Нещодавно РНБО України увела заборону на використання української частини нафтопроводу «Дружба» для транспортування нафти російської компанії «Лукойл». Проте обсяги постачання сировини по цьому нафтопроводу лишилися незмінними — за рахунок нафти інших російських компаній. Чому в такому разі рішення української влади викликало ледь не істеричну реакцію нинішнього керівництва Угорщини та Словаччини? На це та інші питання ми попросили відповісти директора консалтингової групи 95 Сергія Куюна. Ми зустрілися з ним на круглому столі «Нафтогазова голка кремля. Український транзит кремлівського впливу до ЄС», який організувала мережа захисту національних інтересів «Ants».
— Чому Угорщина і Словаччина вкрай нервово відреагували на рішення РНБО щодо «Лукойлу»? — ставлю запитання Сергію Куюну.
— Щоб розібратися в цьому, маємо взяти до уваги дуже правдоподібну інформацію ЗМІ про те, що «Лукойл» продає Угорщині нафту зі знижкою 20 відсотків.
— Відомо, скільки нафти купує у «Лукойлу» Угорщина?
— Всього ми качаємо 12 мільйонів тонн на рік. Знижка 20 відсотків приносить угорському концерну MOL 1,2 — 1,4 мільярда доларів на рік (залежно від цін на нафту). Це додаткова маржа понад ту, яку угорський та словацький заводи мають від перероблювання цієї сировини. Частка «Лукойлу» оцінюється у 30% загальних обсягів, але я певен, що знижка діє на весь обсяг цієї нафти.
— У чиї руки потрапляють ці гроші?
— Значною мірою ними має можливість розпоряджатися уряд Віктора Орбана. Чому? Бо компанія MOL, на заводах якої ця нафта переробляється на бензин, дизпаливо та інші продукти, знаходиться під контролем угорського уряду.
— Зрозуміло. А на що витрачаються ці додаткові 1,2 — 1,4 мільярда доларів?
— Передусім на дотації ціни бензину для угорських споживачів. Не дарма Віктор Орбан під час виборчих компаній наголошує: його уряд добивається того, що ціна на бензин в Угорщині нижча, ніж в інших країнах Європи. І це, як бачимо, має значний вплив на громадян. Певно, з цієї суми фінансується й медіаімперія Орбана та близькі до нього політичні фонди.
— Виходить, що нині цим чималим додатковим надходженням виникла загроза?
— Так. А значить — і політичній кар’єрі Орбана, його майбутньому в політиці. Це й зумовлює дуже нервову реакцію нинішнього керівництва Угорщини лише на натяк уряду України припинити транзит нафти. Адже обсяг постачання російської нафти поки не став меншими.
— З Орбаном зрозуміло. А в чому інтерес прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо боротися за нафту «Лукойлу»?
— Один з заводів угорської компанії MOL, про яку я вже згадував, знаходиться в Братиславі (столиці Словаччини). Відповідно уряд Роберта Фіцо зацікавлений, аби це підприємство ефективно працювало — щоб як мінімум платило податки в бюджет (а можливо, й не тільки в бюджет). Оскільки MOL контролюється урядом Угорщини, то лідер цієї країни Віктор Орбан має можливості впливати на те, кому може давати гроші завод компанії MOL в Словаччині. Враховуючи політичну позицію нинішнього лідера цієї країни Роберта Фіцо і те, що він, як і Орбан, їздив в москву до путіна, можливо, цей політик (Фіцо) домовився про певні «бонуси». Щодо Фіцо ми маємо тримати в голові, що він людина при владі тимчасова (на відміну від Орбана, який обіймає посаду прем’єр-міністра Угорщини з 2010 року. — Авт.).
— Як ви думаєте, чому Україна заборонила транспортування через нашу територію нафти саме компанії «Лукойл»?
— Можливо, наші спецслужби з’ясували, що саме гроші, які заробляються в Угорщині на постачанні нафти від «Лукойлу», йдуть на підкуп політиків. Хоча по нафтопроводу «Дружбі» качається сировина й від «Роснафти» і «Татнафти». Вони підконтрольні російській державі, тож використовувати їх для цілей корупції ще простіше, ніж приватну компанію «Лукойл».
Тут буде доречно також нагадати, що українська сторона вже багато років підіймає питання про транзит в Європу по нафтогону від Одеси до містечка Броди (Львівська область), де він з’єднується з нафтопроводом «Дружба» (нагадаємо, що «Одеса — Броди» був побудований для транзиту в Європу каспійської нафти в обхід території росії. — Авт.). А далі постачати на заводи Угорщини, Словаччини (можливо, і Австрії). Але єдиний, хто весь цей час виступає проти, — керівництво Угорщини. Зараз вже всім зрозуміло, що така позиція зумовлена політичними, а не економічними причинами.
— Високопосадовці Угорщини та Словаччини пригрозили помстися за нафту «Лукойла». На скільки небезпечне можливе припинення цими країнами імпорту в Україну дизельного палива та бензину?
— Треба розуміти, що вони дуже зацікавлені в нашому ринку. Вже наступного року, згідно з умовами санкцій, накладених ЄС проти росії, завершиться дія особливих умов для Угорщини та Словаччині, згідно з якими в ці країни наразі постачається російська нафта. Значить, заводи Угорщини та Словаччини перейдуть на перероблювання нафти, яку вони отримуватимуть через Хорватію. І тоді наш ринок стане для них ще важливішим, ніж зараз.
Слід сказати про важливий нюанс: економічна ефективність роботи цих заводів напряму залежить від об’ємів нафти, які вони переробляють.
— Тобто, чим ці об’єми більші, тим собівартість пального нижча?
— Так. Тож виробники палива прагнуть більше переробляти. Тому вони зацікавлені в великих ринках збуту. Таким являється український ринок. Угорщина і Словаччина не захочуть його втрачати.
— Вони стверджують, що приблизно 10 відсотків пального Україна експортує з Угорщини та Словаччини. Це відповідає дійсності?
— Так, це правда. Проте маємо на українському ринку сталий профіцит пального приблизно від 10 до 20 відсотків (тобто у нас його більше, ніж треба). Причому логістичні можливості дозволяють за потреби завозити в півтора раза більше, ніж експортується нині.
— Значить, припинення експорту з Угорщини та Словаччини не призведе до дефіциту пального в Україні?
— Не призведе. Певно, й на ціні на пальне у нас такий неконструктивний крок не відіб’ється. До речі, це ж стосується й електроенергії.
— Ще спитаю про газ. Президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар порушив питання про те, що росія зараз намагається провернути хитру оборудку — укласти угоду про постачання 20 мільярдів кубометрів газу під виглядом азербайджанської. На скільки це важливо для росії?
— Якщо росії це не вдасться, то їй не буде куди подіти стільки газу, бо немає технічної можливості перенаправити такі великі об’єми в Китай або інші країни Глобального півдня.
Слід розуміти, що з нафтою «Лукойлу» такої проблеми не виникне: її відправлять в інші країни танкерами по морю. Покупці знайдуться, особливо якщо росіяни запропонують знижку. Тож бюджет війни путінський режим все одно поповнить за рахунок продажу цієї нафти. Проте при такому варіанті Віктор Орбан може програти наступні вибори, і в Угорщині прийдуть до влади демократичні сили.
Раніше експерт назвав дві країни НАТО, які зацікавлені в транзиті газу з рф і заробляють на його перепродажі мільярди доларів.
Тим часом аналітики зазначають, що росія адаптується до санкцій. Зокрема, у травні доходи агресора від продажу нафти зросли на 50 відсотків.