3 липня в Національному музеї декоративного прикладного мистецтва відбудеться презентація науково-популярного видання «Жникруп Оксана. Мистецтво порцеляни». Його автори — колекціонерка фарфору Людмила Карпінська-Романюк та директорка музею «Київський фарфор» Тетяна Сазонова. Це видання відкриватиме серію «Митці київської порцеляни», започатковану музеєм «Київський фарфор». Книга видана двома мовами — українською та англійською. Під час презентації книги поціновувачі мистецтва зможуть помилуватися роботами Оксани Жникруп.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни Людмила Карпінська-Романюк розповіла про творчість Оксани Жникруп, якій присвячена книга.
— Це гарно ілюстрована книга про життєвий та творчий шлях видатної української скульпторки-фарфористки Оксани Жникруп, — розповідає Людмила Карпінська-Романюк. — Видання містить повний каталог творчості скульпторки у контексті мистецьких та історичних процесів другої половини ХХ століття. У вересні цього року виповнюється сто років від заснування Київського експериментального кераміко-художнього заводу. Засновники музею «Київський фарфор» Роман та Тетяна Сазонови прийняли рішення про участь у виставці в Національному музеї декоративного мистецтва України, присвяченій ювілейній даті, а також видання серії книг про митців, що створювали київську порцеляну. Оксана Жникруп — знакова особистість в українському мистецтві. Її високохудожні твори захоплюють та зачаровують поціновувачів оригінальністю та красою. Роботи Оксани Жникруп експонувались на престижних міжнародних виставках в Канаді, США, Японії, Франції, Греції, Угорщині… Сьогодні її твори зберігаються у провідних музеях України та найкращих приватних колекціях.
— Як працювали над книгою?
— Натхненно, попри війну та сльози, попри виття сирен, ракетні обстріли та відключення світла. Для каталогізації доводилось розпаковувати сховані у підвалі роботи. І яка ж радість була знову наживо побачити цю красу. Фото робіт у книзі створені на основі колекцій моєї та подружжя Сазонових із зібрання музею «Київський фарфор». Раритетні фото надала донька Оксани Жникруп Леонтіна Лозова. Не залишились осторонь і музеї.
— Як створювався каталог робіт?
— Каталогізація є довгим та кропітким, проте захопливим процесом. Атрибуцією робіт українських фарфористів я почала займатися ще у 2008 році. Перш за все використовувались матеріали з архівних джерел. Також важливим було контактування з колишніми співробітниками заводів, музейними працівниками та колекціонерами. Мені пощастило спілкуватися з багатьма відомими українськими фарфористами. В атрибуції робіт допомагали й прейскуранти випуску продукції заводами.
Читайте також: «Даруючи посуд з трояндами, варто знати про символіку квітки кожного кольору», — колекціонерка фарфору Людмила Карпінська-Романюк
— Яка статуетка Оксани Жникруп зображена на обкладинці?
— На білій, як порцеляна (яку називають білим золотом), обкладинці — відома робота «Па-де-де́». Па-де-де — це танцювальний крок удвох. У мистецтві па-де-де є метафорою кохання. Зображена на обкладинці праворуч театральна завіса створює емоційне відчуття залу, куди ніби потрапляєш, коли розгортаєш книгу та знайомишся з творчою спадщиною скульпторки.
— Чи спілкувалися ви при створенні книги з донькою Оксани Жникруп?
— Книга є результатом проєкту «Митці київської порцеляни», який здійснено разом з командою однодумців, родиною Оксани Жникруп та шанувальниками київської порцеляни. Донька Оксани Жникруп та відомого скульптора-фарфориста Владислава Щербини Леонтіна Лозова надала суттєву допомогу у відтворенні особистої та творчої біографії матері, зокрема — світлини з сімейних альбомів, а також фото раритетних робіт. Доля Оксани Жникруп непроста, проте яскрава. Її мати була актрисою. Тож дівчинка виховувалась у любові до мистецтва та театру. Відвідувала балетний гурток, опановувала гру на фортепіано, багато читала. А ще дуже любила малювати та ліпити з пластиліну. З нього будувала свій фантазійний світ. Батька Оксани тодішня влада визнала ворогом народу, тому їй не дозволили навчатися у художньому училищі в Києві. Вона вступила на скульптурне відділення до Одеського художнього училища, яке виховало плеяду видатних творців мистецтва. Звідти була направлена на Баранівський фарфоровий завод, де працював скульптором її майбутній чоловік Владислав Щербина. Згодом скульпторка переїхала до Києва. Тут працювала на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі, де проявила себе експериментатором та новатором. Хто знав Оксану Жникруп, згадують її як горду, але неймовірно приємну жінку з величною поставою, добру та чуйну. Оксана Жникруп захоплювалась мистецтвом, літературою, театром, музикою. Вона дружила з відомою скульпторкою Ольгою Рапай.
— Яка доля доньки Оксани Жникруп?
— Вона — скульпторка декоративно-прикладного мистецтва. Працювала на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі з 1986-го по 1991-й. Створила чимало цікавих яскравих робіт: «Попелюшка», «Дюймовочка», «Біля тину», «Свинопас і принцеса», «Румба», «Дівчина»… Онук Оксани Жникруп Максим Лозовий теж став митцем.
— Які роботи Жникруп найвідоміші?
— Оксані Жникруп подобались ліричні теми. Особливими були для неї теми балету, танцю, мистецтва. До золотого фонду української фарфорової пластики увійшла робота «Дебют», створена у 1960 році. Як філігранно передано емоційний настрій артистки — хвилювання та трепет.
Цікаву історію має балерина Оксани Жникруп «Леночка», створена у 1971 році. З неї була відтворена виставлена біля «Рокфеллер-центру» в Нью-Йорку 13-метрова надувна балерина.
Американського митця Джеффа Кунса намагалися звинуватити у плагіаті. Але виявилося, що копіювання було здійснене на законних підставах. Він придбав права на тиражування роботи у будь-якому вигляді у спадкоємців художниці та правонаступників підприємства, де випускалась статуетка.
У багатьох оселях була а, можливо, є й зараз статуетка «Травнева ніч», створена за мотивами творчості Миколи Гоголя. У народі вона отримала назву «Закохані». Оксана Жникруп створила роботу, коли їй було 25 років.
— Окрасою багатьох осель є і статуетка «Любить — не любить», — продовжує Людмила Карпінська-Романюк.
Також чимало робіт Оксана Жникруп створила на казкові теми. Це скульптури «Попелюшка», «Снігова королева», «Пастушка та сажотрус»… В останніх їй чудово вдалося передати відчуття дива, властивого всім історіям великого данського мрійника. Чарівні порцелянові пастушка та сажотрус. Сукня пастушки прикрашена трояндою, на голівці — привабливий капелюшок. Поруч сидить красень-сажотрус. Подивіться на їхні долоні — вони без слів розповідають про кохання героїв казки.
— Які роботи, крім статуеток, створила Оксана Жникруп?
— Порцеляновий посуд, створений фарфористкою, викликає захоплення. Вона була талановита у всьому.
Запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Раніше колекціонерка фарфору Людмила Карпінська-Романюк розповіла «ФАКТАМ» про грибний дизайн у декорі посуду, який зараз на піку моди.
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
На фото у заголовку Оксана Жникруп. Декоративна скульптура «Па-де-де». КЕКХЗ. 1964