Нещодавно Рада ЄС прийняла 14-й пакет санкцій проти росії, але, певно, вже ніхто не сумнівається, що всі вони разом, на жаль, не призведуть до обвалу російської економіки, а значить, не позбавлять путінський режим спроможності продовжити загарбницьку війну проти України. «Санкції працюють, але не спрацьовують, тому Заходу слід залучити більш дієві методи — перейти до політики економічного ураження росії», — заявив «ФАКТАМ» президент Центру глобальних досліджень «Стратегія XXI» Михайло Гончар, з яким ми зустрілися на круглому столі «10 років агресії: економічні наслідки для московії».
— В чому конкретно полягає перехід від політики санкцій до політики економічного ураження росії? — ставлю питання Михайлу Гончару.
— В тому, що торговельно-економічні відносини країн Заходу з росією мають бути згорнуті. Бо зараз ці відносини — свого роду «сито», в якому більше дірок, ніж захисних бар’єрів. Візьмемо для прикладу «революційний» 14-й пакет санкцій, який передбачає контроль за рухом танкерів з російською нафтою через морські протоки, які контролює Данія. Об’єктивний аналіз передбачених цим пакетом заходів показує, що контроль торкнеться лише 27 танкерів. А їх 435 (і це за мінімальною оцінкою). Тож заходи, передбачені 14-м пакетом, на перший погляд, здаються ефективними, а насправді — м’яко кажучи, не дуже. Тому слід широко переосмислити самі підходи до стримувального впливу на економічну спроможність росії вести війну.
— Таке переосмислення відбувається на Заході?
— Думаю, що так. Чому я так вважаю? В січні нинішнього року за лаштунками всесвітнього економічного форуму в Давосі, в якому я брав участь, обговорювали питання подальших кроків задля примусу росії відмовитись від агресії. У авторитетних людей, які взяли участь в цьому обговоренні, є розуміння, що санкції не принесуть бажаного результату. Слід міняти підходи до тиску на росію, треба її економічно ізолювати. Цей вплив має стати по-справжньому «пекельним» для країни-агресорки. Я розумію, що багато хто, в тому числі на Заході (мова йде, зокрема, про певні бізнес-кола), не буде від цього в захваті. Але маємо наполегливо наполягати на переході до економічної ізоляції рф. Ми не маємо багато ресурсів і часу, щоб терпляче чекати, поки Захід не кваплячись дозріє до розуміння критичної необхідності таких змін.
Скажу про декілька можливих складових тотального економічного ураження росії. Одна з них — створення так званого касового розриву. Де факто це вже відбувається — росіяни скаржаться на те, що по три тижні, а то й місяць їм доводиться чекати плати за продану нафту. Затримки стаються якраз через санкції — ретельно перевіряються трансакції. Але, якщо довести часовий розрив між фактичною постачею нафти та платою за нею, скажімо, до 180, а то й 270 днів, то це доволі ефективно вдарить по спроможності путінського режиму оплачувати війну.
Ясна річ, дехто запротестує — мовляв, це буде грубим порушенням принципів торгівлі. Але ж росія порушила засадничі принципи міжнародного права, Устав ООН. Тож і заходи проти неї мають бути неординарними — хай навіть і такі, що суперечать принципам торгівлі. При бажанні це цілком можливо реалізувати — в рамках переходу до політики економічного ураження.
Ще однією її складовою можуть бути сурові штрафні санкції стосовно компаній, що здійснюють постачання російської нафти, які можна кваліфікувати як контрабандні. Контрольні інстанції заявляють, що виявляти таку постачу дуже складно, бо заради конспірації компанії, які займаються цією контрабандою, змінюють номінальних власників танкерів, їхні назви, країни прапору, порти приписки. Але у кожного судна є свого роду «відбитки пальців», «метрика», за якими плавзасіб можна ідентифікувати при будь-якому маскуванні.
— Про що конкретно йде мова?
— Це свого роду «мітка» на судні, яка лишається незмінною з моменту закладки кіля — індивідуальний номер IMO (Міжнародної морської організації). Знищити його практично неможливо. Тож по ньому можна ідентифікувати будь-яке замасковане судно. Якщо спіймали танкер на контрабанді російської нафти, то штраф за це має перевищувати вартість вантажу. В середньому сучасні танкери беруть на борт по 1 мільйону барелів нафти. Рахуємо: мільйон помножити на, скажімо, 80 (тобто нинішню ціну за один барель). Виходить 80 млн доларів. До того ж на танкер накладається арешт. При таких розмірах штрафів і таких санкціях охочих займатися контрабандою російською нафтою, сподіваюсь, не стане.
Такого роду заходи дозволять щільно закрити шпарини (точніше, діри), через які росія в обхід санкцій торгує нафтою та іншими експортними товарами. Слід розуміти, що в цьому зацікавлена не тільки Україна, але й увесь цивілізований світ. Бо росія фактично являється державою-терористкою, осердям коаліції зла, становить загрозу країнам Заходу, та й не тільки Заходу. Мова йде не тільки про небезпеку того, що рф нападе на ці країни, але й про підривну діяльність проти них, яку російські спецслужби ведуть роками.
— Тобто, підриви військових складів та підприємств, фінансування продажних політиків, партій, агентури, організація страйків та масових заворушень, спрямування в Європу потоків мігрантів?
— Так, це широкий спектр методів гібридної війни, спрямованих на дестабілізацію демократичних країн зсередини. Гроші на це росія отримує передусім за рахунок продажу за кордон нафти й газу. Тож вкрай необхідно завдати не номінального, а по-справжньому дієвого удару по цьому джерелу надходжень.
— Чому відключення російських банків від SWIFT не призвело до краху міжнародних платежів рф?
— До великої війни в російській федерації цією системою користувалися десь 360 банківських установ. Після 24 лютого 2022 року від SWIFT відключили трохи більш як 60 з них. Решта продовжує здійснювати банківські платежі за кордон через цю систему. Ось вам і відповідь.
— Ще спитаю про санкції. Який реальний вплив вони мають на економіку росії?
— Проілюструю це на прикладі одного з найбільших джерел надходжень в держбюджет рф — доходах від експорту нафти та нафтопродуктів. В перший рік великої війни — 2022-й — вони склали фактично рекордну суму: 286 мільярдів доларів. До речі, на моє переконання, стрибок цін на міжнародному нафтогазовому ринку тоді стало результатом не тільки об’єктивних факторів (прагнення західних компаній встигнути створити запаси), але й політики росії в рамках ОПЕК+ по розкручуванню ціни та аналогічних дій «Газпрому» в Європі по ціновій ескалації через зменшення постачань. Так от, в наступному 2023 році завдяки саме санкціям надходження по цих двох статтях експорту сильно впали. На скільки? Точної цифри не оприлюднено. Але більшість економістів сходяться на тому, що десь на 111 мільярдів доларів.
— Виходить, прибутки рф від нафти й нафтопродуктів у 2023 році склали приблизно 175 мільярдів доларів?
— Так. Чи критично це для росії? Не дуже. Поясню чому. У розпал пандемії коронавірусу, у 2020 році, коли попит на нафту і нафтопродукти сильно скоротився, росія заробила на їх експорті 117 мільярдів доларів. Тепер питання, чи призвело це тоді до кризових явищ в її економіці або соціальній сфері? Ні, не призвело. Значить, 117 мільярдів їй достатньо. А у 2023 році отримала в півтора раза більше — 175 мільярдів. Ясна річ, що через повномасштабну війну держвидатки рф сильно зросли. Тож путінському режиму доведеться скоротити багато чого з витрат на цивільні потреби. Але на ведення загарбницької війни грошей вистачить. Значить, слід зробити так, щоб заробітки росії стали набагато меншими — аби не було чим оплачувати війну.
— Якщо Захід перейде до політики економічної ізоляції росіії, то це швидко ж призведе до краху її економіки? Скільки знадобиться на це часу?
— Певно, років п’ять, при найоптимістичнішому сценарії — два. Хоча б тому, що такі потужні країни, як Китай і Індія, продовжать купувати нафту у росії.
Слід розуміти, що економіка країни-агресорки, окрім нафти й газу, має й інші джерела чималих надходжень валюти. Наприклад, за приблизними оцінками, російські олігархи вивели за кордон за останню чверть століття десь два трильйони доларів! Величезна сума. Принаймні частина цих грошей залучена в економіках інших країн, приносить росіянам прибутки.
Особливої уваги вартує такий гігант як «Росатом», який активно працює за кордоном, заробляючи десятки мільярдів доларів. На жаль, санкції проти нього поки що дуже й дуже м’які. Важливо розуміти, що «Росатом» займається не тільки й не стільки атомною енергетикою. Адже найбільший його сегмент — це підприємства, які виробляють і обслуговують ядерну зброю. На них зайнято майже 88 тисяч працівників. А в атомній енергетиці — приблизно 63 тисяч.
Тож, купуючи у «Росатому» паливо для реакторів АЕС, обладнання, технології, інженерне супроводження країни Заходу опосередковано фінансують російську галузь з виробництва ядерної зброї. І це при тому, що путінський режим погрожує застосувати цю зброю не тільки проти нас, але і проти них.
Всім слід знати ще дещо про «Росатом»: ця корпорація фінансує приватний загін «Союз» (в нього набрали спортсменів), який бере участь в російській агресії проти України. З боку путінського режиму «Союз» курує перший заступник керівника адміністрації президента росії сергій кірієнко, який 15 років був керівником «Росатому», а тепер є головою його наглядової ради.
— Через підписання диктаторами росії та Північної Кореї договору «про всеосяжне стратегічне партнерство» конгресмени США порушили питання про визнання російської федерації державою-спонсоркою тероризму. Якщо Сполучені Штати нададуть їй такий статус, які це матиме наслідки для рф, для її економіки?
— Наслідки побачимо не одразу, але вони будуть разючими. Адже отримання цього статусу означає, що торговельно-економічні відносини з росією стануть для Сполучених Штатів неможливими. Як, наприклад, з Кубою, Північною Кореєю, Іраном. Тому в США й у нас політики, починаючи з 2018 року, наполягають на визнанні росії державою-спонсоркою тероризму.
Читайте також: Якщо Трамп переможе, як переконати його допомагати Україні: втрата яких окупованих територій завдасть найболючішого удару по путіну