Війна забрала ще одного героя. Військовий Геннадій Горшков поліг у запеклих боях на Бахмутському напрямку. Чоловіку було 50 років. Після смерті коханої дружини самотужки виховав двох дітей.
«Ще з дитинства Геннадій мріяв про службу в армії, — розповідають колеги із Донецького прикордонного загону. — Хотів бути військовим, як тато. Й невдовзі підписав контракт із прикордонним відомством. Виконував обов'язки з охорони державного кордону на рідній Одещині.
Згодом одружився, на світ з'явилася донечка Ганна, за два роки син Андрій. Щоб більше часу проводити з рідними, він звільнився. Пішов працювати в «Укртелеком» кабельником. Незадовго по цьому родину спіткало велике горе. Геннадій втратив кохану і залишився з чотирирічною донечкою та дворічним синочком на руках. Всі свої сили чоловік спрямував на виховання дітей. Їм віддавав всього себе".
Геннадій зробив усе, щоб його діти здобули гідну освіту. Донька вивчилася в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті на вчителя фізкультури та соціального працівника, а Андрійко, як і мріяв батько, прагне стати моряком. Геннадій був турботливим та добрим. Він дуже допомагав своїй мамі піклуватися про батька, котрий був паралізований.
З початком повномасштабного вторгнення колишній військовий не вагався ні хвилини. Він відразу попрямував до військкомату, отримав повістку, сказав рідним: «Хто, як не я», — і пішов служити.
«Спочатку виконував завдання на Одещині, згодом пройшов підготовку в навчальному центрі й потрапив до 1 прикордонного загону, — розповідають побратими бійця. - У квітні 2023 року відправився в зону ведення активних бойових дій. Там, зі спогадів товаришів, проявив себе, як мужній і відважний воїн. Завжди був оптимістом, вірив у добро та Перемогу.
За 4 дні до загибелі Геннадій востаннє вийшов на зв'язок. Поспілкувався з дітьми, підбадьорив, а потім надіслав сестрі фото свого жетона і посвідчення. Він дуже хвилювався за маму. Вона не знала, що він у Бахмуті. Щоб не засмучувати, шукав тихе місце і дзвонив, а коли поруч було чутно вибухи — говорив, що то навчання. В останній розмові він попросив піклуватися про батьків, дав дітям настанови триматися один одного і підтримувати в будь-яких ситуаціях. В той день він скинув сестрі свій жетон і посвідчення. Сказав: «Ти розумна — все розумієш». Мабуть, передчував".
Життя Геннадія обірвалося внаслідок мінометного обстрілу. В прикордонника залишилися люблячі діти, батьки, сестра та маленька онучка Софійка. Її дідусь бачив лише раз.
Тим часом на Волині поховали воїна Володимира Козіна, вбитого під час реабілітації в Німеччині.
Читайте також: «Його знав весь фронт»: на Харківщині загинув відомий волонтер та воїн