Через п'ять тижнів після початку наступу росії в Україні поле бою у Вовчанську і навколо нього — місце бойових дій на південь від російсько-українського кордону — стало надзвичайно небезпечним для російської бронетехніки, пише Forbes.
Російська піхота йде в бій пішки — і гине у величезній кількості під прицілом українських безпілотників і артилерії.
Недарма цієї весни і влітку кількість російських втрат — як поранених, так і вбитих — зросла. Загальна кількість жертв може перевищити півмільйона. Як не дивно, ця кривава баня не віщує швидкого завершення війни. кремль щомісяця вербує і поспіхом проводить побіжну підготовку близько 30 000 нових солдатів — якраз достатньо для того, щоб поповнювати військо після значних втрат, йдеться у публікації.
Тож навіть тоді, коли росіяни гинуть у шокуючій кількості у Вовчанську та інших містах, російська армія продовжує поповнювати існуючі підрозділи і навіть формувати нові. «Вони готують нові сили для майбутніх наступів», — пояснив оператор безпілотника морської піхоти України, який служить у 82-у десантно-штурмовій бригаді, що воює у Вовчанську.
Вовчанськ був першою великою ціллю північного наступу росії, який розпочався 10 травня з одночасних атак у кількох місцях уздовж кордону України з рф. Але російське північне угруповання військ, яке налічувало десятки тисяч солдатів, так і не змогло пройти далі промислового містечка на південь від кордону.
Кілька українських бригад, в тому числі 82-а десантно-штурмова бригада, зустріли росіян на півночі. Озброєні американськими боєприпасами, українці билися з росіянами вулиця за вулицею, будівля за будівлею — і зупинили їхній наступ наприкінці травня.
Сьогодні Вовчанськ — це поле для вбивства піхоти, і більшість загиблих — росіяни.
«Росіяни використовують лише піхоту без бронетехніки», — додає український воїн.
Це не означає, що у російських військових немає техніки, яка, як, наприклад, американські «Страйкери» української 82-ї десантно-штурмової бригади, оптимізовані для хаотичних міських боїв. Російські колісні бронетранспортери БТР-82 багато в чому схожі на колісні «Страйкери», хоча і менш досконалі.
«Їх вибір використовувати піхоту без броні є дивним, — каже боєць. — Насправді, це має збочений сенс — особливо для російських командирів, які не надають особливого значення життю своїх солдатів».
За 28 місяців запеклих боїв російські військові втратили близько 4000 бронетранспортерів і бойових машин піхоти - два типи бронетехніки, які перевозять війська в бій. Це в середньому близько 150 знищених російських БТР і важчих БМП на місяць, що підтверджують аналітики Oryx.
Рівень російських втрат швидко зростає. Завдяки новим партіям артилерійських снарядів американського виробництва, а також розширенню виробництва дронів, українські бригади нарешті мають вогневу міць, необхідну для ураження кожної російської машини, яку зафіксували їхні розвідувальні дрони — це суттєва зміна порівняно з весною цього року, коли українці часто виявляли російську техніку, але не мали чим її обстрілювати.
За словами аналітика Ендрю Перпетуа, який підраховує втрати російської техніки в Україні, у травні втрати російських військ зросли до 288 БТРів та БМП.
Проблема росії полягає в тому, що її промисловість може виробляти або відновлювати з довготривалого зберігання лише близько тисячі БТРів і БМП на рік. Це чверть техніки, яка знадобиться армії за рік, якщо вона продовжуватиме втрачати її такими темпами, як зараз.
Очевидно, що на російське командування зростає тиск з метою збереження важкої бронетехніки. Все більше російських штурмових груп їдуть в бій на мотоциклах або всюдиходах, які мало чим кращі за важкі гольф-кари. І це лише ті групи, яким пощастило, що вони взагалі мають транспортні засоби.
Навіть підрозділи підтримки відмовляються від важких автомобілів, таких як «Камази», на користь квадроциклів. Звісно, квадроцикли теж вразливі. Але для багатьох російських командирів втрата квадроцикла вартістю 19 000 доларів є кращою, ніж втрата вантажівки «Камаз» вартістю 100 000 доларів — або БТР чи БМП, які можуть коштувати мільйони доларів.
Раніше повідомлялося про ситуацію з окупантами на Агрегатному заводі у Вовчанську.