Згідно з Конституцією, 31 березня 2024 року мали пройти чергові вибори президента України. І хтозна, чи залишився б у своєму кабінеті на Банковій Володимир Зеленський, якби вони відбулися. Однак розмірковувати на цю тему немає жодного сенсу, оскільки вибори в умовах війни неможливі апріорі, навіть якщо спливає визначений Основним законом термін перебування на посаді голови держави.
З усім тим, вже кілька місяців на тему (не)легітимності Зеленського йдуть жваві дискусії, ламають списи юристи, експерти, політологи, а кремлівські пропагандисти вміло підкидають дрова в це багаття.
Спочатку про правові колізії. Як завжди, на практиці все залежить від того, хто і як трактує норми законів.
Почнемо з Конституції. В статті 108 Основного закону сказано: «Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного президента України». Тому частина експертного середовища, вже не говорячи про опонентів влади й запоребрикових клікуш, хором стверджують, що Зеленський з 21 травня буде не чинним президентом України, а лише виконувачем його повноважень, що він не має права робити те, про що йде мова в статті 106 Конституції, де розписані обов’язки глави держави.
Дійсно, Конституція не містить прямої заборони на проведення президентської кампанії в період дії воєнного стану. Не забороняє — значить дозволяє? Прихильники цієї ідеї обвинувачують владу, що конституційні права громадян обирати й бути обраними не забезпечені, а пролонгацію правління режиму Зеленського вважають неконституційною.
Їхні опоненти переконані, що дискусії про легітимність президента це марно потрачений час, оскільки існує зворотна сторона медалі — частина 1 статті 19 Закону «Про правовий режим воєнного стану», де сказано: «В умовах воєнного стану забороняються: зміна Конституції України; зміна Конституції Автономної Республіки Крим; проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування; проведення всеукраїнських та місцевих референдумів; проведення страйків, масових зібрань та акцій». Тобто розмови про те, що через лічені дні Україна стане державою без легітимної влади, а Зеленський має піти з речами на вихід, не варто й починати. Тому все залишиться так, як є. Поки не завершиться ця клята війна.
Існує ще один варіант, який пропонують деякі юристи. Зеленський має піти у відставку й передати свої повноваження спікеру Верховної Ради. У нас же ніби парламентсько-президентська республіка? Тобто Стефанчук буде виконувати обов’язки президента, доки ми не оберемо нового керманича. Прецедент в історії сучасної України вже є — з 23 лютого 2014 року, коли втік Янукович, до 7 червня, дня інавгурації Порошенка, спікер парламенту Турчинов керував державою. Чому б не зробити так само?
Так вважає, наприклад, Дмитро Разумков, який заявив, що Зеленський має передати свої повноваження: «Все стандартно, все по-демократичному. Я розумію, що це не подобається ані Зеленському, ані його Офісу, але закон є закон». Аналогічні меседжі розганяють і деякі блогери, які активно критикують владу, і «ботоферми».
Міністр юстиції Денис Малюська в інтерв'ю BBC заявив, що Зеленський не втратить легітимність після 21 травня, що його каденція триватиме до обрання наступного президента. За його словами, норми Конституції про термін повноважень президента у воєнний період «сформульовані таким чином, що той, хто хоче знайти, до чого придратися або на чому побудувати теорію змови, той це знайде». Його аргумент — автори Конституції навіть уявити не могли, що в Україні розпочнеться повномасштабна війна, тому, як він сказав, поставилися до відповідних положень несерйозно.
Цю тезу прокоментував один з авторів Конституції, відомий політик і дипломат Роман Безсмертний.
Він розповів BBC, що колектив отців-засновників ставив задачу за будь-яку ціну уникнути загрози переривання влади, саме тому в текст Конституції вписали положення про те, що президент залишається на посаді до вступу на посаду наступника, коли б той не був обраний. При цьому Безсмертний акцентує, що чинному президенту заборонено передавати свої повноваження іншим особам і органам.
Наступне завдання — не допустити у кризових обставинах можливості узурпації влади будь-яким суб'єктом. Тому автори Конституції додатково посилили роль Верховної Ради, включивши норму про заборону парламентських виборів під час воєнного стану. Безсмертний впевнений, що Конституція наказує Зеленському залишатися на посту. З ним солідарний посол Великої Британії в Україні Мартін Гарріс: «На цю тему не має бути спекуляцій. Згідно з законодавством України, вибори під час воєнного стану неможливі».
Різночитань у цьому питанні бути не може, оскільки чинний закон про правовий режим воєнного стану чітко забороняє в цей період вносити зміни до Конституції. До речі, саме на цю норму посилається і ЦВК.
Щодо альтернативної думки, у вересні минулого року в інтерв’ю «ФАКТАМ» політтехнолог Сергій Гайдай сказав наступне: «Зеленський не хоче цих виборів. Це видно. Він каже: „Я згоден, але от мої умови“. Умови дуже смішні, якщо чесно. Він вимагає від наших партнерів грошей на проведення виборів, вимагає в кожний окоп міжнародного наглядача, каже, що у нас є проблеми із законодавством. Мене це дивує, тому що у президента достатньо влади й достатньо технічних можливостей, щоби без усякої допомоги іноземних партнерів спокійно провести кампанію. Якщо він не знає, хай звернеться до мене, я йому розповім, як провести перші у світі повністю цифрові вибори, які будуть абсолютно легітимними й викликати довіру, як скористатися нашими партнерами у цьому процесі, не вимагаючи від них приїзду в окопи».
І додав: «Вибори можливі й потрібні. Потрібні Україні, потрібні президенту, хоча, можливо, він цього не розуміє, потрібні нашим партнерам. Вибори підтверджують, що наша влада легітимна, а не узурпована тими, хто скористався воєнним станом, що ми не йдемо шляхом росії й білорусі. Мене дуже дивує, коли чую: „Навіщо нам потрібні вибори?“ Вибачте, тоді без виборів ми перетворюємося на росію, з якою воюємо. У кремлі б дуже хотіли, щоб у нас була така влада, як у білорусі, і щоб ця влада ще й товаришувала з ними. Тому „не треба нам виборів“ — це суто московський наратив».
Що цікаве, у лютому цього року Офіс президента підготував звернення до Конституційного суду, пишуть західні ЗМІ. Запитань було два: чи дозволяє Основний закон проводити президентські вибори в умовах воєнного стану і чи зможе чинний президент вважатися легітимним главою держави після закінчення свого п'ятирічного терміну на посаді? Однак чомусь цей лист Конституційний суд не отримав. Хоча якби й отримав, то все одно відповіді довелося чекати дуже довго, оскільки сьогодні працюють лише 13 суддів з 18, а для ухвалення рішення у будь-якій справі потрібні голоси десяти.
Попри всі роз’яснення тема існує, її обговорюють, на ній спекулюють.
Днями кремлівського фюрера запитали, чи росія вважатиме Зеленського після 21 травня легітимним главою української держави. Він відповів: «Щодо легітимності, на це питання, перш за все, має відповісти політична та правова система України». При цьому наголосив, що «для росії це, звичайно, має значення, бо якщо справа дійде до підписання якихось документів, звісно, ми маємо підписувати документи у такій доленосній галузі з легітимною владою, це факт очевидний». І зазначив, що «в Конституції України є всякі варіанти».
Читайте також: «Ліквідація України — це заявлена рф ціна. Її неможливо заплатити, незалежно від того, „втомився“ Захід від війни чи ні», — Юрій Фельштинський
Не пройшов осторонь і самопризначений лукашенко, який попередив, що може скластися така ситуація, що після 21 травня російському лідеру не буде з ким підписувати мирний договір.
Дивно й те, що про необхідність виборів заявляли деякі західні політики під час візитів до Києва. Наприклад, американський сенатор-республіканець Ліндсі Грем і глава ПАРЄ Тіні Кокс чомусь вважають, що це був би сильний політичний крок. Хотілось би їх побачити на виборчих дільницях в Харкові, Одесі, Сумах, Херсоні, та навіть в Києві, Львові, Тернополі, не кажучи про райцентри та села на Запоріжжі, Дніпропетровщині, Миколаївщині.
20 лютого Київський міжнародний інститут соціології оприлюднив результати дослідження: 69%, тобто переважна більшість українців вважають, що Зеленський має залишатись на посаді президента до кінця воєнного стану.
Люди чудово розуміють, що проведення виборів небезпечно, що взяти участь в голосуванні не зможуть сотні тисяч військових і мільйони біженців за кордоном, що в часи, коли кожний свідомий громадянин жертвує гроші на потреби війська, витратити кілька мільярдів гривень на кампанію ледве не злочин.
Зеленський неодноразово заявляв, що не відкладає вибори, а просто не може їх провести, оскільки наразі це заборонено законом, «а той, хто вкидає цю тему в суспільство, чинить безвідповідально». При цьому він підкреслює, що не тримається за владу. Звісно, ми ж пам’ятаємо його обіцянку не йти на другий термін. Він її ще не раз почує. Після війни.
Зеленський вважає тему нелегітимності «наративом і програмою російської федерації». А Комітет з розвідки при президенті України попередив, що росія активізує свої зусилля в рамках спецоперації «Майдан-3», яка нібито має на меті: повалення законної української влади; сумніви в легітимності ухвалених після 20 травня владних рішень; поширення панічних настроїв; зневіру; штучне протиставлення цивільних та військових.
«Майдан-3» вже називають найдорожчою акцією російських спецслужб в історії. Загальний бюджет операції сягнув 1,5 мільярда доларів, а для її ведення в Telegram пішло 250 мільйонів.
План кремля простий — розхитати ситуацію всередині й, скориставшись цим, завдати військової поразки й посварити нас з союзниками.
Підготовча робота йшла на совість. 22 березня на засіданні Ради безпеки ООН одіозний представник росії небензя заявив: «Одноосібне рішення київського диктатора не проводити президентські вибори, очевидно, у страху їх програти, з порушенням Конституції України робить його нелегітимним з 21 травня».
Росіяни усіляко намагаються вивести цю тему на міжнародний рівень, а їхня пропаганда цілодобово її обсмоктує. На ток-шоу соловйова, скабєєвої та іншої нечисті запрошують зрадників типу азарова та царьова, які називають Зеленського «простроченим президентом», «узурпатором» та «самозванцем».
Нічого крім посмішки не викликало й оголошення МВС росії Зеленського, Порошенка та ще кількох топполітиків у розшук. Це сталося 4 травня. Київ прийняв пас і відповів через два дні, напередодні інавгурації фюрера. Наше МЗС заявило, що «не бачить правових підстав для визнання путіна демократично обраним та легітимним президентом російської федерації». В цей пінг-понг можна грати вічно.
Читайте також: «Для путіна настають дуже сумні часи, є багато чинників, які його владу роблять крихкою і хиткою», — Володимир Огризко
Безумовно, після 21 травня російські інформаційні атаки на Зеленського будуть посилені. BBC пише, що Банкова підозрює, що розкручувати тему нелегітимності президента може і парламентська опозиція, перш за все прихильники Порошенка. Однак «Європейська солідарність» заперечила ці звинувачення. «Ситуація і так дуже серйозна. Всім взагалі треба заспокоїтися з цією темою. Усі, хто трохи старший, розуміють можливі наслідки. В Сибіру холодно буде всім», — цитує BBC впливового соратника Порошенка.
А радник голови Офісу президента Подоляк вважає, що росіяни, розкручуючи «проблему 20 травня», мають дві цілі. Перша — посіяти серед західних партнерів Києва сумніви в легітимності українського керівництва і, як наслідок, в життєздатності України як держави, що може призвести до відмови від підтримки Києва. Хоча одночасно він обґрунтовано сподівається, що в очах усього цивілізованого світу статус Зеленського не зміниться.
Друга мета росіян — загнати українців у депресію. «Вони транслюють нашим співгромадянам: ви у безвихідному становищі, у вас немає виборів, немає демократії, ваш президент нелегітимний, тому Захід не підтримуватиме вас. Звичайно, росіяни розуміють, що ця інформаційна операція не призведе до якихось масових виступів проти влади. Їхня головна мета — щоб наші люди припинили волонтерити, донатити на армію, щоб вони безвольно сиділи, склавши руки», — цитує коментар Подоляка BBC.
Щодо ставлення світової спільноти, то красномовним є факт, що представники понад півсотні держав візьмуть участь в «Глобальному саміті миру», запланованому на 15−16 червня у Швейцарії. Звісно, Зеленський буде виступати там саме як президент. Без варіантів, як кажуть.
Зараз, коли на фронті розпочався наступ росіян, українців по-справжньому хвилює лише одне — чи витримають наші захисники цей натиск. Тому тема нелегітимності Зеленського не те ще другорядна — вона десь у третьому десятку наших проблем. У нас інший порядок денний — ракетні та шахедні атаки, проблеми з електрикою, втома і зневіра. Нормальних громадян зараз цікавлять лише новини з передової.
Так, навіть виборці Зеленського давно зняли рожеві окуляри. У людей вже немає ілюзій, що актор здатний керувати державою. Але вибору немає. Принаймні зараз. Тому дискутувати нема про що. Хто сьогодні звертає увагу на російські істерики? Причому немає різниці — на ток-шоу, в соцмережах або в ООН. Для нас теми «20 травня» не існує. Вона не резонує з нашим загальним настроєм. Не треба витрачати зусилля на те, щоб її нам нав’язувати. Прийде час — проведемо вибори. Дай Боже, щоб по українському законодавству.
Читайте також: «Судити будуть тих, хто програє війну. Це треба чітко усвідомити українському військово-політичному керівництву», — Роман Цимбалюк