Схиливши голови та ставши на коліна у Шепетівці поховали воїна, що самовіддано боронив рідну землю та повернувся до рідної домівки «на щиті» — солдата Олександра Вербило, якому назавжди тепер 35…
За інформацією міської ради, родина бійця із Житомирщини, але давно переїхала до Шепетівського району.
«Олександр був найстаршим в родині Галини та Віктора Вербило, мав 6 сестер та 2 братів. Він ріс відповідальним, допомагав батькам по господарству та доглядав молодших. Статний, симпатичний, працьовитий, товариський хлопець — таким Олександр залишиться у пам’яті односельців, друзів. Був майстром „золоті руки“. Вмів робити все по господарству, крім того, опанував практично усі види будівельних робіт. Допомагав робити ремонт і в батьківській оселі. Географія трудового шляху Олександра сягнула й за межі України, кілька разів виїздив на роботу до Німеччини. А ще мав захоплення нумізматикою. Він відшукував монети, колекціонував їх. Пошуки монет з металошукачем не лише приносили задоволення, а й заспокоювали та відволікали».
Олександр мав власну родину — дружину Марину зустрів, коли працював у одному з супермаркетів Шепетівки.
«Одружився, багато працював, щоб забезпечити родину. Нещодавно родина придбала дім, виховували двох діток — сина Кирила і доньку Аліну. До мобілізації Олександр працював у будівельній фірмі в Хмельницькому. Товариський, веселий, дисциплінований і закоханий у світ, молодий чоловік з неймовірно добрими очима та відкритою душею — таким згадують захисника його рідні та близькі».
Читайте також: Втрата Героя: під час виконання бойового завдання на сході України загинув воїн ЗСУ Юрій Лебедєв
У серпні 2023 року Олександр долучився до лав ЗСУ. Молодший брат Олександра Микола, за прикладом брата, теж пішов воювати.
«Спочатку Олександр навчався у Рівненській області, а згодом був направлений для виконання бойових завдань у Донецьку область. Перед від’їздом бачився з сім’єю у вересні 2023 року. Він постійно тримав зв’язок з рідними. Востаннє Олександр розмовляв з дружиною 17 січня і попередив, що вирушає на завдання на 3−5 днів. Просив не хвилюватися та не дзвонити ці дні, але залишив контакти побратимів та командування для зв’язку».
Дружина Марина не турбувала його раніше зазначеного часу, але коли минули такі довгі та тривожні 5 днів і чоловік не відповів на повідомлення, почала шукати. Від командира почула, що Олександра було поранено ще 18 січня та евакуйовано до лікарні міста Дніпра. Там Марині повідомили, що 21 січня її чоловіка доправлено до Києва авіацією.
«Вже в лікарні столиці їй повідомили, що Олександр має 80% опіків тіла та не приходить до свідомості. 25 січня 2024 року Олександр помер від отриманих поранень. Все своє життя він турбувався про своїх рідних: батьків, братів і сестер, дружину та дітей, ось і тепер він не покинув їх — став янголом-охоронцем…»
Поховали бійця з усіма почестями на Алеї Слави.
Раніше «ФАКТИ» повідомляли про загибель легендарного бійця В'ячеслава Зенца, за якого загарбники пропонували винагороду — 20 тисяч доларів.