16 серпня вшановують останній, Третій Спас з літнього циклу Спасів. Існує декілька його назв. Як стверджують відомі етнографи, в українців він частіше називався Третій Спас або Післясвято, Спас на полотні, Післяуспіння, а у росіян — Хлібний, Горіховий, Холодний.
Люди навіть на Спас не розслаблялись, бо що хлібороб придбає за літо, то й буде годувати родину до наступного сезону. Тому активно збирали врожай, робили припаси, які складались у клуні, коморі та погребі. Про народні традиції цього дня розповіла «ФАКТАМ» Лариса Полуянова, етнографиня, наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури і побуту України (у Пирогові).
- Після Першої Пречистої (15 серпня) віряни відмічали Третій Спас, який називали в народі по-різному: за російськими традиціями, Горіховим, Холодним, у нас він носив назву Хлібного, Полотняного, Спаса на полотні, — починає Лариса Полуянова. — В нашій культурі більше закріпилася назва Післясвято (бо цей Спас не мав такого великого значення, як Другий), або Післяуспіння, а по-простому — Третій Спас. Він завершує літній цикл цих свят і завжди тримається однієї сталої дати — з цього року це 16 серпня (бо зараз сталі дати свят перенесені на 13 днів назад). Може хтось не сприймає поки цього літочислення, але згодом звикнемо до відмінностей — треба не менше трьох років, щоб люди переключилися…
У цей час господарі не гаяли часу, щоб завершити жнива, заповнити комори і погреби припасами, тому кожний день був дуже важливим. От і казали: «Третій Спас запитає у вас: чи жнивували, чи в холодку пролежали». Третій Спас називали Хлібним, бо саме зараз збирали в полі зерно і заготовляли сіно, готували ниви до озимини. На свято освячували не тільки хліб, випічку, колоски, а й полотно (або вироби з полотна). За церковними тлумаченнями, у християнстві 16 серпня присвячується події перенесення з Едесси до Константинополя (944 рік) Нерукотворного образу Ісуса Христа. За легендою, коли Ісус умився і витер обличчя рушником, то на ньому відзначився Його образ. Ікона ця Нерукотворна, бо не була написана (звідси одна з назв свята — Нерукотворний Спас або Спас на полотні). У народі вірили, як посвятити полотняну сорочку на свято, то людині прибуде здоров’я — вона буде освячена благодаттю, а в родину освячене полотно принесе щастя.
На Третій Спас у багатьох регіонах проводились завжди ярмарки, де представляли різні товари — від вишивки, полотен і одягу до товарів домашнього вжитку.
Якщо люди побували в церкві, то вже зазвичай не бралися за важку роботу. Хоча за давніми традиціями, суворих заборон на роботу не було, бо вважали: «Бог простить». Можна було йти в поле, працювати в саду, на городі, збирати фрукти, овочі, горіхи (як дозріли). Вважалось, що заготовлене о цій порі гарно зберігається і дуже поживне. Наприклад, яблука могли і до Різдва долежати (їми дітей пригощали), а колядники взимку, згадуючи Спас, дякували за горішки: «Спасибі рукам працьовитим, що вміли ростити, спасибі Пречистій силі, що в мішок натрусила, і тобі, Спас, що зберіг для нас».
У церкву несли не тільки хліб з борошна нового врожаю, фрукти, випічку, горіхи, полотняні вироби (рушники, сорочки), а й м’ясо, птицю, яйця, тощо, адже Успенський піст закінчився (перед Успінням Богородиці). На стіл готували страви в тому числі з горіхами — салати, пироги, печиво.
Коли ще Третій Спас припадав на кінець серпня (до цього року його датою було 29 серпня), то вже рвали стиглі горіхи. Звідси назва — Горіховий. Зараз ця назва просто стала традиційною (горіхи ж ще не достигли). До речі, в давнину з горіхами проводили ритуал. Як перший горіх буде смачний, то можна чекати радощів, як зелений — слід очікувати видатних новин, як порожній — вирішаться проблеми, а попадеться гнилий — звалиться нещастя.
Дівчата, які загадували на долю, теж придивлялися до першого плоду: як буде горіх солодкий на смак — до великого почуття, гіркий — до чоловічої зради, гнилий — до біди, а терпкий і незрілий плід — чекай важливої звістки. Як перший горіх з’їсти самому, а другий віддати близькій людині, то так можна захиститися від негативу і відвернути погані звістки.
- О цій порі, як холодало, помічали відліт птахів у теплі краї, — продовжує Лариса Полуянова. — Молодь готували до відльоту у вирій, перед формуванням пташиних гуртів лелеки ставили на крило пташенят. Молодняк щодня тренувався, щоб прийняти порядок організації ключа, який полетить на зимівлю у теплі краї. В давнину при прощанні з лелеками чоловіки навіть знімали капелюхи, вклонялися їм і бажали легкої дороги та швидкого повернення.
В народі живе багато прикмет, пов’язаних зі Спасом.
Якщо на Третій Спас дозволялись польові клопоти, то не вітались сварки, лайка, не можна було виконувати хатню роботу, ображати один одного, відмовляти в посильній допомозі, забувати про сиріт, немічних і нужденних, треба намагатись пробачати образи. Старожили казали, що на Третій Спас не варто в ліс ходити без оберега, щоб нечисть не завела в хащі. Не можна було переїдати, викидати залишки їжі після вечері, тому готували по потребі, ділились продуктами з сусідами або родичами.
В народі і досі живуть пов'язані зі Спасами приказки: «Прийде Спас, то комарам урветься бас, а як прийде Перша Пречиста — забере їх нечиста», «Прийшов Спас — бери рукавиці про запас», «Спас — усьому час», «Святий Спас приготував усього про запас: і дощ, і вітер, і холод, і тепло», «Третій Спас хліба припас», «Третій Спас на полотні, а хлібець на току», «Післяуспіння прийшло — сонце на осінь пішло».
Раніше «ФАКТИ» писали про народні традиції свята жіноцтва — Другої Пречистої.