М’які іграшки люблять не тільки діти, а й дорослі. Можливо, тому що милі ведмедики, зайченята, слоненята нагадують про щасливе дитинство та доброту, якої зараз в усьому світі так бракує. Сьогодні душевне тепло та домашній затишок цінуються особливо.
Іграшки у стилі шеббі-шик, які створює українська майстриня Тетяна Ребекевша, мають чимало поціновувачів. Подивіться на фото милих звірят — і ви зрозумієте чому.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» Тетяна Ребекевша розповіла про історію та особливості стилю шеббі-шик, а також про свою нову колекцію іграшок.
— У моєму творчому доробку — ведмедики, зайчики, мишки… А нещодавно, перед Новим роком, мені захотілося зробити щось новеньке. З’явилась думка створити слоненя. Чому саме його? Тому що воно, миле та наївне, викликає дуже ніжні почуття.
Я плету зазвичай з тоненького велюру, іграшка виходить маленька, розміром з долоню. Інколи може бути трошки більша. Створюючи слоненя, до велюру я додаю ниточку тонкого нейлону. Звірятко виходить у результаті пухнастим. А чубчик на маківці робить слоненя схожим на мамонтеня. Особливу увагу я приділяю одягу. Він створений у моєму улюбленому стилі шеббі-шик. Цей стиль, до речі, популярний і в жіночому одязі.
— Що це за стиль?
— Розпочну з історії. Засновницею стилю шеббі-шик вважається Рейчелл Ешвел. Народилася вона в Англії у 1959 році у творчій сім'ї. Мати була реставраторкою ляльок, батько — букіністом, саме вони прищепили дівчинці любов до старовинних речей, які у великій кількості купували на барахолках та блошиних ринках. У тринадцять років Рейчелл вже сама продавала відреставровані дрібнички. Дорослою вона переїхала до Сполучених Штатів, вийшла заміж і народила двох дітей. Мрії про кар'єру стиліста та декоратора їй довелося залишити, але вона виявила свій талант в оформленні власного будинку. Її незвичайний стиль привернув увагу друзів та знайомих, і згодом вона відкрила перший свій магазин, який називався Sabby Chic. Назва означала «пошарпаний шик». Купуючи старі, іноді пошкоджені часом меблі, Рейчелл давала їм нове життя, не змінюючи характер предмета. Дерево шліфувалося, дрібні вади залишалися недоторканими, для оббивки зазвичай використовувалася тканина пастельних відтінків з натуральних волокон. Цей стиль поступово набув популярності, поширився на текстиль, елементи декору, посуд та одяг.
— Дуже цікаво.
— Особливості цього стилю в одязі: легкість, романтичність, приглушені відтінки, велика кількість мережива, бантів, вишивки рококо. У декорі — дрібна квіточка, метелики та янголятка. Також багато різних вінтажних деталей: старі брошки, металеві ґудзики та запонки. Щодо взуття, це балетки або ботильйони зі шкіри з потертостями. Звичайно ж, не оминув цей стиль і майстрів іграшок, які створюють одяг для ляльок та ведмедиків.
— Цей стиль, судячи з усього, став вашим улюбленим.
— Так. Коли я почала плести своїх перших ведмедиків, вони були без одягу, але це здалося мені нудним, і я поступово почала їх одягати, додаючи все нові й нові деталі… Штанці, комбінезони та платтячка створюю з тонкої альпаки, вони виходять м"які й ніжні. Для мережива використовую напівбавовну та мерсеризовану бавовну. Взагалі створення одягу — це кропітка робота. Виготовлення якоїсь дрібнички займає досить багато часу. Якщо мені не подобається колір або платтячко не по фігурі, буду переробляти кілька разів.
— Навіть на фото видно, що кожна іграшка досконала.
— Коли закінчую роботу, фотографую та знімаю маленьку відеопрезентацію. До речі, однакових іграшок ніколи не роблю. Я не плету за схемою, одяг придумую у процесі роботи…
— Що у ній найскладніше?
— Непросто зробити мордочку звірятка, щоб вона була приваблива. Перш ніж починати створювати слоників, я передивилась безліч фото — справжніх слонів та іграшкових. Помітила, що наймиліше слоненя — з коротеньким хоботом, маленькими ніжками, вушка мають бути пришиті низько — на рівні очей. Створення одягу — теж кропітка робота. Мої іграшки — це милі казкові персонажі, маленькі наївні модники в штанцях, піджачках і сукнях з вишитими букетиками квітів та легким мереживом, у шапочках та капелюшках, з сумочками, у туфельках з трояндочками.
Я постійно пробую щось нове у фасонах, експериментую з різною пряжею та тканинами. Наприклад, фарбуючи край тканини або виділяючи сухою пастеллю тіні на самій іграшці, можна досягти ефекту старовини, тобто навмисне постарити річ. Фактура пряжі не дозволяє це зробити так, щоб це не впадало в очі й виглядало природно, але, додаючи в нитку пухнасту нитку, можна досягти подібного результату, тому що легкий пушок пом'якшує рельєф основної нитки.
— Як гадаєте, чому слоненята як іграшки у цілому менш популярні ніж ведмедики?
— У кожної іграшки є свої шанувальники. Хтось віддає перевагу зайчикам, хтось — ведмедикам… Але коли я показала свої іграшки у соцмережах, отримала чимало запитів на проведення майстер-класу саме зі створення цієї іграшки. Можливо, тому що більшість майстринь в’яжуть ведмедиків і зайчиків, а слоненята — рідкість.
— Які іграшки ще плануєте зробити?
— Котиків у вбранні шеббі-шик. Я вже й нитки підібрала, але які будуть ці котики, ще не знаю. Хочу зробити також милого віслючка, симпатичну свинку, кумедного їжачка.
Читайте також: «Текстильні картини створюють особливий затишок в оселі»: майстриня Нана Баркалая про популярну у світі техніку артквілт
— В якій країні звірятка у стилі шеббі-шик особливо популярні?
— Популярність таких іграшок повсюдна, цей стиль поза часом і географічними кордонами. Думаю, шеббі-шик приваблює тому, що зачіпає якісь струни в душі, відсилаючи нас у дитинство, казку.
— Чи можуть бути іграшки у цьому стилі окрасою інтер’єру?
— Мені здається, що ця іграшка може гармонійно вписатися в будь-який інтер'єр: хай то буде сучасний мінімалізм, де вона приверне увагу невідповідністю часу, чи прованс або кантрі, у яких вона органічно доповнить картинку.
— Знаю чимало людей, які люблять маленькі іграшки-талісмани.
— Це правда. Багато хто з нас любить талісмани — маленькі улюблені дрібнички для удачі. Їх люди завжди беруть із собою. Мої слоники дуже підходять на цю роль, адже, відповідно до східної міфології, фігурка слона приваблює успіх у справах і сприятливо впливає на всі сфери життя. Слоненя — це символ удачі та процвітання.
Раніше співрозмовницею «ФАКТІВ» була також київська майстриня Ірина Попова, яка створила неймовірну колекцію зимових іграшок, кожна з яких має свою історію.
Фото надала Тетяна Ребекевша