30 серпня загинула Софія Глиняна із Куп'янська. Їй було всього 14 років. Вона навчалася в 9-му класі місцевого ліцею № 1, полюбляла музику, книги й тварин. За словами близьких, Софія мала багато друзів. Будувала плани на майбутнє й мріяла стати психологом. Рівно за два місяці дівчинка мала святкувати свій черговий день народження… Та сталася жахлива трагедія: її життя обірвала авіаційна бомба, яку серед білого дня російські терористи скинули на Харків, де тимчасово мешкала дівчинка з рідними.
- Уже минуло два тижні після трагедії, але я досі не можу повірити, що Софії нема. Все чекаю її дзвінка, повідомлення. Бракує її сміху та чарівної усмішки, — розповідає «ФАКТАМ» родичка загиблої школярки Єлизавета Глиняна. — Софія навчалася у Купʼянському ліцеї. Щира, усміхнена дівчинка, в школі завжди робила проєкти, плакати на різні теми. Вона була активною дівчинкою, завжди в центрі уваги, друзі її обожнювали. А ще Софія творча людина, любила музику, співати. Також дівчинка була дуже добра та чутлива до тварин. До війни вона навіть сусідських котів підкормлювала та бавилася з ними. А вони у свою чергу дуже полюбляли приходити до неї. Свої котики в неї теж були, її мама ні в чому їй не відмовляла. Навіть пес був.
— Про що мріяла Софійка?
- Вона хотіла стати психологом, як і я. Адже завжди любила розмовляти і терпляче слухала людей і на основі їх розповідей давати поради. Її захоплювало те, що людям стає краще після спілкування з нею. Софія мріяла поїхати навчатися до Франції. Їй дуже подобалася ця країна менталітетом, пейзажами, рівнем навчання, мовою… Одним словом — усім. Вона охоче приймала участь у шкільних творчих конкурсах на тему країн світу і з таким неймовірним захопленням розповідала про Францію. На жаль, всі її мрії обірвалися у досить ранньому віці…
— Що відомо про обставини загибелі дівчинки?
- Через безпекову ситуацію родина виїхала з Куп'янська до Харкова, сподіваючись, що тут тихіше. Та, як бачите, від долі не втечеш. Вдень 30 серпня окупанти запустили по Харкову керовану авіаційну бомбу. Один з ударів припав по цивільній інфраструктурі, пошкоджено 12-поверховий будинок в Індустріальному районі. Чотири особи загинули, серед яких і Софійка, вона саме була на дитячому майданчику. На жаль, травми виявились смертельними. Найближчими рідними для Софії були мама і молодша сестричка Кіра. Кіра дуже полюбляла проводити з нею багато часу і ходила завжди за нею «як хвостик». В день смерті Софії дівчинка постійно питала маму та бабусю, де її сестричка, і чи все з нею гаразд. Їй не знали, що сказати, але запевнили, щоб вона не переймалася. Кіра сказала: «Якщо з Софією щось сталося, я на вас дуже ображусь». Вона так і не дочекалася сестричку з прогулянки… Й тепер їй дуже боляче, постійно сльози.
— Наскільки мені відомо, у цій родині нещодавно вже сталось страшне горе?
- Так. Тато Софії працював у Купʼянському краєзнавчому музеї. Музей армія російських окупантів знищила ракетою весною 2023 року. Тато після того пішов служити, хотів помститись за всі ті звірства, які вчинили вороги. Тато в Софійки загинув майже за місяць до її смерті. Він служив в окремій штурмовій бригаді на Донецькому напрямку. Спочатку пропав безвісти, а потім його родині повідомили, що він загинув. Для Юлії, мами Софії, дуже складно втратити коханого чоловіка і доньку майже в один місяць. Це страшно, важко і дуже боляче… 30 жовтня Софійці мало виповнитися 15 років.
Раніше «ФАКТИ» писали про те, як рідні потерпілих від ракетного удару в Полтаві розшукують своїх по лікарнях і моргах.