Донедавна Збройні Сили України не мали свого графічного стилю. Зараз цю прогалину заповнено. З автором графічного стилю ЗСУ Тарасом Іщиком кореспондент «ФАКТІВ» зустрівся на виставці «Вдягаю піксель. Історії тих, хто обрав боротьбу», яку провело нещодавно в рамках Міжнародного фестивалю «Книжковий арсенал» Управління стратегічних комунікацій Генерального штабу ЗСУ. Тарас став одним з героїв цієї виставки. Ми попросили його розповісти, зокрема, про те, що варто змінити у символіці українського війська.
— Читав, що ви виступаєте за те, щоб прибрати хрест з емблеми Збройних Сил України. Чому?
— Бо хоча це один з козацьких хрестів, але за своєю формою він нагадує георгіївський. Тут слід пояснити, що українські козаки не мали єдиної системи символіки. Через це в них були хрести різних форм. А раз так, то термін «козацький хрест» хоча і є усталеним, проте не відповідає історичним реаліям (бо була ціла лінійка хрестів, які є підстави називати козацькими). Це ж, до речі, стосується й кольору козацьких прапорів — вони були не тільки малинові.
— А які ще?
— Козаки використовували на своїх знаменах також синій, зелений, жовтий тощо. Тому безальтернативність малинового — це стереотип, який не має під собою реального історичного підґрунтя. До речі, в офіційних документах написано, що колір нинішнього символу ЗСУ — хреста — малиновий. А по факту він рожевий.
Маємо тримати в голові, що ми зараз будуємо військо нового зразка — як свого часу Олівер Кромвель будував у Великій Британії. Новому війську — нова символіка. Про що конкретно йде мова? З 2006 року, коли емблемою ВСУ став хрест, багато що змінилося. Зокрема, те, що кожен рід і вид військ має свій колір (до прикладу, беретів) і символіку. І те, що військовий тризуб наразі використовується у різній символіці ЗСУ більше, ніж хрест. Це слід враховувати та дослухатися до побажань військовослужбовців, які вибирають тризуб.
Читайте також: «Маю особистий вівтар, на який молюся, там шеврони й прапори військових бригад»: співачка Анна Добриднєва про творчість і допомогу армії
— Маєте свій авторський варіант тризубу Збройних Сил України, який би замінив нинішній символ ЗСУ?
— В інших фахівців є напрацювання щодо цього. Я готовий доєднатися до них. Врешті доля питання заміни хреста на тризуб в емблемі ЗСУ залежить від волі президента України.
Щоб прибрати всі ці спірні моменти (хрест, його колір) і провести аналогії не тільки з часами козаччини, є сенс зробити символом Збройних Сил України тризуб. Адже він використовувався ще за часів Русі, був особистим знаком князя Володимира Великого, а також одним з символів армії Української Народної Республіки. Якщо ми втілимо це, то матимемо графічну й символістичну гармонію в символіці Збройних Сил України.
— Тризуб на нарукавних знаках військових має максимально простий, лаконічний дизайн. Чому обрано саме таке рішення?
— Це давня історія — такий дизайн виник під час Української революції 1917−1921 років. Він був тоді продиктований практичною потребою оптимізувати процес масового виробництва нарукавних знаків для Дієвої армії УНР. Річ у тім, що в Українській Народній Республіці бракувало потужностей для їх фабричного випуску. Звідси й лаконічність дизайну. Такі прості форми було не надто складно вирізати з тканини різних кольорів.
Цей дизайн унікальний, бо інших форм тризубу, які б символізували українське військо, не існує. Так, Україна має Малий державний герб -тризуб. Але він за дизайном відрізняється від саме військового тризубу, — який було нашито, наприклад, на рукаві френча Симона Васильовича Петлюри (це ми бачимо на низці його фотографій). Дуже важливо, що військовий тризуб походить з доби Української революції 1917−1922 років. До того ж він відрізняє ЗСУ від інших силових структур нашої держави.
— Прошу уточнити: ви лишили тризуб ЗСУ точно в такому ж дизайні, який був у Дієвої армії УНР, чи внесли авторські зміни?
— Ми прагнули, щоб він лишився таким, яким він був у часи УНР. Але адаптували його до системи зовнішньої комунікації.
— Проясніть, будь ласка, як це поєднується: з одного боку лишити, яким був, з іншого — адаптувати? Адже адаптувати, певно, означає змінити.
— В цьому разі адаптація полягає в поєднанні тризубу з написами унікальним шрифтом UAF Sans, який розробив шрифтотворець Дмитро Растворцев. А сам дизайн тризубу ми не міняли. Разом зі шрифтовими написами вийшли логотипи. По них люди розрізняють, що, наприклад, оце нарукавні знаки Сухопутних військ, а це Повітряних сил тощо. Таким чином, маємо сучасні українські військові логотипи, які можуть використовуватися у медіа. В нинішню інформаційну добу це важливо.
— Поставлю питання щодо кольору бойових прапорів. На вашу думку, варто лишити такий, як зараз, — малиновий? Чи є підстави змінити?
— Це питання потребує додаткових досліджень фахівців з геральдики. Колір прапора ЗСУ може бути підкорегований в бік саме малинового, бо наразі він рожевий. Крім того, бойові прапори Сухопутних військ, Повітряних сил, Сил спеціальних операцій, Десантно-штурмових військ мають бути адаптовані до кольорів, які вони зараз використовують. На моє переконання, в кожного роду й виду військ має бути свій бойовий прапор.
— Які роди військ використовують на практиці не такі кольори, як на їхніх прапорах?
— Зараз на всіх бойових прапорах Збройних Сил України він малиновий. На прапорах зображено емблему ЗСУ — козацький хрест. Натомість Сухопутні війська використовують колір «степ» (зелено-оливковий). Колір Повітряних сил — «грозове небо» (темно-синій). У Військово-морських сил колір «ескадра» (темно-синій, ближче до чорного). Колір Десантно-штурмових військ — «марун» (відтінок між червоним і вишневим — його можна назвати «вогняний»). Колір Сил спеціальних операцій — сірий. У Морської піхоти колір «морська хвиля» (фактично бірюзовий). Таких кольорів берети у цих родів військ. Тому за цими кольорами їх вже звикли розрізняти. Важливо, щоб таких же кольорів стали й прапори цих родів військ. Тоді вся система символіки ЗСУ матиме гармонійну й зрозумілу всім візуальну систему.
— Знаю, що існують певні зауваження до написів на бойових прапорах військових частин ЗСУ? Які конкретно моменти слід виправити?
— На аверсі цих прапорів напис «За Україну, за її волю» зроблено російським шрифтом «іжица». Цим же шрифтом зроблені написи «За мужність і відвагу» на стрічках. А також на стрічках почесних найменувань, які вручає бойовим частинам Верховний головнокомандувач ЗСУ. Тож й шрифти написів також потребують змін.
— В такому разі яким шрифтом буде доречно робити написи на бойових знаменах?
— У графічному стилі Збройних Сил України ми заклали церемоніальний шрифт (використовується для написів на нагородах, грамотах, подяках). Він називається Volja, створений українською шрифтовою дизайнеркою Марчелою Можиною на основі графіки українського художника Ніла Хасевича, який у 1940-х роках створив візуальний образ Української повстанської армії. Шрифтом Volja можуть бути зроблені написи на бойових прапорах теж.
— Ви є співавтором «Комунікаційної стратегії ЗСУ» та брендбуку до неї. Будь ласка, максимально доступно поясніть, що змінилося після їх офіційного затвердження?
— Раніше відео та фото, які публікувалися в медіа від імені ЗСУ, кожний підрозділ створював на свій власний розсуд без якихось чітких правил. Часто пересічним глядачам і читачам було не зрозуміло, хто пропонує цей матеріал — чи ЗСУ, чи якийсь теле- або ютуб-канал, чи, скажімо, МВС. Тепер уведено стандарти візуального контенту, завдяки чому люди можуть безпомилково впізнавати контент від ЗСУ. Це досягається застосуванням кольору, шрифту (він називається UAF Sans), інших візуальних елементів, в тому числі нарукавних знаків, затверджених для ЗСУ. Такий підхід спростив сприйняття глядачами й читачами інформації, тепер їм легко відрізняти офіційну інформацію від неофіційної. До речі, ілюстративний матеріал люди «зчитують» не більше ніж за дві секунди. Тож вони мають можливість майже миттєво впізнавати за оформленням матеріалу інформацію від Збройних Сил України.
Слід розуміти, що будь-яка спільнота, в тому числі ЗСУ, повинна мати власний графічний стиль, за яким люди її впізнають. Донедавна Збройні Сили України не мали свого графічного стилю, і ми заповнили цю прогалину. Якщо раніше бригади змагалися на просторах ютубу, хто з них створить для свого контенту більш вражаючі заставку, відеоряд, відеоефект, то тепер ці моменти стали уніфіковані, стандартизовані. І це правильно, адже всі підрозділи ЗСУ є частинами єдиної військової спільноти та є рівними між собою.
Кожен вид військ має свій притаманний йому колір. Це відображається в їхній символіці й таким чином спрощує людям сприйняття інформації.
— Що увійшло в брендбук ЗСУ?
— Передусім логотипи (для використання в соціальних мережах, в поліграфії, для сувенірної продукції — ручки, чашки, пакети тощо), «відеозапчастини» для створення відео з відеоуроком з використання цих матеріалів. Далі — бланки грамот та подяк (для кожної бригади ЗСУ). Ця система постійно оновлюється та розвивається. Створено макети для роботи в графічних редакторах для кожної бригади ЗСУ. Всі макети займають чималий об’єм пам’яті — понад 350 гігабайтів пам’яті. Кожний пресофіцер отримує папку щонайменше на 30 гігабайтів. Там є фактично увесь пул інформації, закладеної в цій книзі. Це дозволяє їм ефективно працювати з усім у ЗСУ, що стосується графіки. Ми розуміємо, що не всі пресофіцери вміють працювати з графічними редакторами. Тому, як я вже сказав, до кожного макета додано відеоурок, де максимально доступно викладено матеріал (буквально які кнопки натискати, щоб скористатися тим чи іншим графічним макетом). Я цю систему супроводжую, допомагаю тим, хто звертається.
Окрім електронних носіїв, всі елементи графічного стилю містяться в книзі «Керівництво з використання графічного стилю». До того ж кожен пресофіцер отримує багато макетів для графічних редакторів.
— Маєте команду розробників?
— Є робоча група з трьох людей: Орест Підлісецький (він цивільний дизайнер), Дмитро Растворцев і я. Також є консультативна група: заслужений художник України Олекса Руденко, телеведучий Віталій Гайдукевич, відомий військовий історик Василь Павлов, радниця з комунікацій Головнокомандувача ЗСУ Людмила Долгоновська та ще низка фахівців.
Читайте також: «Якби путін знав, що про територію Україну писали російські царі, його б вхопив Кіндратій»: документи московії проти бункерного «історика»
На фото у заголовку: Військові з бойовим прапором. Тарас Іщик акцентує на тому, що колір бойових прапорів ЗСУ не малиновий, а рожевий, а написи зроблено російським шрифтом «іжица» авторства Світлани Єрмолаєвої (фото з сайту suspilne. media)