— В перші п’ять днів широкомасштабної війни вирішувалося, чи вдасться зламати наміри російських окупантів захопити Київ, — розповів «ФАКТАМ» старший науковий співробітник Інституту історії НАНУ кандидат історичних наук Володимир Головко на презентації своєї книги «Вторгнення 2022. Широкомасштабна агресія Росії проти України». - Ці п’ять днів детально описані в моїй книзі. В ній розказано про основні події першого року великої війни, в тому числі про переговори в Мінську та Стамбулі, про небезпеку восени 2022-го застосування росією тактичної ядерної зброї та про те, як країнам світу вдалося змусити путіна відмовитись від цих божевільних намірів.
— Що конкретно сталося за ці п’ять днів?
— Якщо казати про військові дії, то це зрив планів російської армії висадити великий десант біля Києва — в Гостомелі на аеродромі «Антонов» та на аеродромі у Василькові. Для того, щоб столиця не була захоплена сходу, це було ключовим. Адже противник мав намір повторити сценарій, який радянська армія застосувала в 1968 році в колишній Чехословаччині під час придушення Празької весни.
— Радянські десантники захопили тоді аеродром в Празі?
— Так — за допомогою обману: екіпаж цивільного радянського літака, який перебував в повітрі, запросив у чеських диспетчерів дозвіл на аварійну посадку. Борт приземлився і десантний підрозділ, який був на ньому, захопив летовище. В цей час колони радянських військ та армій ряду інших соціалістичних країн йшли на Прагу та інші міста Чехословаччини, блокували чехословацькі військові частини.
Приблизно те ж саме росіяни планували й при спробі окупувати Київ в лютому 2022 року: захоплення аеродромів, висадка на них десанту, який почне штурм столиці. А незабаром на підмогу йому підоспіли б основні сили, які колонами йшли на Київ. На щастя, цей план провалився. І знову таки, на щастя, ворог не спішив міняти тактику — пер переважно колонами. Зараз ми бачимо, що він воює, на жаль, по-іншому.
За оцінкою експертів, до середини березня 2022 року ворог втратив свій наступальний потенціал і вже не мав сил захопити Київ. Якби російська армія згодом не пішла з-під української столиці, то висока ймовірність того, що її чекала б тут нищівна поразка.
— Дуже важливе значення для зриву плану ворога захопити Київ мало також те, що політичне керівництво України на чолі з президентом Володимиром Зеленським залишилося в столиці, — продовжує Володимир Головко. - Хоча був й план «Б».
— Який саме?
— Частина уряду 24 лютого евакуювалася в Івано-Франківську область потягом. Кількість евакуйованих міністрів була такою, щоб на засіданнях був передбачений законом кворум (це важливо для легітимності рішень). Але половина Кабміну, прем’єр-міністр Денис Шмигаль, силовий блок лишилися в Києві. Третій важливий фактор, який забезпечив захист столиці — консолідація киян. Наприклад, в столичну тероборону замість трьох тисяч за штатом в перші дні вступили 12 тисяч. В пункти здачі крові вишиковувались довжелезні черги.
Згуртувався й бізнес. Наприклад, державні органи просили підприємців зробити запас палива в Києві на випадок повної осади. Компанії відгукувалися, навіть заливали бензин і дизпаливо в місткості своїх конкурентів. А коли російські війська захоплювали нафтобази в Київській області й власники бачили це через камери спостереження, то передавали Силам оборони координати. Наша артилерія завдавала ударів, знищуючи ворога і ті нафтобази.
Нагадаю, до речі, що в кінці березня — на початку квітня 2022 року російська армія почала цілеспрямовано завдавати ударів по паливній інфраструктурі, включаючи Кременчуцький НПЗ. Через це виник дефіцит палива, пік якого був в травні. Довелося просити киян не користуватися машинами, щоб було паливо для Сил оборони, пожежників, лікарів, аварійних служб. В цій ситуації дуже допомогли союзники. Зокрема Польща, яка надала паливо Силам оборони. Тим часом вдалося в стислі строки налагодити ефективне доставлення палива в Україну зусиллями приватних і державних структур. Українські компанії продемонстрували вміння швидко вирішувати складні завдання. Їхній досвід вартий того, щоб його вивчали в школах бізнесу по всьому світу.
— У 2022 році посередником в переговорах, які проходили тоді між Україною та росією, виступив президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган. Як ви думаєте, чому він не виступає категорично проти російської агресії проти України?
— На мою думку, він більше грає на користь України, аніж росії. Але передусім він використовує можливості для своєї країни заробляти, як це було з зерновою угодою. Важливо зазначити, що Чорне море для України дуже важливе як логістичний шлях. Фінансова допомога, яку надає Україні Захід (в тому числі через МВФ, світові банки) йде на соціальну сферу. А сектор національної безпеки та оборони фінансується українськими платниками податків (компаніями та фізичними особами). Чорне море нам потрібне, щоб експортувати зерно, метал, руду та інші товари, заробляючи таким чином на оборону країни. Щодо зернової угоди, то спочатку її дії вона була вигіднішою Україні, а наприкінці — росії. Це наочно показує, що ті чи інші політичні й економічні процеси еволюціонують, змінюються. Тому, коли минає певний час, слід дивитися — вигідно Україні продовжувати брати в чомусь участь чи навпаки. Тобто в липні 2022 року зернову угоду варто було підписати, а через рік — торпедувати.
Читайте також: Батько з сином зупинили російську колону з 14 танків і БМП під час битви за Київ: це був їхній перший бій
— Декілька тижнів тому CNN з посиланням на неназваних співробітників Білого дому повідомило, що наприкінці 2022 року США готували відповідь на цілком можливе тоді застосування росією тактичної ядерної зброї в Україні. Чи справді путін був готовий перейти «червону лінію»?
— За даними, що є в публічному полі, восени 2022 року росія дійсно серйозно розглядала можливість використати тактичну ядерну зброю в Україні.
— На підставі чого ви робите такі висновки?
— Головна ознака — це тривожні заяви високопосадовців країн Заходу, а також Глобального Півдня, в тому числі Китаю та Індії. Пік сигналів про небезпеку застосування путіним тактичної ядерної зброї був у вересні-жовтні 2022-го. Пригадуєте, президент США Джозеф Байден заявляв тоді: «Я звертаюсь до путіна — не робіть цього! Не робіть!» Значить, американська розвідка мала відповідну інформацію і вона (ця інформація) потрапляла в західні ЗМІ (певно, з санкції керівництва співробітники спецслужб передавали її журналістам. — Авт.). Тоді ж представники адміністрації Байдена публічно заявляли, що донесли до російської сторони, в тому числі особисто путіну, що в разі використання тактичної ядерної зброї буде, цитую, «силова відповідь Заходу».
— Відомо, яка саме силова відповідь?
— Офіційний спікер з Польщі заявив тоді, що у відповідь буде застосована конвенційна (тобто, неядерна. — Авт.) зброя. В даному разі мова, певно, йшла про далекобійні з потужним зарядом ракети. Один з військових експертів припускав, що серед цілей удару у відповідь, скоріш за все, став би увесь Чорноморський флот рф. Не виключено, що у країн Заходу є й інші переконливі аргументи.
Слід розуміти, що, за оцінками військових експертів, застосування тактичної ядерної зброї хоча й мало б надзвичайно травматичний психологічний ефект, але не дало б російській армії кардинальної переваги на полі бою. Тим паче, що, судячи з усього, Сили оборони України готувалися й до такого сценарію.
Найважливіше для всього світу в цій ситуації було те, що, застосувавши тактичну ядерну зброю, росія відкрила б «скриню Пандори» (за давньогрецькою міфологією, відкриття цієї скрині принесе незчисленні біди людству. — Авт.) — практично анулювала б табу на використання зброї масового знищення. Тому проти божевільної ідеї путіна виступили всі адекватні країни й добилися спільної перемоги.
До речі, судячи з деяких інформаційних повідомлень, масовані повітряні удари по енергетиці України, які російська армія почала саме тоді, в жовтні 2022 року, були свого роду заміною плану завдати тактичного ядерного удару по нашим військам.
— Як виникла ідея написання книжки про 2022 рік?
— Поштовхом стало завдання, яке я отримав від керівництва Інституту історії України НАНУ, підготувати наративний текст для додаткового тому Енциклопедії історії України про перший рік повномасштабної війни. Це доволі непросте завдання, тому було вирішено, що першим кроком для створення статті для енциклопедії стане написання книжки про 2022 рік. Книжка вийшла доволі об’ємна — на 600 сторінок. А декілька днів тому передав у видавництво наративну статтю для енциклопедії.
На сайті Інституту історії Україна електронна версія цієї книжки «Вторгнення 2022. Широкомасштабна агресія Росії проти України» викладена в відкритому доступі.
Раніше «ФАКТИ» розповідали, як 10 років тому кримські татари спробували завадити російській окупації півострова.