Триває війна, яка забирає найголовніше — життя кращих українців. Востаннє захисник Василь Морозов був у батьківському домі в серпні 2022 року. Кілька днів з рідними, домашні справи, думки про мирне життя. Мрії та плани. На фронті він був ще з 2018 року, повідомляє Ярмолинецька громада.
«Василя ростила мама, він був її єдиним сином. Після закінчення дев’ятирічки був зарахований у ліцеїсти навчально-виховного закладу з військово-професійним напрямом навчання і виховання — Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Вже тоді, у юнацькі роки, Василь бачив шлях, яким хотів іти — бути військовим. І він ним став. Одним із найкращих. Вищу військову освіту юнак здобув у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в м. Львові. У 2018 році завершив навчання в академії з відзнакою, отримавши офіцерське звання».
Після того воїн підписав контракт зі Збройними силами України. Служив у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді. Як учасник ООС захищав Україну від російського вторгнення на східних рубежах, у Луганській та Донецькій областях. Був призначений на посаду начальника штабу.
«Київський напрямок. Харківський. Донецький. Тут точилися жорстокі бої, і Василь був серед українських оборонців. Влітку 2022 року Василя Морозова перевели у 24-ту окрему механізовану бригаду імені короля Данила. Нове місце служби і знову відповідальне призначення — заступник командира мотопіхотного батальйону».
У 2022 році 24 ОМБр брала участь у визволенні правобережжя України. Із важкими боями і болючими втратами.
«12 вересня Василь зателефонував додому. З 13 вересня 2022 року воїн вважався безвісти зниклим на Херсонському напрямку, окупованій військами рф території. Доступу туди не було. Зв’язку з Василем теж. В серці матері Олени теплилася надія, що син живий.
Після визволення правобережжя України у листопаді минулого року відправилися пошукові групи на відпрацювання локацій. Родину Василя чекало ще одне випробування — проходження ДНК-експертизи. Лише 14 серпня 2024 року рідним військовослужбовця повідомили про підтвердження загибелі бійця 13 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Брускинське Херсонської області".
У Василя залишилися мати, дідусь та бабуся, родина. Капітанові назавжди 27 років. Місцем останнього спочинку полеглого захисника стала Алея слави на кладовищі Хмельницького.
Раніше «ФАКТИ» повідомляли про загибель воїна, який допоміг вийти із «гарячої» точки побратимам, а сам не встиг.