Речі-трансформери сьогодні дуже популярні у фешн-індустрії. Наприклад, капелюх, який легко перевтілюється у пляжну сумку, або плащ, який може стати платтям. А чи чули ви про сервізи-трансформери? Це дуже незвичайні речі. Зустрічаються вони досить рідко, але тим і цікаві. Наприклад, кришка чайника може служити чашкою або піалою…
Можливо, і у вас в оселі є такий посуд? А чи знаєте його історію? І як часто ним користуєтесь?
Про незвичайний посуд в інтерв’ю «ФАКТАМ» розповіла колекціонерка та дослідниця історії українського фарфору, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк.
— Ексклюзивні вироби, створені в одному екземплярі або лімітованим тиражем — терен, де майстер може дати волю фантазії та блиснути талантом, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Робота художника подібна до джазової імпровізації. Однак на мануфактурах переважає масове виробництво, яке ставить жорсткі рамки: щоб було красиво, швидко та бюджетно. Ви, напевно, здивуєтесь, але, як стверджують митці, звичайні кружки приносять набагато більше прибутку, аніж ексклюзив.
Якщо у вас вдома є посуд Сумського фарфорового заводу (а, напевно, є), то велика ймовірність, його автори — подружжя Віталій та Людмила Шевченко. Майже третина серійних виробів заводу 1970−1990-х років — це розробка подружжя. Проте вони створювали й справжній ексклюзив. Одна із найколоритніших робіт — подарунковий фігурний набір для чаю «Одарка та сумський козак» (фото у заголовку). Вражає фантазія глиняних справ майстрів. Кришки чайника та глечика у наборі можуть служити чашками, блюдцями, піалами. Радію, що ця робота є у моїй колекції.
— Де ви її придбали?
— В антикварному магазині. Коштувала вона дорого. Сьогодні це справжній раритет. Такий набір і функціональний, і одночасно є окрасою оселі. Я користуюсь ним з якоїсь особливої нагоди або можу налити у таку чашку чай і насолоджуватися ним, милуючись красою фарфорового виробу. Блюдечко, звісно, використовую під тістечко. Взагалі треба сказати, що створені за ескізами Віталія Шевченка та розписані його дружиною Людмилою вироби випускалися десятки років і мали постійний попит. Підписували їх логотипом ШВЛ.
— Цікаво.
— Віталій Шевченко тривалий час працював головним художником Сумського фарфорового заводу. Його творча манера яскрава та самобутня. Це ж можна сказати й про його дружину. Віталій та Людмила Шевченки приїхали до Сум наприкінці 1960-х років, як тільки у місті з'явився порцеляновий завод.
Роботи подружжя зберігаються у Сумському художньому музеї імені Никанора Онацького. До речі, цей музей та Сумський художній музей знаходяться навпроти дивовижної Альтанки, яка є однією з візитівок міста. Ажурна перлина Сум надихнула Віталія Шевченка на створення чайного сервізу «Собор». Чайничок для заварки асоціюється з куполом собору. Кришкою у доливочному чайнику служить оригінальна цукорниця у вигляді блюдця. Такі набори для чаювання є так званими репрезентативними предметами. Вони не призначені для декорації звичайних інтер'єрів, адже в ієрархії керамічних жанрів зайняли почесне місце, потрапивши до розряду творів «високого стилю». Виставкові зразки фарфору наділені глибоким естетичним та емоційним змістом.
— Які ще трансформери у порцеляні створювались українськими митцями?
— Чайна чашка є кришкою для чайника і в наборі «Снігур» фарфориста Миколи Лампеки. Форма чайника-трансформера та його колірна гама нагадує пташку, яка зазвичай гніздиться в Карпатах та на Поліссі.
— Дуже стильна сучасна робота. Навіть не віриться, що створена понад тридцять років назад…
— Микола Лампека — художник декоративної кераміки, скульптор, лауреат Премії імені Катерини Білокур. Упродовж більш ніж десяти років працював на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі, з 1997 по 2000 рік викладав у Київській дитячій академії мистецтв. З 2000 року був викладачем у Київському інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М.Бойчука. З 2008 року — доцент кафедри графічного дизайну Інституту дизайну і ландшафтного мистецтва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.
Читайте також: «Подавайте узвар на Великдень у красивому глечику»: колекціонерка порцеляни Людмила Карпинська-Романюк розповіла про набори для напоїв
Митець працює в галузі декоративно-ужиткового мистецтва. Разом із дружиною Наталією Черниченко-Лампекою виконав серії ужиткового порцелянового посуду і пластики малих форм. Розробив моделі керамічних розеток для Михайлівського Золотоверхого собору та кахлі для печей у митрополичих палатах на території Софійського собору в Києві. Микола Лемпека є учасником всеукраїнських та міжнародних художніх виставок. Його персональні виставки не раз проходили у Києві. Роботи митця зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва України, Музеї образотворчих мистецтв імені Олександра Білого у Чорноморську.
— Сервізи-трансформери дуже зручні. Чи не так?
— Справді. І водночас компактні. Ще одна робота, про яку хочу розповісти — штоф «Біля тину», створений київським фарфористом Василем Мусієнком в 1990 році. Штоф — керамічна пляшка, в якій зберігають та подають на стіл різні спиртні напої — горілку, вино, настоянки, наливки… Кришкою у штофі «Біля тину» служить стопка.
— В кінці 1990-х в Україні виріс попит на лікеро-горілчаний фарфоровий посуд, — продовжує колекціонерка. — Його випускали та поставляли великими партіями на лікеро-горілчані підприємства України чимало вітчизняних фарфорових заводів. Штофи Василя Мусієнка, розроблені на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі, самобутні та унікальні. Роботи митця зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, чимало їх є у приватних колекціях.
— У вашому зібранні, мабуть, теж є?
— Так. Штоф «Біля тину» я придбала саме у той період. Цікаво, що зазвичай такі штофи можна було купити у лікеро-горілчаних магазинах з напоєм. У моєму зібранні є такі, що зберігаються багато років.
— Чим особливі, на вашу думку, порцелянові трансформери?
— Вони приваблюють незвичайністю. Гості будуть вражені такими дивовижними порцеляновими виробами та ще довго згадуватимуть зустріч. Такі речі також є чудовим подарунком. Вони нікого не залишать байдужими. Спливатимуть роки, а пам'ять про тих, хто дарував таку річ, та про саму нагоду, ще довго зберігатиметься у родині.
Раніше дослідниця історії вітчизняного фарфору, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про порцелянові статуетки українського виробництва, натхненні красою птахів.
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
На фото у заголовку: В. та Л. Шевченки. Подарунковий набір «Одарка та сумський козак». Сумський фарфоровий завод. 1996