«ФАКТИ» продовжують розповідь про роботи видатних українських фарфористів та керамістів. Лара Антонова — відома харківська художниця-керамістка, членкиня Національної спілки художників України, лауреатка численних мистецьких премій, у тому числі міжнародних. Її роботи зберігаються у Харківському художньому музеї, Національному музеї-заповіднику гончарства в Опішному, Музеї декоративно-прикладного мистецтва у Києві, Міжнародному музеї кераміки в Чехії…
Перш ніж читати статтю, подивіться, будь-ласка, фото творів мистецтва Лари Антонової, — і зрозумієте, який у неї самобутній талант.
У інтерв’ю «ФАКТАМ» художниця розповіла про творчі та життєві випробування, що випали на її долю, а також про свої найцікавіші роботи.
— Ларо, з чого почалась ваша любов до кераміки?
— Інтерес з'явився ще з дитинства — десь у років п’ять, — розповідає Лара Антонова. — У нашої сусідки в серванті був сервіз з намальованими дамами та кавалерами. Я часто ходила милуватися цим казковим посудом. Дивилася та думала, як же створюють таку красу. Саме тоді, мабуть, і спалахнула в мені творча іскорка…
— З 1985 по 2006 рік ви працювали на Будянському фаянсовому заводі. Які знакові роботи були створені вами у цей період?
— Це перш за все чайний сервіз «Роксолана» (на фото у заголовку), який, на мою думку, є одою жіночності. Я задумала відтворити у кераміці мереживо розкішного вбрання чарівної Роксолани. Створити фаянсовий мереживний сервіз було ідеєю на грані можливого. Ніхто не вірив у її втілення. Але я не відступала. Почала з креслень. Помістила всередину чайника та чашок колби, у які можна було б наливати чай. Важливо це було зробити так, щоб колба залишалась непомітною. Форми точила сама. Чайник, ваза, свічник та чашки виглядають як мереживні. Крізь ажур пробивається світло. Особливо красиві кришка чайника, блюдця під чашки та підставка під чайник, адже вони не потребують внутрішньої колби.
Коли я отримала після першого випалу цілий сервіз, не могла стримати щасливих емоцій. Все вийшло так, як я мріяла. Сервіз «Роксолана» — моя улюблена робота.
— Він справді дуже вишуканий.
— Сервіз був випущений у двох кольорах — білому та зеленому. До його складу входять чайник-заварник з підставкою, по шість чашечок, блюдець та тарілок, цукерниця, ваза, два свічники. Сервіз випускався невеликими партіями — в основному на замовлення. Був експонований в музеї Будянського фаянсового заводу.
Читайте також: «Айзіка Зусьмана називали на Волині королем фарфоро-фаянсової справи», — колекціонерка порцеляни Людмила Карпінська-Романюк
Але у 2006 році підприємство припинило діяльність. Мені довелось шукати нову роботу. Це було дуже непросто. Я влаштувалась працювати реставраторкою меблів. Згодом викладала кераміку діткам у дитячому будинку. А потім почалась повномасштабна війна. Коли 24 лютого 2022 року о 4.30 я почула потужний вибух, подумала, що це почався кінець світу. У перші ж дні було пошкоджено мій будинок у Харкові. Він опинився у самому пеклі подій. На десятий день під обстрілами я бігла до метро. Бігла, падала, знову підіймалась та бігла… Звідти пішки по шпалах у темряві йшла до вокзалу. Там вдалось сісти в евакуаційний потяг, що йшов до Львова. У купе нас їхало чотирнадцять людей, але головне — я вже була не під обстрілами.
Коли приїхали до Львова, місцеві мешканці дали нам їсти та пити, за що їм дуже вдячна. Черга до входу на вокзал була неймовірною. Довелось чекати шість годин. Йшов дощ, потім — сніг. Це було сьомого березня. Мені здавалось тоді, що не виживу. Коли потрапила до будівлі вокзалу, лягла на підлогу і думала, що вже не встану. Не пам’ятаю, як опинилась у електричці, що прямувала до Польщі. Коли прибули, поляки дали нам одяг, щоб ми могли переодягнутись, нагодували, і я їм за це була так вдячна, що розплакалась.
А потім майже дві доби добирались до Німеччини, де живуть мої знайомі. Приїхавши, знепритомніла та потрапила до лікарні. Почались серйозні проблеми зі здоров’ям. Мене прооперували.
— Ви стільки пережили…
— Знаєте, мені дуже важко все це згадувати. До життя повертають думки про творчість, про мою улюблену роботу. Дякую за ваш інтерес до того, що я створюю.
Читайте також: «Українська порцеляна експортувалась у чимало країн світу», — експертка з фарфору Олена Корусь
— Ваші роботи такі незвичайні.
— Ще один із моїх улюблених сервізів, створених на Будянському фаянсовому заводі, — «Киць-киць». Я та всі мої друзі люблять котиків, які завжди сиділи в моїй майстерні та надихали мене. Я їх підгодовувала.
— Кришки чайника та цукорниці у сервізі «Шоколад» неначе створені зі справжнього шоколаду…
— Форми і розпис — все моє. Я дуже люблю гарячий шоколад та різні смаколики. Вони стали джерелом натхнення.
Сервіз «Комфорт» теж створений мною — від форм до розпису. Це мій перший в житті сервіз, і я ним дуже пишаюсь.
Він налаштовує на затишок та відпочинок. А от сервіз «Океан». Це вже зовсім інший настрій. У ньому поєднанні сині та чорні кольори, і головний меседж такий: у житті одна хвиля змінює іншу, як у океані. Я створювала цей сервіз влітку, коли хотілось поїхати відпочивати на море.
— Дуже незвичайний сервіз «Садиба».
— Його я присвятила дітям. Всі форми та розписи мої власні. Ну, і, звичайно, ідея. Сервіз розповідає про канікули в селі у дідуся та бабусі.
На чашках ручки, як звірятка та пташки, щоб дитині цікаво було пити. Цукорниця створена у вигляді собачої будки…
А от набір для спецій «Хазяйський двір». Я отримала від начальства завдання зробити просту перечницю та солонку. Це мені здалось не дуже цікаво. І я почала з миски, що символізує город, навкруги — паркан, на ньому — різні написи, на жердині — горщик. Далі два котики — це перечниці для чорного та червоного перцю. Солонка у вигляді собачки, у якої сіль сиплеться між зубів. Ємність для гірчиці — колонка для води, що стоїть у дворі. Відерце має слугувати для прянощів. І все це можна зібрати у миску або розставити, як бажається.
— Які незвичайні замовлення виконували?
— Кахлі для камінів. У моєму творчому доробку їх два. Коли завод закрили, я опинилась без роботи і засобів існування. Крім кераміки робити нічого не вміла. І тут на допомогу мені прийшли друзі. Вони запропонували розробити камін для заміського будинку.
Каміни я ніколи в житті не робила, і було страшно починати. Але робота пішла — і я була дуже задоволена результатом. У каміні немає двох однакових кахлів. Цікаво, що ескізів до кахлів я не робила. Ще один камін я створила для магазину вина та шашлику.
Читайте також: «Коростенський скульптор Дмитро Назаров створив столовий сервіз „Зелений“ у формі капусти», -- колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
— Яке ваше творче кредо?
— Моє кредо: «В житті нема нічого неможливого». Я точно знаю це, а також те, що кераміка одухотворює житло…
Кераміку я створюю тільки в доброму настрої. І гадаю, що той, хто отримає мою роботу, отримає також і добрий настрій від неї. Хочеться вірити, що мої твори приносять людям хоч трохи щастя.
Раніше в інтерв’ю «ФАКТАМ» відома одеська художниця-фарфористка Олена Жернова розповіла про неймовірно гарні розписані нею сервізи.
Читайте також: «Камінні годинники з фарфору зараз модні, як і кілька століть тому», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
Фото з альбому Лари Антонової
Фото у заголовку: Сервіз «Роксолана» — робота філігранна та вишукана