Мальовниче село Буша (наголос на перший склад) розташоване біля злиття річок Мурафа і Бушанка в південній частині Вінницької області. Завдяки поєднанню гарної природи, виразного рельєфу, стародавньої історії та легенд Буша стала справжньою перлиною зеленого туризму. Місцевість навколо села вважається «місцем сили». Поряд Гайдамацький Яр з грабами та дубами-старійшинами. У 2010 році він увійшов до складу Регіонального ландшафтного парку «Мурафа».
«Безумовно, немає на Поділлі іншої визначнішої пам'ятки, де найбільш яскраво і трагічно відобразилася б уся історія українського народу, ніж Буша на Ямпільщині. Тут, над берегами невеличкої та стрімкої допливи Дністра Мурафи, прихована історія з найдавніших часів», — писав свого часу знаний місцевий краєзнавець Сергій Іванович Кокряцький.
Ще одна визначна пам'ятка Буші — це козацький цвинтар. Пагорб неподалік від замчища усіяний сотнями могил XVIII—XIX століть. На багатьох хрестах викарбувані старовинними літерами дати поховання, імена та прізвища, на інших написи давно стерлися. Є тут латинські прямі хрести, є хрести «мальтійські», а деякі з них виглядають дуже незвично: високий рівнобедрений трикутник з круглим навершником — «головою» і поперечними раменами — «рукою». Зустрічаються також могили з круглими хрестами, вставленими в основу монумента…
Історичні події навколо цього місця описані відомим українським письменником Михайлом Старицьким у його творі «Облога Буші» про визвольну боротьбу українського народу під проводом Богдана Хмельницького. А сучасна українська авторка Оксана Афанасієва, яка народилася у сісудніх із Бушею Бабчинцях, у пригодницькій повісті «Орлиний вогнецвіт» яскраво описала цю історичну місцевість та розповіла про подвиг козаків та місцевих жителів під час облоги фортеці…
27 березня громаді Бушанського старостинського округу стало відомо про те, що відбувся аукціон з продажу через електронний майданчик родовища Бушанське, розташованого на території с. Буша Ямпільської територіальної громади.
«Тут історія України у величезній концентрації: тут і археологія давніх часів, і історія середньовіччя, і історія ближчих часів. Це лиса гора Лисківка — вона має свою міфологію. На верху, можливо, був монастир, про який згадується в описах середньовіччя. Тут двісті метрів до земляного валу, козацького кладовища. Сама присутність кар'єру з двома заповідниками аж ніяк не поєднається», — розповів «Суспільному.Вінниця» колишній директор заповідника «Буша» Олександр Пірняк.
Дозвіл на користування надрами родовища Бушанське (там знаходяться корисні копалини фосфатовмісних вапняків. — Авт.) надало Державне підприємство геології та надр України. Про це свідчить протокол електронних торгів аукціону від 26 березня. Ціна лота понад 2 мільйони гривень. Ліцензію на розробку на 20 років отримала новостворена фірма «СІ-ЕВОЛЮШН» зі статутним капіталом у 1000 грн.
«Територіально — це гора Лисківка. На аукціоні фірмі „СІ-ЕВОЛЮШН“ продали 13,1 га цього родовища. Це при тому, що воно розташоване в критичній близькості від житлових будівель, пам’яток історико-культурного призначення, геологічного заказника „Гайдамацький Яр“, а також річок Мурафа та Бушанка і джерел питної води», — сказала в коментарі «Укрінформу» комунікаційниця ініціативної групи мешканців с. Буша Ганна Гронська.
На зборах обуреної громади директорка Державного історико-культурного заповідника «Буша» Ірина Захарчук наголосила, що зовсім поруч з майбутнім кар’єром знаходиться територія Державного історико-культурного заповідника «Буша», який займає 7 га земель історико-культурного призначення. Також на території заповідника розташовано сім музеїв. Серед них — три пам’ятки національного значення. А саме, «Оборонна фортеця з підземними ходами V-XVII ст.», «Музей археології (поселення трипільської культури IV-III тис. до н.е.)» та єдиний у Європі унікальний «Скельний храм» з рельєфним зображенням V-XVII ст. (більшість дослідників, що вивчали це місце сходяться на тому, що ця пам’ятка була створена за часів язичницької Русі. — Авт.). Також Родовище Бушанське знаходиться на критично небезпечній відстані від пам’ятки місцевого значення «Козацьке кладовище», старовинних поховань XVIII ст. і геологічного заказника «Гайдамацький Яр».
А за словами начальника відділу туризму та культури Ямпільської міської ради, жодних документів до них не надходило. Він наголосив, що це земля комунальної власності Ямпільської міської територіальної громади.
«Це питання стоїть на контролі Ямпільської міської ради, але ніяких офіційних документів не отримано. Однозначно, що ми будемо захищати наших мешканців та ретельно вивчимо всі документи. У міській раді дізналися про аукціон із соціальних мереж. Діяти будемо тільки в правовому полі», — сказав Віктор Замишляєв у коментарі «Суспільному. Вінниця».
Повідомлення про загрозу заповіднику Буші викликало у соціальних мережах чималий резонанс. Готуються депутатські запити на усіх рівнях, публікації та журналістські розслідування по данній проблемі. Не залишились осторонь громадські організації, екологічні рухи, рідновіри, краєзнавці, історики, журналісти.
«Видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ). Поміж сіл Буша, Дорошівка та Слобода Бушанська». Звичайно, що за відсутністю громадського обговорення. Людей лише поставили перед фактом. Планується вирити кар’єр на 13 гектарів. Під загрозою жителі сіл, зелений туризм, історико-культурний зповідник «Буша», дитячий садок села Дорошівка, басейни річок Мурафа та Бушанка, геологічна природна пам’ятка загальнодержавного значення урочище «Гайдамацький Яр», реабілітаційний центр екопоселення «Бушанська Толока», унікальний бушанський проєкт «Захист Корів» тощо", — зазначив політолог, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
За його словами, з одного боку хочуть варварським способом зруйнувати заповідник та розрити природний парк, добити археологічну спадщину. А з іншого, — не дати людям висловити свою громадянську позицію.
«Люди на цій землі з'явилися ще у період пізнього палеоліту. У Буші виявлено поселення трипільської культури, скіфське городище, києворуські поселення та середньовічне місто. На початку нової ери тут було поселення Антаварія (Антополь, Пронськ), а у середньовіччі — місто Краснопіль. У ХІІ-ХIII століттях Буша входила до складу Галицько-Волинського князівства, потім — Великого князівства Литовського, з 1569 р. — Речі Посполитої. Саме в 1654 році тут відбулася битва, відома нам як „облога Буші“. Тут відновлено могилу героїні облоги вдови вбитого козацького сотника Завісного Мар'яни (історики кажуть, що її звали Олена). Вона тоді підпалила пороховий погріб, висадивши в повітря себе, залишки залоги й чимало атакуючих поляків… Схоже нас чекає нова „ОБЛОГА БУШІ“! Допоможіть врятувати ЗАПОВІДНИК!», — звернувся до українців Кулик.
«ФАКТИ» будуть уважно стежити за подіями навколо заповідних історичних земель.