Військовий Макс Сергєєв вважає, що українській армії необхідні швидкі зміни не лише на високих постах, а й на місцях.
«Для мене Залужний — крута медійна персона, яка створювала позитивний імідж ЗСУ. Однак, як і 99.9% військових, я й гадки не маю, як само він впливав на цю війну саме як головнокомандуючий, — пише про заміну Валерія Залужного на Олександра Сирського на посаді головкома Збройних Сил України Макс (Каннолі) Сергєєв. — Накази, плани, розпорядження, проходять таку кількість фільтрів та інтерпретацій, поки спустяться до безпосередніх виконавців, що вплив центральної персони суттєво нівелюється.
Нашою найбільшою проблемою залишається та, що частіше за все, підрозділами керують ті, хто знає про війну з новин та ютюба. Вони пишаються своєю багаторічною службою в «маленький радянській армії», однак дуже мало знають про останні два роки війни. Саме звідси й ростуть ноги цієї конченої паперової армії, де важливіше за все наявність бірок, табличок, журналів… Бо цим збройним силам десятиріччями не було чим займатися і вони змушені були фарбувати траву та бордюри. І ось тепер, ті люди, які за ті часи бездіяльності стали полковниками-генералами (бо вислуга років, та час прийшов), приймають рішення, від яких залежать не результати показушних навчань, раз на декілька років, а життя людей. Ці люди вчилися воювати так, як ніхто і ніколи вже не буде воювати, бо швидкість з якою змінюється сучасна війна — шалена. А ті, хто безпосередньо воює, розуміється на тонкощах та нюансах, змушений виконувати накази тих, хто без руля.
Знаєте, про що думають в більшості підрозділів?
1. Про те, що нове керівництво вирішить вислужитися і дати швидкий результат, незважаючи на ціну.
2. Про те, що нове керівництво затра… є перевірками, бо в нас не буває так, що прийшов новий і сказав, що все ок.
Зазвичай це так — «це все х… ня, переробляємо». І ось вже знов ллються тонни фарби для принтерів, та плануються операції в яких самі планувальники ніколи б не взяли участі.
Ми дуже повільно змінюємось. Неприпустимо повільно. І метою керівників різного рівня залишається «за…ть особовий склад», а не «виграти війну».
Зміни потрібні. Не просто на посадах, та на місцях. Зміни потрібні радикальні, та структурні. Але до тих пір, поки старший за званням буде вважати думку молодшого викликом, ми будемо втрачати людей".
Фото із соцмережі
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.