Одяг, створений талановитими українськими дизайнерами, викликав та викликає захоплення. Коли у 1991 році Київський будинок моделей відвідав легендарний модельєр П’єр Карден, одразу ж запропонував у тандемі створити молодіжну колекцію. У різні роки Київ також відвідували Пако Рабан, Кензо Такада та інші всесвітньо відомі дизайнери.
І зараз, попри війну, українські дизайнери створюють колекції одягу, якими захоплюється світ. А вітчизняні моделі виходять на світові подіуми у найкрасивіших вбраннях, створених талановитими модельєрами.
Сьогодні мова піде про тему моди в українській порцеляні.
У інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії українського фарфору, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про найколоритніші статуетки на тему моди.
— Мода впливає на наше життя, щоразу пропонуючи нам щось нове і незвичайне, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Так було у всі часи. Українські фарфористи не залишились осторонь цієї теми. Адже те, у що ми одягаємось, визначає наше самопочуття та те, як нас сприймає оточення.
— Хто з українських митців-фарфористів особливо цікавився темою моди?
— Порцелянових модниць створювали і Владислав Щербина, і Оксана Жникруп, і Ольга Рапай, і Валентина Трегубова. Колоритні роботи відобразили феномен стиляжництва. Модники та модниці слідували закордонній моді й носили штани-дудочки, яскраві блузи з квітковим принтом, туфлі з подовженим носом. Вигляд стиляги зазнавав запеклої критики. Але це не зупиняло модників та модниць виглядати ефектно.
Одна із найколоритніших порцелянових модниць — «Лисиця-агрономша» Владислава Щербини. Ця статуетка (на фото у заголовку) зі скульптурної групи митця «На злобу дня». Очевидно, що лисиця-модниця після закінчення вишу отримала направлення на роботу в колгосп, попри те, що її мрія — залишитись жити у столиці. Прикрашена, як новорічна ялинка, вона вбрана в яскраву декольтовану сукню з широким поясом, на шиї — буси, у руці — сумочка. Сьогодні ця статуетка раритетна і коштує фантастично дорого.
До речі, себе Владислав Щербина відтворив у статуетці «Вовк-стиляга». Про це розповідав мені в інтерв’ю. Називав цю статуетку своїм автопортретом. «Коли я був молодий, одягався яскраво, екстравагантно, — розповідав Владислав Щербина. — Носив модні туфлі на товстій підошві, які привозилися з-за кордону, вузькі штани жовтого кольору в клітинку, блакитний піджак. Зачіска божевільна! За мною бігли пацани та кричали: „Стиляга! Стиляга!“… Я був без комплексів, розкутий, жив, як мені подобалося. До речі, вільним я почував себе завжди, попри те, що доля мене не балувала».
У серії були й «Лисиця-агрономша», і «Ведмідь-бюрократ», і «Заєць-базікало»… Але доля її виявилася сумною. Як розповідав автор, якась дама подарувала Ведмедя (в макінтоші та з портфелем) чоловікові — чиновнику, що займав великий пост. Той, мабуть, упізнав у цьому образі себе і дуже розлютився. А невдовзі серію зняли з виробництва.
— А чим особливі модниці, створені Ольгою Рапай?
— Їхня зовнішність вишукана та елегантна. Сукня в поєднанні з рукавичками, акуратною високою зачіскою і маленькою сумочкою — таке вбрання не виглядає зухвалим. Проте сам факт захоплення модою тоді у суспільстві не схвалювався. Дехто вважав, що воно відвертає від серйозних справ і навіть може зашкодити навчанню чи роботі.
А от «Модниця», «Грація» та «Стиляга» Валентини Трегубової. Кожну фігурку цікаво розглядати до деталей.
— Особливого шарму порцеляновим модницям надає зачіска «бабетта», — розповідає колекціонерка.
— До речі, вона знову дуже популярна. Як розповідала мені нещодавно всесвітньо відома стилістка зачісок Крістіна Керестеш, зачіски у стилі кінозірок Бріжіт Бардо, Мерлін Монро, Софі Лорен є джерелом натхнення для сучасних стилістів та модниць. Тренди правлять світом…
— Варто відзначити, що Оксана Жникруп та Ольга Рапай мали бездоганний смак, одягались гарно та стильно, отож, тема моди у їх творчому доробку невипадкова. Сьогодні тільки старше покоління пам'ятає, що нове вбрання було подією, оскільки купити модний одяг в звичайних магазинах було нелегко. Імпортні речі діставали по блату. Також їх можна було придбати у спекулянтів. Чимало жінок шили вбрання у кравчинь або у ательє, обираючи фасони у модних закордонних журналах, які теж були дефіцитом. Та й знайти у продажу модну тканину було завданням не з легких. Отож, часто вбрання перешивали та навіть перелицьовували.
-Сьогодні, коли у магазинах немає дефіциту, це складно уявити.
— Справді, проте так було. Статуетки українських фарфористів — це історія моди у порцеляні. Скажімо, у 1975 році Оксана Жникруп створила скульптуру «У кафе».
Її сюжет такий. Зустрілися дві подруги у кафе за чашечкою чаю. Цікаво розглядати вбрання кожної з подруг. На обох — туфельки на танкетках. які у цей період були на піку моди. На шатенці — модні джинси. Блондинка — у білій сукні в горошок. Поверх сукні подовжений жилет блакитного кольору. Великий комірець з кутиками, ретельно виправленими поверх жилета, є окрасою вбрання. Геометричні зачіски відрізняються рівними зрізами та точними лініями. Саме так одягались у далекі 1970-ті. До речі, мода повертається. І сьогодні спостерігається великий інтерес до моди цього періоду.
— Які з цих фігурок маєте у своїй колекції?
— «Модниці» Ольги Рапай. Їх я придбала в період написання книги «Фарфор Ольги Рапай». Ці статуетки мені дуже подобаються. Всі вони нині раритетні і є окрасою моєї колекції української порцеляни.
Раніше колекціонерка та дослідниця історії вітчизняної порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про різноманітні породи собак, відтворені у фарфорі українськими митцями.
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
На фото в заголовку: В. Щербина. «Лисиця-агрономша» зі скульптурної групи «На злобу дня». Київський ЕКХЗ. 1957