За всю свою історію росія рідко дбала про своїх солдатів, як на полі бою, так і поза ним. Нинішня спроба кремля належним чином ставитися до своїх ветеранів в Україні видається настільки ж неадекватною, наскільки й непідйомною. Агресивна війна проти України залишить по собі легіони зламаних доль і спустошить державну скарбницю, пише швейцарське видання Neue Zürcher Zeitung (NZZ).
Але ціна буде сплачена не лише на полі бою. Навіть якщо бойові дії закінчаться сьогодні, економічні та демографічні наслідки для росіян будуть відчуватися протягом кількох поколінь. Використовуючи вільно доступну інформацію про вартість медичної допомоги та стан російської системи охорони здоров'я, а також історичні дослідження та медичні публікації, можна визначити переважну економічну шкоду війни для росії з точки зору витрат на поточну та майбутню підтримку військовослужбовців. Держава не готова ні логістично, ні фінансово, ні культурно до величезного тягаря, з яким їй доведеться зіткнутися. Вона, швидше за все, досягне межі своєї спроможності.
Перш за все, російська держава зобов'язана надати довгострокову фінансову підтримку сім'ям загиблих солдатів. Потім є поранені. Вони назавжди залишаться поза поняттям «робоча сила», і навіть ті, хто зможе повернутися до роботи, потребуватимуть довічної психологічної та фізичної медичної допомоги. Кількість загиблих і поранених солдатів ще більше посилить негативні демографічні тенденції в росії.
Одноразові витрати на виплату компенсацій пораненим солдатам і сім'ям загиблих є дуже високими, не в останню чергу через нещодавні укази, що обіцяють великі виплати для стимулювання участі в українській кампанії. Відкриті дискусії про війну, які є частиною процесу роботи з травмами, розглядаються в росії як такі, що підривають довіру суспільства до армії.
Закон, прийнятий ще до війни, дає право сім'ї загиблого солдата на 3,3 мільйона рублів страхових виплат від приватних страховиків і ще 5 мільйонів рублів від держави. Згідно з указом від перших днів вторгнення, поранені солдати мають право на 3 мільйони рублів. Президент путін оголосив про окрему виплату родинам 5 мільйонів рублів (об'єднуючи вищезгадані 3 мільйони рублів для поранених з додатковими 2 мільйонами у разі смерті). Кожна російська область пропонує окрему виплату в розмірі щонайменше 1 мільйона рублів, а деякі виплачують до 3 мільйонів.
За приблизними підрахунками, росіяни на сьогоднішній день зазнали близько 400 000 втрат, у тому числі понад 100 000 загиблих. Простий підрахунок показує, що одноразові виплати складуть 900 мільярдів рублів для поранених і щонайменше 1,4 трильйона для сімей загиблих, тобто загалом 2,3 трильйона рублів. Це відповідає 6 відсоткам державного бюджету на 2024 рік — справді приголомшлива сума, яка має ще більше зрости.
Звичайно, кремль не може обійтися одноразовими виплатами, якщо він хоче гарантувати адекватну медичну допомогу ветеранам. Після Афганістану і Чечні догляд за пораненими був дешевшим, ніж сьогодні, оскільки обсяг лікування був меншим, а вартість медичного обладнання, медикаментів і медперсоналу — нижчою. Російські поранені повертаються додому зі складними травмами.
Психічні рани може бути ще важче лікувати. Річна вартість лікування одного солдата з посттравматичним стресовим розладом становитиме близько 15 000 доларів. За курсом 90 рублів за долар це становитиме 1,35 мільйона рублів на рік на людину.
Окрім величезних витрат, існують значні проблеми з пропускною спроможністю. З 2012 року кількість лікарень у росії скоротилася приблизно на 20 відсотків, і в країні є лише десять госпіталів для ветеранів. Єдиний госпіталь, який спеціалізується на психологічній реабілітації, має лише 32 ліжка. Система військових госпіталів потребує значного розширення, інакше держава ризикує розвалити медичну систему, особливо в бідних і малонаселених районах. Чи то через брак ресурсів, чи то через поширені упередження, що посттравматичний стресовий розлад є лише особистою слабкістю, стає очевидним, що велика кількість травмованих ветеранів не отримає належного психіатричного лікування після повернення.
Окрім збільшення витрат на лікування та зниження продуктивності праці, існує ціла низка інших негативних наслідків. Наприклад, у листопаді 1989 року до 60 відсотків радянських ветеранів війни в Афганістані страждали на алкоголізм або наркоманію. Чеченські війни також мали серйозні і дорогі наслідки в інших аспектах: У середині 2000-х років близько 100 000 ветеранів перебували у в'язниці.
Крім того, відверті та відкриті розмови про війну, які є частиною процесу роботи з травмою, розглядаються в росії як такі, що підривають довіру суспільства до армії. Усе це означає, що якщо в росії стане жорсткіше з грошима (особливо якщо ціни на нафту впадуть), програми психічного здоров'я можуть опинитися на межі колапсу вже на ранній стадії.
Загалом, наявні цифри свідчать про величезний тягар, який війна в Україні покладе на росію, коли зброя буде складена. Лікування посттравматичного стресового розладу, догляд за фізично пораненими солдатами і підтримка їхніх сімей стануть основною статтею бюджету в найближчі десятиліття і можуть стати політичною вразливістю для кремля, якщо він не зможе виправдати очікування ветеранів та їхніх сімей. У довгостроковій перспективі збільшення витрат у поєднанні з нестабільними доходами змусить російську державу приймати складні рішення.
Раніше у «ФАКТАХ» публікувалося інтерв’ю з Володимиром Огризком: «Нарешті наші європейські партнери зрозуміли, що цей звір поряд».