Традиційно католики й православні шанують Благовіщення як велике свято. Коли з 1 вересня 2023 року ПЦУ та УГКЦ перейшли на новоюліанський календар, то більшість свят тепер наступає на 13 днів раніше. Тож у цьому році дата християнського Благовіщення Пресвятої Богородиці перейшла з 7 квітня на 25 березня. Благовіщення належить до числа дванадесятих найважливіших свят і є третім за значенням після Великодня і Різдва Христового.
З давнини в народі свято асоціювалося з початком нового землеробського року і пробудженням землі. Про його обряди, прикмети та заборони читачі «ФАКТІВ» дізнаються з розповіді Ніни Главацької, етнографині, старшої наукової співробітниці відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові.
— Благовіщення (також Урочистість Благовіщення, Благовіщення Богородиці, Благовіщення Благословенної Діви Марії) встановлене на згадку про явлення архангела Гавриїла Діві Марії, і звістку, що вона стане матір’ю Ісуса Христа, Сина Божого, а зачаття буде від Святого Духа, — веде розповідь Ніна Главацька. — І Діва Марія прийняла волю Господа. Свято підкреслює роль Богородиці в історії спасіння людства, символізує звільнення роду людського від гріха і вічної смерті, адже Син Божий прийшов на Землю, аби спокутувати гріхи людей. Від слів благої звістки Гавриїла походить християнська молитва «Ave Maria». Символом Благовіщення є білі голуби у синьому небі — як уособлення благої звістки. Синій вважається кольором Богородиці, тому в цей день священники одягають блакитні ряси.
Свято Благовіщення належить до Богородичних і до Господніх свят (у православному християнстві свято як сповіщення про втілення Христа зараховується до одного з 8 великих свят Господнього ряду, а не до 4 великих Богородичних), прийде до нас 25 березня (близько до весняного рівнодення, яке було 20 березня). В народі одержало назву «третьої зустрічі весни» (після Стрітення, яке відмічають 2 лютого, і свята Сорока Мучеників, яке по новому календарю припадає на 9 березня).
Вважається, що на Благовіщення весна остаточно переборює зиму, тож казали: «Благослов зиму руйнує». До цього свята лелеки зазвичай прилітали з вирію та вили гнізда. За повір'ям, на Благовіщення з землі виповзали змії, вужі тощо, а після свята цвітуть проліски, первоцвіт, сон-трава. Предки вірили, що і на Благовіщення, і на Великдень сонце грає. Тому зранку перед Божою службою всі заслони чи віконниці відкривали навстіж, аби весняні промені потрапили до хати — тоді увесь рік в домівці буде щастя, радість і здоров'я.
На свято в храмах проводять урочисті літургії в особливих блакитних шатах. Вважається, що на Благовіщення відкриваються небеса і Господь чує всі наші прохання. Після літургії в небо випускають білих голубів як символ Святого Духа.
У народних звичаях свято асоціювалося з початком нового землеробського року («свято землі»), з ним пов’язана ідея пробудження землі і схованого в ній життя. Від Введення (21 листопада) до Благовіщення не можна порати землі (це вважалося великим гріхом), а вже після нього розпочинали польові роботи — Бог «відкривав» землю для сівби. Він благословляє на Благовіщення і рослини. Як казали гуцули, «вкладає в землю голову, щоб її розігріти, і від того будиться всяка живина — мурахи, жаби, гади».
Свято породило ряд вірувань. Господь благословляє життя, усю рослинність, що починає буяти, тож з’явилась традиція, від якої залишилася приказка — «топтати ряст» (у переносному значенні — «жити»). Коли береги та луки рясніли першими весняними квітами, в тому числі й рястом, люди (насамперед хворі й літні) відшукували кущики і босоніж топтали їх, приказуючи: «Топчу, топчу ряст, ряст, Дай, Боже, діждати і на той рік топтати!» Не пропускали цієї нагоди діти та молодь. Гуртом йшли в поле шукати ряст, ставали купками і, пританцьовуючи, декламували: «Топчу, топчу ряст, ряст, Бог здоров'я дасть, дасть. Іще буду топтати, щоб на той рік діждати!» Коли ж натрапляли на сон-траву (бо ряст не всюди ріс), то казали: «Дай, Боже, діждати і сон-траву топтати!» Ще у 20-х роках XX століття обряд побутував майже по всій Україні. З цим дійством пов’язані крилаті афоризми: «Йому вже не топтати рясту», «Він уже відтоптав свій ряст». Так кажуть, як ви здогадуєтеся, про людей безнадійно хворих.
Напровесні згадували про деякі звичаї, пов'язані з пошуком первоцвіту. Вважалося, коли на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квітку первоцвіту, цього ж літа вона вийде заміж. Первоцвіт називали «віщуном дівочого весілля», також пролісок на Благовіщення вважався символом надії та краси. Зірвану квіточку треба було покласти за пазуху й тримати там до Великодня, коли вперше проспівають «Христос воскрес!». Після цього її клали за образи — «на щастя». Зібрані проліски ще використовували для вмивання, щоб бути вродливою (квіти клали у воду).
У гуцулів була цікава традиція: треба було запам'ятати, коли в році святкували Благовіщення (наприклад, в суботу). І як десь здибається нечиста сила, то відігнати її можна, промовивши: «Благовіщення — в суботу».
Жили в народі вірування, пов’язані з веденням господарства, землеробства. Цього дня здавна випускали пташок, особливо голубів, щоб донесли звістку ангелам-охоронцям про добрі справи людей. Голуб символізував душу, яка звільняється від гріхів і летить назустріч Божому світу попросити щастя тому, хто випустив птаха. Господарі також випускали на сонце тварин (навіть кота і собаку виганяли у двір), бджіл, «щоб чули весну і самі про себе дбали». А щоб корови доїлися, ввечері (напередодні Благовіщення) господині наповнювали відра й дійниці водою, обсівали хлів маком-самосієм від відьом, спалювали старі постоли чи капелюхи й попелом підгодовували корів. Закликали селяни майбутній врожай за допомогою ритуалу: висвячували приготоване зерно, ставлячи поруч з діжкою, де воно зберігалося, ікону і при цьому промовляли спеціальну молитву про дарування врожаю.
— На Благовіщення заведено збиратися за святковим столом і накривати багатий стіл, — продовжує Ніна Главацька. — Хоч і Великий піст, практикується його послаблення: можна їсти рибу і морепродукти. Згідно з канонами Православної церкви, це свято розради та радості, тому можна вжити і вина, дозволяється слухати музику і танцювати, не забуваючи про духовний сенс посту і свята. В цей день треба особливо пом’янути Богородицю, подякувати за її послух і любов до Бога, також помолитися за своїх близьких і весь рід людський.
На свято молодь біля церкви влаштовувала зачинок — перший весняний хоровод «кривий танець» (масові хороводи починались на Великдень). Дівчата виходили на леваду й вигукували: «Вже ж весна воскресла. Що ж те нам принесла?». — «Принесла вам росу, дівоцьку красу!». «Кривий танець» — це привітання весни, символ пробудженої життєвої енергії. До цього часу весну тільки «виглядали» та «закликали», а тепер дівчата ніби кажуть весні: «Добридень».
На Благовіщення пекли проскури — прісні невеликі хліби (просте дріжджове тісто, без будь-якої здоби), освячували їх в храмі під час літургії. Проскури робляться для кожного члена сім’ї, а вживають їх родиною натщесерце, бо християни вірять, що хлібці мають таку ж цілющу силу, як свячена вода. Благовіщенську проскуру, як і богоявленську та стрітенську воду, зберігали за образами. За старих часів крихти від освячених хлібців йшли в корм домашній худобі, щоб не хворіла, сівачі змішували проскуру з зерном — для кращого врожаю. Також проскуру заривають у землю, «щоб град посіву не побив». Пасічник проскуру кришить та висипає у мед, «щоб бджоли роїлися», «щоб зубастими були». До медової соти додавали червоний перець і ставили такі «вовчі пащі» на льотки — «бджола, котра пролізе через неї, зуміє відгризтися від чужаків».
До Благовіщення завжди готувались заздалегідь — прибирали в будинку, прали постіль і скатертини, виносили старі речі. Оскільки здавна в цей час відзначали прихід весни і початок нового циклу життя, то дім належало прибрати, очистити від негативу.
З сивої давнини в народі в цей день виконувався обряд «вдовиного плугу». Сільські громади на вічі вирішували, хто і коли буде обробляти ниви вдовам та сиротам. Адже існував звичай: спершу весняну оранку починали в родинах, які залишися без господаря. Виконували цю важливу роботу за допомогою толоки. І вважалося аморальним, якщо хтось з односельців свою ниву починав орати раніше од вдовиної.
Селяни казали, що в день свята Бог благословляє рослини, і все починає рости. Але застережливі хлібороби нагадували: «На Благовіщення зими не лай, а саней не ховай». Тож існували прикмети: якщо на Благовіщення ніч тепла — весна буде дружна; яка погода на Благовіщення, така і на Великдень; Благовіщення без ластівок — холодна весна; в цей день дощ — родитиме жито; як холодний вітер — літо буде холодне, тепло — буде тепле літо. Якщо на Благовіщення вже сидять бузьки на яйцях, весна буде тепла; у переддень Благовіщення іде сніг та мороз — весна пізня, а холоди можуть протриматися до травня; як буде вдень (або ввечері) гроза — рік буде врожайним на горіхи, задощить — восени слід чекати багато грибів, випаде сніг — не чекати врожайного літа. Слідкували люди за птахами, тому дивились на небо: прилетіли ластівки — вже теплішатиме та взагалі весна буде теплою.
Поряд з віруваннями стоять і народні заборони. Вважалося, «що Бог у цей день благословляє всі рослини і саме життя», а відтак було за великий гріх братися за будь-яку роботу. Особливо застерігали вагітних жінок, «бо неодмінно відріже ніжку своїй дитині». Заборонялась всяка праця на Благовіщення, бо все одно буде пустою. Існує легенда: наче в цей день зозуля звила гніздо, не дивлячись на заборону. А відтоді не вміє вити гнізда і їй доводиться підкидати свої яйця іншим птахам.
У свято не заведено шити чи в'язати (вважалося, що у свято можливість сплутати нитки дуже висока), не можна одягати новий одяг, бо скоро зноситься. Намагались не ходити у гості, а провести день у сімейному колі. Не можна було стригтися, робити зачіски: «птах гнізда не в'є, дівка косу не чеше» (волосся — символ долі, тому дівчата враховували цю прикмету особливо). Гріхом вважався від’їзд в дорогу на заробітки (краще відкласти поїздку, навіть і заплановану). На свято не торкалися насіння та зерна, щоб воно не втратило свою сходову силу. Діяли заборони на сварки і лихослів'я, на підкладання яєць під курку (бо стануть бовтунами), обрізання дерев, працю на землі. Не радять давати в борг, готували їжу заздалегідь (бо гріх розводити вогонь).
Раніше «ФАКТИ» розповідали про традиції та заборони Страсного тижня, а також як підготуватись до Великодня і що покласти до святкового кошика.