У видавництві «Наш Формат» вийшла автобіографічна книга «Кіра. Дорога додому» журналістки та підприємиці Олесі Остафієвої, яка зустріла напад росіян на 9-му місяці непростої вагітності.
«Я йду порожніми коридорами, де ще вчора було повно породілей, і думаю, де вони всі зараз і чи добре роблю, що досі перебуваю у Києві… До великої білої зали, зі стін якої на мене дивляться зі світлин десятки щасливих малюків, яким колись тут дали життя, увірвалися слова „вибух“, „бомбардування“, „окупанти“, „путін“ і „війна“. Мене охоплює жах до нудоти. Пологовий будинок — це місце, де не говорять про смерть і війну. А теми війни й поранень не актуальні не лише тому, що це будинок, де з’являється життя, а й тому, що тут і так вистачає свого болю, крові та страждань», — написала авторка.
На четвертий день Олеся опинилась у ситуації, коли її пологовий розбомбили росіяни.
«Я мала валізу документів і чужі лижні штани, які мені віддав сусід у бомбосховищі, і не мала розуміння, де мені народжувати, бо невідомо, де за три тижні буде безпечно», — згадує вона.
Не маючи дозволу на такому терміні сідати в літак, Олеся все ж опинилась за сім тисяч кілометрів від дому.
«Я підтверджую готовність поспілкуватися зі ЗМІ і вступаю у внутрішній діалог із донею, пояснюючи їй, як важливо не народитися в літаку. Бо це тільки з командиром я така рішуча і впевнена в собі. Насправді ж дуже боюся стати героїнею новин на кшталт «Українська жінка, тікаючи від війни, народила в літаку над Атлантичним океаном». Тож я дуже яскраво уявляю можливі варіанти сенсаційних новин: «Пілотам довелося приймати пологи просто над Гаваями», «Не долетіла: українська біженка народила доньку в літаку, яким тікала від війни», — згадує Олеся Остафієва, сюжети про яку вийшли на топових світових каналах, а японське телебачення взагалі зняло документальний фільм.
12 країн, 25 міст, 7 тисяч кілометрів літаком, 6 тисяч кілометрів автівкою та 300 км паромом — саме такою довгою та дивною була дорога моєї доньки додому. Жінка з дитиною у вересні 2022 року повернулася до Києва.
«…немає більшого жаху, ніж давати нове життя у розпал війни й не знати, як це життя зберегти. Але й нема більшої нагороди від долі, ніж мати в цей час немовля, бо це маленьке мишенятко, що не може без тебе та так щиро посміхається, у найпохмуріші часи генерує щастя. Й дає сили рухатись, попри все, далі», — сказала авторка книги.
Книжка представляє собою спогади журналістки про складну дорогу, коли страх і невизначеність перетворилися на сміливість і рішучість. Про підтримку друзів, готових прийняти в будь-який момент, і незнайомців, що відчиняли двері в безвихідних ситуаціях. Про хитрощі й ризики, на які довелося піти, щоб перелетіти Атлантику. Про історії з рідного Донецька й допомогу батькам в окупації. І про можливість будувати життя далеко від війни, але сильне бажання повернутися додому…
Саме тому, коли багато дітей до сьогодні живуть найгірший сценарій свого життя через війну, Олеся Остафієва всю свою авторську винагороду (роялті) від продажу книги в Україні спрямовує на фонд «Голоси дітей», який опікується малечею з прифронтових територій.
Варто також відзначити, що книжка «Кіра. Дорога додому» вже встигла представити Україну на міжнародних майданчиках — одному з найбільших у світі Лондонському книжковому ярмарку та на Лейпцизькому книжковому ярмарку.