На Вінниччині відкрили студію звукозапису для обдарованих дітей, про яку за життя мріяв Олександр Бевз. Прикордонник був творчою людиною, писав музику та мріяв грати на музичних фестивалях. А ще планував відкрити власну студію звукозапису. Ці мрії Олександр залишив у записці, яку разом із особистими речами передали матері 25-річного героя, який загинув на Донеччині… Захисник посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
- Коли Саші було 10 років, помер його тато, — розповідає «ФАКТАМ» мама захисника Лариса Зозуля. — Попри те, що Олександр ріс без чоловічого плеча, на ньому це ніяк не позначилось. Син вмів все зробити по господарству, й багато батьківської любові отримував від мого рідного брата та свого хрещеного — дядька Юрія. Сашко був «душею компанії», артистичним, з відмінним почуттям гумору, весь час у нашому будинку збирались його друзі, гомоніли та чаювали. Усмішка ніколи не покидала його обличчя. Сашко дуже любив солоденьке, часто готувала йому торти, які він завжди поливав згущеним молоком. Син займався у хореографічному ансамблі, із конкурсів всеукраїнського та європейського рівня він привіз багато кубків та медалей… Він на високому рівні володів розмовною англійською мовою. Знаєте, що я часто переглядаю та плачу? Відео із випускного сина. Ми танцювали вальс… Сашко закінчив ліцей із золотою медаллю.
Далі вступив в Одеську національну академію харчових технологій, спеціальність — «товарознавство». Попри те, що у цьому місті більшість розмовляла російською, мій син виключно лише рідною солов'їною. Була навіть ситуація, коли він відкрито заявив викладачці, що лекції треба проводити державною мовою. Зрештою, вона перейшла. Вперше, коли приїхала до сина у гуртожиток, на його дверях була наклейка з прапором, гербом та гроном калини. На стіні замість килима — величезний жовто-синій стяг. З його думкою рахувались, для друзів син був авторитетом.
— Коли Олександр ухвалив рішення йти служити?
- Вперше це сталось на третьому курсі. Сашку було тоді 20 років. Син, коли розповів мені про своє рішення, додав, що це обов’язок кожного чоловіка. Після сесії його забрали на службу. До кінця не дослужив, тому що через виразку його комісували. У 2020 році Олександр поїхав у Польщу на роботу, працював на складі з фруктами.
Коли мав вільний час, писав електронну музику. Весь час надсилав мені записи, і я була його першою слухачкою, мені дуже подобалось те, що він робив. Навіть професіонали у цій сфері, які чули треки Сашка, не приховували, що він дуже талановитий і має велике майбутнє. Потім познайомився із продюсером, й вони планували їхати до Великої Британії, займатись музикою. Сашко додав, що перед далекою дорогою приїде додому. І приїхав. Але тут почалось вторгнення окупантів, кордони закрили.
Читайте також: «Ця пісня буде наостанок»: у Запоріжжі загинули вуличні музикантки, які в момент ракетної атаки давали концерт на підтримку ЗСУ
Син допомагав копати окопи, облаштовувати блокпости, із земляками виготовляли коктейлі Молотова. У перші місяці великої війни Олександра мобілізували до Могилів-Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта В’ячеслава Семенова. Спочатку бійці перебували на Вінниччині, тоді у Семенівці на Чернігівщині, поблизу кордону із росією. Потім син служив на Донецькому напрямку: у Костянтинополі поблизу Волновахи та у селищі Невельське Покровського району. Навіть в окопах встигав писати музику у стилі техно. Під час виконання бойового завдання 1 листопада 2022 року син загинув. То був артилерійський обстріл, травми, на жаль, виявились смертельними. Олександр загинув разом із Героєм України Георгієм Стрєлковим. Він до останнього мужньо виконував свій обов'язок і був вірним присязі.
Сина ми поховали у рідному місті… Попереду несли гільце, на труні поклали весільний коровай, адже Олександр так і не встиг одружитись. В нього була кохана Світлана, з якою він познайомився під час служби на Чернігівщині. Син планував побратись із нею, став справжнім татом для її маленького синочка, який зростав без батька. Я часто буваю на кладовищі… Приходять туди і його друзі. Посидимо, позгадуємо якісь веселі історії, пов'язані із сином. 26 березня Олександр мав би відзначати свій день народження… Але йому назавжди 25…
— Як у вас виникла ідея відкрити студію звукозапису на честь сина?
- Мені надіслали особисті речі сина. Сіла розбирати їх. Дивлюсь, а у потаємній кишені бронежилету лист. Із нього я дізналась, що Олександр понад усе мріє стати музикантом, про якого знатиме весь світ, що його як діджея запрошуватимуть на престижні майданчики. Що в нього буде власна студія звукозапису, щоби дітки мали можливість розкривати таланти. Стало так боляче, що за життя син це все не встиг. Й мені захотілось продовжити його справи. Обрала приміщення, знайшла дизайнера та замовила спеціалізоване обладнання. За власні кошти, виплати від держави — це півтора мільйона гривень — облаштувала найсучаснішу студію звукозапису ALEBE, саме під таким ніком він публікував свою музику у соцмережах. Її відкрили у ліцеї № 2 міста Немирова, де навчався син. Тут можуть записувати свої треки не лише професіонали у цій сфері, а й початківці.
Раніше «ФАКТИ» писали про загибель на війні відомого українського музиканта Андрія Чепіля.