В Україні на фоні загальної мобілізації розгортається комплекс заходів Національного спротиву з максимально широким залученням громадян — від 18-річних до пенсіонерів. В рамках цієї програми перші три групи цивільних (в кожній по 30 осіб, переважно молодь) почали опановувати знаннями й навичкам з військової справи в Київському обласному центрі Національного спротиву. Програма включає 16 предметів: тактична і вогнева підготовка, управління безпілотниками, навички виживання, тактична медицина, військова топографія, інженерна підготовка, основи зв’язку, безпека бою, основи радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту. Та ряд гуманітарних дисциплін: психологічна підготовка, основи протидії ворожим інформаційно-психологічним операціям (ІПСО), патріотичне виховання, юридична підготовка та міжнародне гуманітарне право.
Навчання проводять інструктори, які мають чималий бойовий досвід, частина з них брала участь в обороні Маріуполя і Бахмуту. Дехто з інструкторів пережив полон. Серед учнів, які зараховані в перший набір (охочих було в рази більше, ніж місць у групах), 29-річна Ольга Шнайдер. Вона розповіла «ФАКТАМ», що прийняла рішення добровільно мобілізуватися в ЗСУ. Тож нинішнє навчання в центрі Національного спротиву для неї — це підготовка до виконання бойової роботи в війську.
— Була конкретна подія, окрім самого факту війни, яка підштовхнула вас прийняти рішення мобілізуватися в ЗСУ?
— Вважаю, що воювати, на жаль, доведеться всім. Відчуваю, що я готова замінити на фронті когось з бійців, — відповідає Ольга Шнайдер.
— Як батьки поставились до вашого рішення?
— Дуже погано. Але я доросла людина, сама за себе відповідаю. Тож батькам доведеться прийняти мій вибір.
— Ви у них єдина дитина?
— Так, на жаль, єдина.
— Як ви оцінюєте свої особисті якості? Ви людина рішуча, з сильним характером?
— Моїх особистих якостей більш ніж достатньо, щоб з власного бажання піти захищати Україну. Я свідома того, що мене чекає на передовій. В жодному разі не романтизую війну, розумію, що це про смерть, поранення, біль, сльози, максимальний дискомфорт. Я не хочу туди йти, але треба. І так вважають багато хто. Якщо ми хочемо вижити як нація, то маємо чинити тотальний спротив. Для цього слід навчатися військової справи.
— Ким ви працюєте або на кого вчитесь в цивільному житті?
— Моя професія не має стосунку до того, ким я планую стати у війську — обрала спеціальність бойового медика.
— Вам цікаво вчитися в центрі підготовки населення до Національного спротиву?
— Так, цікаво. Отримую на цих курсах багато зовсім нових для мене знань. Наприклад, про військову тактику я раніше фактично нічого не знала.
Читайте також: «Якщо ми війну програємо, Україна перетвориться на тотальну Бучу», — Елла Лібанова
— Ви єдина дівчина серед тих, хто зараз опановує там ази військової науки?
— Дівчат серед нас доволі багато. Не впевнена, що всі вони хочуть мобілізуватися в військо. Але якщо всі ми будемо вміти користуватися зброєю, надати першу домедичну допомогу, знати основи тактики бою, то це вже вагомий внесок в обороноздатність держави. До речі, важливо розвіяти побоювання тих, хто думає, що після закінчення курсу підготовки населення до Національного спротиву їх автоматично мобілізують у військо. Це неправда.
— Інструктори ставляться до вас як до цивільних?
— Ні, як до рекрутів, бо бачать в нас бажання як слід навчитися. Вони відкриті до спілкування: терпляче відповідають на всі запитання, в тому числі на дилетантські з погляду досвідчених військових.
— Навчання платне?
— Ні, безкоштовне. Розраховано на сім тижнів, проводиться суботами та неділями.
Читайте також: «Завтра війна не закінчиться, так чи інакше кожен буде задіяний»: захисник України втратив на фронті рідного брата та племінника
— Після закінчення навчання ви отримаєте документ про проходження курсу?
— Сертифікат отримають тільки ті з нас, хто успішно засвоїть програму. Такий підхід вважаю правильним — люди мають старатися як слід.
Важливо, щоб можливість пройти такий вишкіл отримали сотні тисяч, а ще краще — мільйони людей в нашій країні. Причому не тільки чоловіки та жінки, а й навіть старшокласники. Бо чим більше людей вмітимуть чинити збройний опір, тим краще. Поясню, чому. Не хочу здатися песимісткою, але, на превеликий жаль, ця війна може тривати ще чимало років. Тож, як я вже казала вам, воювати, певно, доведеться всім нам. Ті, хто зараз в тилу, замінять на фронті поранених і тих, хто на щиті (загиблих).
— Окрім навчання в цьому центрі, ви здобуваєте ще десь підготовку військового медика?
— Так, в добровольчій організації парамедиків «Госпітальєри» я вже пройшла початковий курс. Незабаром планую там опанувати ще й курс саме бойового медика. Після цього піду у військо.
Читайте також: «Це все реально. Жінок в Україні достатньо»: розвідниця Ярина Чорногуз — про мобілізацію «умовних 100 тисяч жінок»
— Будь-кому з бійців на фронті не завадить хороша фізична підготовка. Тренуєтесь?
— Так, адже виконання бойових завдань та виживання десь відсотків на 60 залежить від фізичної форми бійця. Тож покинула всі погані звички, займаюсь в спортзалі.
— Купуєте речі, які вам знадобляться на фронті?
— Так, потихеньку збираюсь у військо: вже маю форму, в якій проходжу курс підготовки. Це якісні речі українського бренду, який ми, учні центру Національного спротиву, маємо можливість придбати зі знижкою 25 відсотків в одній з мереж магазинів військового одягу і спорядження. Але багато чого мені ще бракує. Передусім, бронежилета високого класу захисту.
Читайте також: «Ми, звісно, можемо програти, але поки не готові», — політична психологиня Світлана Чуніхіна
— Рахували, у скільки обійдеться цей комплект речей?
— Приблизно підрахувала, вийшла чимала сума. Але як кажуть наші інструктори, амуніція — це не те, на чому можна економити. Мовляв, маємо підібрати її для себе максимально комфортною та якісною. Бо від неї може залежати життя і здоров’я на фронті. На щастя, багато чого мені подарували друзі, тож велика частина витрат відпала. Проте все це поки що не надто актуально, адже спершу маю пройти навчання. Екіпіруванням займуся в останню чергу.
Полковник Ігор Дейчук з 114-ї окремої бригади Сил територіальної оборони підтвердив слова Ольги, що якщо людина пройшла курс підготовки до Національного спротиву, то це не значить, що її зразу ж призвуть у військо.
— Слід розуміти, що цей центр являється комунальним підприємством, створеним передусім, щоб підготувати цивільних до різних складних ситуацій, які можуть виникнути через війну та інших причин, — каже полковник Ігор Дейчук. — Знання та навички, які люди отримають на цих курсах, можуть врятувати життя будь-коли й будь-де. Тобто цей вишкіл не для того, щоб учні після його проходження йшли в військо. Але якщо прийде повістка або людина сама виявить бажання служить, то варто знати, що у тих, хто пройшов навчання на курсах Національного спротиву, ймовірність вижити й ефективно виконувати бойові завдання в рази більше, ніж у багатьох інших.
Читайте також: Як солдату не замерзнути й не промокнути в окопах, коли там по пояс води: лайфхаки від медика, який став військовим
Київський обласний центр підготовки населення до Національного спротиву очолив ветеран російсько-української війни Володимир Авдєєнко. В серпні 2022 року він отримав важке поранення, через це визнаний непридатним до подальшої військової служби.
— Коли стартує навчання другого набору курсантів? — питаю Володимира Авдєєнка.
— Наприкінці квітня — початку травня оголосимо про другий набір. За рік плануємо навчити приблизно тисячу осіб (адже наступні набори будуть по 120−150 людей). Поки що у нас обмежена кількість інструкторів, тому запрошуємо ветеранів долучитися до нашої команди (зарахування на посади інструкторів буде проводитися за результатами співбесіди).
Читайте також: «Мене на війну тягне зі страшною силою», — Юрій Гудименко
— Що запропонуєте вашим учням після завершення курсу навчання? Можливо, утворите новий підрозділ тероборони в Київські області?
— Ні, не так. Ми утворимо ком’юніті (спільноту), де люди спілкуватимуться, разом проводитимуть час, будемо влаштовувати для них додаткові вишколи, скажімо, в Карпатах. Розумієте, ми хочемо не тільки дати основи військового вишколу, але й об’єднати людей, які свідомі, що війна, на жаль, надовго, що від плану захопити Київ ворог не відмовився. А оскільки Київщина — це ворота в столицю, то всі ми маємо бути готові їх захищати. Але списків на мобілізацію ми не складатимемо — це не наше завдання.
— Чи є вікові обмеження для охочих пройти навчання на курсах підготовки населення до Національного спротиву?
— Вчитися у нас можуть люди віком від 18 років і старші. Верхньої вікової межі не передбачено. Тобто прийматимемо й пенсіонерів. Підготовку до Національного спротиву в нинішній воєнний час має отримати кожний повнолітній громадянин України — незалежно від того, чи піде він у військо, чи матиме бронь або відстрочку від мобілізації. Тобто кожний має за потреби грамотно надати першу медичну допомогу і володіти зброєю — це базові навички. Національний спротив має стати національною ідеєю.
Раніше в інтерв'ю «ФАКТАМ» голова об’єднання «Українські ЛГБТ-військові» Віктор Пилипенко розповів про фронтові будні та ставлення до геїв в армії та в суспільстві.
Читайте також: «Я бачив такий героїзм, що Голлівуду й не снилося», — полковник Нацгвардії
В заголовку ілюстративне фото з сайту https://mind.ua