Про переговори в Стамбулі, які проводились на початку вторгнення ворога, в березні 2022 року, представники влади часто відгукуються з деяким жалем: от не вдалося закінчити війну в перші тижні, а скількох жертв могли б уникнути! Іноді ще й звинувачують Бориса Джонсона: це він не дав домовитися з путіним, а так все так добре могло закінчитись для України!
Але подібні розмови — всього лише спроба прикрити «договорняк», який проштовхували деякі представники «еліт» з українського та російського боків. Такий висновок можна зробити з посту Марини Данилюк-Ярмолаєвої, який вона розмістила в «Фейсбук» після ознайомлення зі статтею у виданні The Wall Street Journal (WSJ), в якій йшлося про суть «мирних угод» в Стамбулі.
При цьому журналістка нагадує слова, які говорив Давид Арахамія в ефірі Наталії Мосейчук про начебто справжні наміри росіян на перемовинах.
«Щоб ми взяли нейтралітет — це була найбільша для них справа, вони готові були закінчити війну, якщо ми візьмемо, як Фінляндія колись там, нейтралітет і дамо зобов'язання, що ми не будемо вступати до НАТО… Фактично ключовий пункт був цей. Все інше там — косметичні, політичні приправки, типу денацифікація..», — казав політик.
В той же час головним бажанням росіян в переговорах, вважає Данилюк-Ярмолаєва, було — «хакнути» ЗСУ і зробити Україну нездатною до жодного опору. Після чого рішення щодо українських політичних питань приймались би десь так: «не вводите русский язык как официальный — а я вам сейчас покажу ракетой по Киеву». Цей шантаж міг бути безкінечний.
Згідно тексту документу, який отримав WSJ, всі зусилля російського ворога були направлені на обеззброєння України.
Зокрема, проєкт договору передбачав заборону іноземної зброї, «в тому числі ракетної зброї будь-якого типу, збройних сил і формувань». Тобто ніяких закордонних «ніштяків», якими наші воїни гарно «гасять» окупантів, в руках ЗСУ ніколи б не опинилося.
Крім того, Збройні сили України мали бути скорочені до певного розміру, і росія прагнула обмежити все — від кількості військ і танків до максимальної дальності стрільби українських ракет. Так, москва хотіла, щоб чисельність збройних сил України була обмежена 85 тисячами військовослужбовців, 342 танками і 519 артилерійськими знаряддями. Згідно з документом, українська сторона на переговорах вимагала 250 000 військовослужбовців, 800 танків і 1 900 артилерійських установок. росія хотіла, щоб дальність польоту українських ракет була обмежена 40 кілометрами.
«Для території України і протяжності кордонів з країнами-агресорами — все це фактично ніщо. Обмеження дальності 40 км — теж сміх», — звертає увагу журналістка.
Кримський півострів залишився б під окупацією росії і не вважався б нейтральним.
Також москва наполягала на тому, щоб російська мова функціонувала нарівні з українською в органах влади та судах — пункт, на який Київ, згідно з проектом документа, не погодився. Скоріше, українські переговорники боялись осуду суспільства, яке станом на березень 2022 побачило і почуло істинну суть окупантів.
Майбутнє східних регіонів України, окупованих росією у 2014 році, не було включено до проекту, це питання мало обговорюватися під час особистих переговорів путіна та Зеленського. Скоріше за все — путін би давив на те, що народу Донбасу треба свободу. Від здорового глузду і будинків.
Договір мав бути гарантований іноземними державами, серед яких у документі перераховані США, Велика Британія, Китай, Франція та росія. На ці країни було покладено обов'язок захищати нейтралітет України в разі порушення договору. Але поки договір буде чинним, країни-гаранти мали «припинити міжнародні договори та угоди, несумісні з постійним нейтралітетом України», включно з будь-якими обіцянками двосторонньої військової допомоги.
«Тобто — у разі підписання подібної угоди, — вважає Данилюк-Ярмолаєва, — ми би не отримали навіть отакої допомоги легким протитанковим знаряддям, як це було в січні 2022 року. Коли їх спорядили сюди США і Британія».
Все це не може не наводити на думку, що фактично подібний договір був би зрадою національних інтересів і «зливу» країни агресорові.
Адже чи не тому мирні потуги за Стамбулом, за даними WSJ, продовжувались аж до червня 2022. І тільки потім, після Бучі та інших розкритих фактів звірств росіян ні які поступки загарбникам не могло бути й мови.
Нагадаємо, що навіть незважаючи на те, що «взяття Києва за три дні» розтягнулося на два роки, кремлівський карлик-диктор все ще сподівається взяти реванш після того, як західна підтримка України ослабне. І українці повинні бути готовими до того, що подібних «стамбулів» може плануватися ще чимало.