Полковник Збройних сил Австрії Маркус Райзнер, який вважає, що Україні абсолютно необхідне подальше постачання зброї із Заходу, заявив в ефірі ntv. de, що наразі на фронті певний паритет, тому ситуація збалансована. Однак, вважає він, українські воїни мають значний дефіцит боєприпасів — як для артилерії, так і для бойових танків та систем протиповітряної оборони. Це те, що потрібно Україні на фронті, щоб принаймні тримати росіян на відстані.
«Чим більше постачання скоротиться, тим легше росіянам буде взяти гору — незважаючи на великі втрати, яких вони зазнають у цьому процесі. Але ми вже визнали, що гуманітарні втрати, тобто життя солдатів, не є параметром для росіян, — пояснює полковник. — Росіяни, як правило, використовують підлеглі підрозділи в початкових атаках. Війська, які в значній мірі заповнені резервістами і мають гіршу підготовку. Вони є чистим гарматним м'ясом. На наступному етапі українські оборонні позиції стають мішенню перед початком нової атаки, другої хвилі. Тут можна побачити, що солдати набагато краще підготовлені, ніж у першій хвилі. До речі, це нагадує тактику радянської армії у Другій світовій війні: тоді погано навчених солдатів часто спочатку відправляли вперед як гарматне м'ясо, щоб німецька сторона могла використати боєприпаси для оборони і зменшити свої запаси. Лише після цього еліта йшла в атаку. Таким чином, цей елемент військової культури російських збройних сил зберігся з радянських часів».
Він додав, що Захід завжди обговорює можливі поставки зброї на тлі необхідного часу, тобто скільки місяців або навіть років пройде, перш ніж новостворені бойові танки або системи протиповітряної оборони стануть доступними для України.
«На відміну від них, безпілотники з 3D-принтерів повинні бути виготовлені в найкоротші терміни. Не варто забувати: російська військова економіка виробляє за командою. Європейська оборонна промисловість в основному структурована і організована приватним сектором. Компанії виробляють лише тоді, коли є зобов'язання про закупівлю, тобто коли є впевненість, що гроші надійдуть. Відповідно, уряди мали б запитати оборонну промисловість: „Які у вас є можливості і що ми могли б зробити разом?“. Але цього не відбувається. Є зобов'язання і замовлення, але не в тій мірі, щоб це дійсно змінило ситуацію порівняно з тим, що робить росія, Північна Корея чи інші країни. Аналогічна ситуація з крилатими ракетами: передбачається, що росія наразі має близько 900 крилатих ракет, а темпи виробництва вже становлять 115−130 одиниць на місяць. Вони мають можливість здійснювати масовану атаку приблизно кожні 10−14 днів, коли протиповітряна оборона насичена іранськими безпілотниками, і тоді крилаті ракети можуть проникнути всередину. Якщо українська протиповітряна оборона зможе збити, наприклад, вісім з десяти ракет, то дві все одно прорвуться і влучать у ціль. Україна майже не має систем, щоб захистити себе, адже фронт такий довгий, а країна така велика. Ось чому постійно лунають масові вимоги в цьому напрямку. Війна на виснаження в першу чергу вирішується ресурсами».
Раніше повідомлялося, що країни ЄС обіцяють Україні військову підтримку на 21 мільярд євро у 2024 році.