Дитинство неможливо уявити без іграшок. Сьогодні у магазинах їх таке різноманіття!
А чи зберіглися у вас іграшки вашого дитинства? Чи пам’ятаєте свої улюблені? Чи була у вас іграшка мрії?
Якщо ці запитання не залишили вас байдужими, до вашої уваги інтерв’ю з київською музейною реставраторкою Ольгою Буравчук. Вона розповіла «ФАКТАМ» про лялькові сервізи, які сьогодні є предметом колекціонування.
— Мистецтво виготовлення лялькових будинків зародилося в XVII столітті в Європі, — розповідає Ольга Буравчук. — Наприклад, у Німеччині вони слугували окрасою інтер'єру і практичним посібником з ведення домашнього господарства для дівчаток. Мабуть, тоді ж почали створювати ляльковий посуд. Адже діти люблять годувати ляльок, готувати для них різноманітні смаколики й відчувати себе у цьому процесі дорослими.
Дитячий посуд є двох типів: ляльковий (мініатюрний) і власне дитячий, з якого можна їсти й пити. Виробництво і того, і іншого не було масовим. Уже від середини XIX століття чимало порцелянових мануфактур почали випускати посуд для лялькових будиночків. Наявність таких іграшок у дитини була показником статусності родини, де батьки могли дозволити вишукані забаганки для дітей. Протягом майже століття лялькові сервізи залишалися предметами малодоступної розкоші.
Старовинного лялькового посуду до наших часів дійшло не так вже й багато. Уявлення про нього можна скласти, зокрема зі старовинних європейських листівок кінця XIX — початку XX століть з великодніми чи різдвяними сюжетами, де зображені маленькі діти за столиком, сервірованим мініатюрними чашечками та чайничками. Такі сентиментальні сюжети були дуже поширені в салонній фотографії. Часто трапляються фото, де малюки пригощають своїх ляльок і ведмедиків чаєм з мініатюрного чайного сервізу. Іноді на світлині можна побачити дівчинку, яка пила чай з дитячої чашечки, а у ляльки була своя, лялькова. Є цікаві листівки та фото з чаюванням, де за столом лише ляльки та ведмедики.
Читайте також: «У Парижі були цілі вулиці з кравецькими майстернями, які обшивали винятково ляльок», — музейна реставраторка Ольга Буравчук
— Яка з країн першою почала виробництво лялькового та дитячого посуду?
— Це достеменно не відомо, але лідерами з виробництва були Німеччина, Франція і Велика Британія. Дитячі та лялькові сервізи створювались подібними до сервізів дорослих як за складом, так і за дизайном.
Дивовижними є сервізи, де предмети посуду мають форми фруктів і овочів, а іноді й тварин. Крім звичного квіткового або геометричного орнаментів у розписах застосовувались дитячі сюжети — іноді з казковими персонажами. Іграшковий посуд випускався різних розмірів, що залежало від розмірів лялькових будиночків та меблів. Сервізи продавались у спеціальних коробках. Іноді коробки мали вигляд буфетів, які розкладалися. Це були свого роду іграшки-трансформери того часу.
— Чудові дитячі та лялькові сервізи створювали Майсенська фарфорова мануфактура та Берлінська королівська мануфактура, — продовжує Ольга Буравчук. — Відома своїм вишуканим і багато декорованим посудом французька фарфорова фабрика в Ліможі пропонувала лялькові сервізи з надзвичайно гарними формами, розписом і навіть ліпними квітами. Залежно від складу, якості та часу створення сервізи цих мануфактур можуть коштувати стільки ж, скільки й сервізи для дорослих, навіть по 1500 — 2000 євро. Одне зі старовинних порцелянових виробництв Тюрінгії — мануфактура Кала (Kahla) веде свій початок від 1844 року. На початку минулого століття тут виготовляли дитячі чашечки, розраховані на використання малюками 3−7 років, а також зовсім мініатюрний ляльковий посуд.
Після Другої світової війни завод Kahla був націоналізований і став одним із провідних порцелянових виробництв НДР. Із середини 1950-х років концерн VEB Porzellankombinat Kahla виробляв фарфор як для домашнього вжитку, так і для готелів та ресторанів, але особливою лінією виробництва, як і раніше, залишалися лялькові сервізи. Витончені чашки з химерними ручками та чайники з вишукано вигнутими носиками були справжніми витворами порцелянового мистецтва.
— Цікаво.
— Сьогодні лялькові та дитячі сервізи минулих епох перетворилися на престижні предмети колекціонування. Крім вище згаданих рідкісними є польські та чеські сервізи, особливо ж — югославські середини минулого сторіччя. Треба відзначити, що зі збільшенням обсягів виробництва дитячого та лялькового посуду багато виробників переставали маркувати свою продукцію, і тому часто дуже важко співвіднести той чи інший виріб не лише із заводом, а і з країною-виробником.
— Чи випускали ляльковий та дитячий посуд в Україні?
— Так. Столові та чайні лялькові сервізи були обов’язковою асортиментною лінією на фарфорових заводах в Довбиші, Городниці і Баранівці Житомирської області. Мініатюрні чашечки заввишки близько 3,5 см, чайнички і супниці висотою 4−6 см таких же форм, як справжні. Декорували їх як покриттям під трафарет, так і деколлю. Серед відомих фарфористів, які розробляли проєкти лялькових сервізів, слід згадати перш за все Світлану Голембовську і Ольгу Рапай, які працювали на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі.
— Які лялькові сервізи вважаються найціннішими?
— Найвище цінується антикварний посуд відомих мануфактур, а також сучасний авторський. Походження предмета має бути документально підтверджене клеймом або підписом художника. Цінними вважаються і старовинні фігурні сервізи предметами у вигляді фруктів та овочів, тварин, або будиночків. Порцеляновий ляльковий посуд зазвичай можна купити на барахолках, в антикварних крамницях, на інтернет-аукціонах.
— Хто колекціонує ляльковий та дитячий посуд?
— Зазвичай люди, які колекціонують ляльок або лялькові будиночки. Є, щоправда, і ті, хто збирає тільки посуд. Іноді у колекціонерів порцеляни є в колекціях розділ — «ляльковий та дитячий посуд».
— Чи доводилось вам реставрувати старовинний ляльковий та дитячий посуд?
— Так, але для мене це звична справа. Реставрую його, як і інший фарфор чи кераміку.
— Розкажіть про свою колекцію лялькових сервізів.
— Все почалось з малого. На барахолці я купила маленький іграшковий меблевий гарнітур, а додадком до нього був ляльковий посуд. Саме тоді ним і зацікавилась. Так за рік в мене назбиралося близько двадцяти лялькових сервізів і з пів сотні розрізнених предметів.
Раніше музейна реставраторка Ольга Буравчук розповіла про історію та сьогодення однієї з найулюбленіших у дітей іграшок — плюшевого ведмедика.
Читайте також: «У колах європейської аристократії лялькові будиночки завжди були бажаним подарунком на Різдво», — музейна реставраторка Ольга Буравчук
Фото з альбому Ольги Буравчук