Україна має право на самооборону згідно з міжнародним правом, зокрема на підставі статті 51 Статуту ООН, у відповідь на збройну агресію росії. Дії України в Курській області росії є захистом, а не агресією, і спрямовані на відновлення територіальної цілісності України та примус до миру. Про це на своїй сторінці в Facebook пише Надзвичайний та Повноважний посол Валерій Чалий.
Але даю довідку з точки зору міжнародного права.
По-перше, згідно ст. 51 Статуту ООН Україна має «невід'ємне право на індивідуальну або колективну самооборону, якщо відбудеться збройний напад» на неї.
По-друге, саме збройна агресія рф (підтверджена не лише де-факто вторгненням і тимчасовою окупацією регулярними російськими військами території України, але й багатьма документами ООН та інших організацій та й самою Україною) проти України стала підставою для застосування Україною права на самооборону. Україна може не утримуватися від застосування сили відносно рф.
По-третє, в разі реалізації права на самооборону — воно може здійснюватися й на території агресора (на землі, в повітрі, на морі включно).
По-четверте, всі засоби для оборони, включно з наданими партнерами озброєннями та технікою можуть бути використані.
По-п'яте, здійснюючи право на самооборону та відповідні військові дії, Україна не тільки захищає себе, а й робить внесок у вирішення головного завдання сучасного міжнародного права — забезпечити мир та зберегти світовий правопорядок.
Висновок: такі потенційні дії проти агресора не розглядаються, як така ж агресія, а лише як ОБОРОНА та ОЗБРОЄНИЙ ЗАХИСТ.
Тому говорити:
«агресія» — НЕПРАВИЛЬНО; «самооборона», «озброєний захист» — ПРАВИЛЬНО;
«вторгнення» — НЕПРАВИЛЬНО; «відновлення територіальної цілісності й суверенітету» — ПРАВИЛЬНО;
«ескалація» — НЕПРАВИЛЬНО; «примушення до миру» — ПРАВИЛЬНО".
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.