Нещодавно подорожуючи містами України, я виявила, що чимало людей сьогодні продають та купують вінтажний порцеляновий посуд. З’явились магазинчики, куди можна здати такі речі, чимало старого посуду можна знайти й на стихійних ринках — його продають поряд з овочами та фруктами.
Часом серед речей можна виявити досить цікаві та рідкісні. Люди продають їх майже за безцінь, тому що не знають справжньої цінності. Ще недавно ці сервізи чи те, що від них залишилось, прикрашали серванти у оселях.
Що змушує власників цієї краси виставляти її на продаж, доводиться лише здогадуватися.
У кожної чашечки своя історія створення та побутування. І, як у людини, своя доля. Можливо, колись про цю чашечку мріяли, а, придбавши, помістили на почесне місце у серванті та пили чай чи каву лише з особливої нагоди. Потім до цієї речі звикли і згадували, лише коли протирали пил на полицях. Можливо, зберігали у ній брошки, сережки, гудзики… А згодом і зовсім перестали звертати на чашку увагу. А коли змінились покоління, то чашку виселили з оселі — і так вона потрапила на ринок старих речей.
Проте саме тут може розпочатися її нове життя, якщо вона потрапить до рук справжнього поціновувача краси чи колекціонера…
У інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про смугастий дизайн у вітчизняних сервізах.
-У fashion-індустрії є «вічні цінності» такі, як маленька чорна сукня або смугастий принт, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Вони завжди доречні. Смужка вписується практично у будь-який стиль… Вона є одним з найпопулярніших візерунків 1960-х років і абсолютною класикою в дизайні, як флористичний принт або шотландська клітинка. В різних інтерпретаціях смужка з'являється в комплектах посуду. «Смугастість» в українському фарфорі — справжнє різноманіття мінімалізму. Поєднання традицій зі сміливим новаторством характерне для творчості багатьох художників Городницького, Довбиського, Коростенського, Тернопільського фарфорових та Будянського фаянсового заводів.
Смужка пожвавлювала всі предмети, робила їх помітними та привабливими. Наприклад, тонкостінний чайно-кавовий сервіз форми «Житомирська» був мрією багатьох поціновувачів. В ньому є щось таке невловимо прекрасне, здатне перетворити звичайне чаювання на маленьке свято.
— Такий сервіз я не раз бачила у оселях моїх рідних та друзів… Дуже життєрадісне поєднання кольорів! Запам’яталось, як у дитинстві з такого блюдечка я ласувала тортом «Наполеон» на дні народження моєї подруги. Смак цього торта здавався мені особливим… Крем був зроблений на жовтках і мав такий апетитний колір, як смуга на чашці.
— Цей сервіз був справді надзвичайно популярним. Яскраві смуги у дуеті з позолотою завжди виглядають вишукано.
- Про «смугастиків» можна розповідати нескінченно! Ця тема зустрічається й у сервізах Городницького фарфорового заводу, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк.- Тонкостінний сервіз для чаю на шість персон складається з 15 предметів, форма конусна — розширена догори, криття ручок, носиків та тримачів кришок зроблене червоною фарбою. Ціна такого сервізу на момент початку випуску складала 13 карбованців.
Носик становить одне ціле з корпусом чайника. А яка ручка та оригінальна пімпка на кришечках предметів! Є ще один варіант смужки сервізу — червоно-чорний. Мені особисто без чорного подобається більше. Сьогодні смужка є синонімом елегантності та невимушеності. Дизайнери всього світу використовують принт зі смугами у своїх колекціях для створення класичних, але сучасних образів. У тренді літа 2024 року креативні та різноманітні інтерпретації смужок, представлених у різних кольорах, розмірах та малюнках. Смужка поза часом.
— Це правда.
— Смужка в декорі посуду — один з найпотужніших способів, що надають динаміки та ефектності виробам. Вона може бути вузькою та широкою, контрастною за кольором та монохромною.
— Який український фарфоровий завод, на вашу думку, створював особливо вишукані смугасті сервізи?
- Один з них — Довбиський фарфоровий завод, який у наступному році відзначав би 170-у річницю від заснування. Ця знаменита мануфактура була розташована в одному з мальовничих куточків Житомирщини. У довбиському фарфорі вдало поєднувалися традиційні форми старовинного українського посуду з сучасним розписом, що створювало неповторний ансамбль. Завод випускав високоякісний чайний посуд, який користувався великим попитом серед покупців.
Художники у творчості широко використовували яскраві національні традиції та багатий досвід попередніх майстрів і створювали багато нових цікавих виробів. Посуд Довбиського фарфорового заводу відрізнявся тонким промальовуванням та витонченою формою.
З 1935 року на заводі працював випускник Одеського художнього училища Олександр Ярош, який багато років був головним художником (1940-і — початок 1970-х років). Він є автором багатьох моделей посуду, та ваз, упроваджених у виробництво, і авторських виставкових виробів, які мають різноманітні оздоблення — від скромних варіантів, виконаних механізованими способами, до унікальних, прикрашених кобальтом та золотим візерунком.
Сервізи-«смугастики» органічно вписуються в інтер'єр, вони можуть стати акцентним елементом. Смужка гарно поєднується з квітковим орнаментом або з клітинкою. Чудовий спосіб урізноманітнити літнє сервірування — яскравий посуд. Смугасті чашки, тарілки та блюдця перетворять навіть швидкий перекус у обідню перерву на вишуканий обід. До того ж вони ефектно виглядатимуть на полицях. Сервізи-«смугастики» знову на піку популярності.
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Раніше у «ФАКТАХ» колекціонерка фарфору Людмила Карпінська-Романюк розповідала про те, що у світі все популярнішою стає бірофілія.
Фото у заголовку О. Крижанівський. Чайний сервіз «Г-59», фасон «Ступінчастий». Городницький ФЗ. 1969
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк