Гарні сільничка та перечниця на столі завжди привертають увагу. Вони можуть бути як у комплекті сервізу, так і окремими акцентами. Часто такий набір люди дарують один одному — і він потім роки поспіль нагадує про ту нагоду.
Кожен предмет сервірування має свою історію та призначення, щодо використання кожного є свої правила етикету. Їх важливо знати, щоб відчувати себе за столом впевнено та комфортно.
«ФАКТИ» продовжують серію інтерв’ю з експертами, колекціонерами, фарфористами про українську порцеляну, яка є надзвичайно важливою у багатій мистецькій спадщині України. Вироби талановитих вітчизняних майстрів захоплюють красою та вишуканістю. Чимало з цих робіт відомі не тільки в Україні, а й за кордоном. Найкращі роботи є окрасою музейних та приватних колекцій. Світ порцеляни неймовірно цікавий та захопливий.
У інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії вітчизняного фарфору, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про найцікавіші набори для спецій вітчизняного виробництва, про прикмети щодо солі та перцю та правила етикету щодо спецій.
— У своїй знаменитій картині «Таємна вечеря» Леонардо да Вінчі намалював перекинуту сільничку біля Юди Іскаріота, — розповідає Людмила Карпінська-Романюк. — Вже в ті часи це трактувалося як поганий знак. З сіллю і зараз пов’язано чимало прикмет. Вважається, що кристали солі вбирають енергію. Мабуть, звідси й з’явилось повір я, що позичаючи сіль, людина віддає частину своєї енергії та життєвих сил іншій людині. За прикметами, ні в якому разі не передавайте сіль з рук в руки — краще поставте її на стіл, звідки її й заберуть.
— Відома ще одна прикмета: розсипати сіль — до непорозумінь та сварок між близькими людьми. І що ж робити, якщо таке трапилося? Як уникнути неприємностей?
— Щоб уникнути сварки, розсипану сіль прибирають вологою ганчіркою, яку потім ретельно полощуть або викидають. А от розбити сільничку уві сні віщує швидке примирення із близькою людиною.
— Цікаво. А які прикмети існують щодо перцю?
— Розсипаний на столі мелений перець обіцяє фінансові труднощі. А от на підлозі — клопоти з документами (наприклад, при купівлі чи продажу нерухомості). Розсипаний червоний перець — до конфлікту з коханою людиною. Білий перець у такій ситуації попереджає про нещирість намірів гостей. А розсипаний перець-горошок може віщувати про фінансові втрати. Хочете вірте у це, а хочете — ні. Річ у тім, що сіль та спеції завжди цінувались у всіх країнах у всі часи, отож розсипати їх було небажано.
— Які різновиди сільничок існують?
— До середини 19 століття сільничкою називали коробочки для зберігання солі та прянощів, що не містили отворів у кришках. Це були невеликі фігурні місткості. Сільнички є різних типів. Найбільш поширені відкриті та закриті з маленькими отворами, через які можна дозовано приправляти страви сіллю. Кількість і розмір цих отворів може бути різною — залежить здебільшого від виробника. Наповнюють сільничку сіллю після зняття заглушки зі зворотної сторони. В єдиному стилі з сільничкою створювалася й перечниця.
— Як відрізнити сільничку від перечниці?
— Якщо вони з одного набору, то за кількістю дірочок — у сільнички їх більше.
— Які набори для спецій українського виробництва, на вашу думку, найкрасивіші?
— Мені подобається набір «Вітрильник», у складі якого ємкості для солі та перцю. Комплект доповнювався склянкою для зубочисток та підставкою для всіх предметів. Дуже гарні набори для спецій та соусники у складі сервізів.
Звичайний сніданок перетворять на маленьке свято предмети з сету для сніданку «Цирк» на 6 персон. Окремі фігурки клоунів — це сільниця, перечниця, пашотниця, гірчичниця з кришкою… Все це випускалося Баранівським фарфоровим заводом на початку 1950-х років. За умови використання білих тарілок при сервіруванні набір зробить ваш стіл оригінальним.
Оригінальну сільничку та перечницю створила Тамара Крижанівська. Сюжет такий: доброзичливий кухарчук-веселун запрошує гурманів скуштувати приготовану ним страву.
А от сільниці «Баба Параска та баба Палажка» та «Дід» з творчого доробку будянського художника Миколи Ніколаєва.
Ті випускники керамічних навчальних закладів, що прийшли на Будянський завод в 1950-х роках, не мислили своє життя без фаянсу. Вони зуміли показати привабливі властивості керамічного матеріалу, схожого на порцеляну, покритого тонкою склоподібною плівкою — поливою, розкрити його художню виразність, декоративність і сучасність.
— Взагалі в арсеналі господині обов'язково має бути хоча б мінімальний набір різних приправ, — продовжує розповідь Людмила Карпінська-Романюк. — Для їхнього зручного зберігання не обійтися без спеціальних невеликих баночок, контейнерів, соусників. Оптимальним вибором будуть невеликі за своїм обсягом баночки з кришками. Зазвичай такі предмети оснащуються невеликими отворами у верхній частині, що спрощує їх використання та дозволяє дозувати додавання до страви приправ.
Наведені на фото набори нині раритетні. Є колекціонери, які збирають винятково сільниці та перечниці.
— Які правила етикету важливо знати щодо використання сільнички та перечниці?
— Коли ви сидите за столом і хтось просить вас передати сіль, завжди передавайте її разом з перцем, якщо вони знаходяться на одній підставці. Не заведено занурювати у сільничку свою їжу на виделці, також не можна брати сіль із відкритої сільнички пальцями. Іноді до сільнички додається мініатюрна ложечка (лопатка), якою можна скористатися. Якщо такої ложечки немає, використовують чистий ніж. Їжу не посипають сіллю. Її зазвичай розміщують у центрі тарілки й підсолюють страву, торкаючись шматком їжі на вилці солі. Знання цих правил етикету дуже важливе. Слідування ним допоможе всім, хто зібрався за столом, почуватися комфортно.
Раніше у інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця вітчизняної порцеляни Людмила Карпінська-Романюк розповіла про найкращі супові вази вітчизняного виробництва.
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
На фото у заголовку: Т. Шуляк. Набор для специй «Півник». Полонський ЗХК.1970