Українські військові лідери вкотре занепокоєні вибором, що нависає над Вашингтоном, який визначатиме їхню долю так само, як і все, що відбувається на фронті. Йдеться про суміш занепокоєння, виснаження і рішучості. Весняний і літній бойові сезони принесли успіхи — приголомшливе вторгнення в росію і технологічні досягнення в області безпілотних літальних апаратів і роботів, які нівелювали перевагу противника в живій силі і озброєнні. Але людські жертви для України величезні. росія посилює бомбардування, в тому числі столиці та енергетичної інфраструктури, і зростає занепокоєння, що ця зима може стати найважчою за всю історію. Про це пише в авторській статті редактор POLITICO Метью Камінскі.
Все це покладає на Вашингтон великі сподівання. У найближчі тижні президент Джо Байден має вирішити, чи дозволити українським військовим використовувати надані США ракети дальнього радіуса дії для завдання ударів вглиб росії. Це лише останнє з низки рішень про ступінь американської підтримки України. Але воно також потенційно може стати поворотним моментом у підході Америки до цього конфлікту.
«Це справедливе прохання, — пише Метью Камінскі. — Росіяни ведуть війну проти України зі своєї території, посилаючи бомбардувальники й ракети, і Київ хоче використовувати зброю, яку він має, щоб захистити себе. Чи є це ескалацією? Не більше, ніж коли Україна просила у США сучасні американські танки „Абрамс“, літаки F-16 або армійські тактичні ракетні комплекси класу „земля-земля“. Йдеться радше про те, щоб дати українцям можливість вести війну так добре, як вони можуть. Як і кожного разу, коли США розглядали ці запити, путін робив погрозливі заяви, попередивши минулого тижня, що українські удари з ПТРК по росії „означатимуть, що країни НАТО — Сполучені Штати і європейські країни — перебувають у стані війни з росією“. Щоразу нічого не змінювалося, коли Байден, майже завжди після тривалого тушкування, підписував той чи інший нібито ескалаційний крок».
На зустріч з Байденом наступного тижня Зеленський принесе «план з чотирьох пунктів» щодо припинення війни. Він поділився деталями з Блінкеном наодинці, але не представив їх під час зустрічі.
«Майже неможливо уявити, що путін погодиться зараз на щось, що може бути прийнятним для України. Українці хочуть показати, що вони відкриті до переговорів — навіть тоді, коли вони домагаються нової переваги на полі бою», — йдеться у статті.
Страх адміністрації Байдена перед ескалацією раніше зосереджувався навколо російського ядерного арсеналу. Хоча колишній президент Дональд Трамп згадував про ядерну зброю путіна на президентських дебатах, зараз це вже не викликає такого занепокоєння. Покровитель росії — Китай — попередив путіна, але той і сам знає, що така ескалація цілком може стати його власним кінцем.
Високопоставлений український чиновник на умовах анонімності додав, що «ми перетнули всі ці червоні лінії, і росіяни слабкіші, ніж будь-коли». Можна не зважати на певні розмови про російську слабкість, не применшуючи того факту, що нарощування військової підтримки всупереч заявам путіна дозволило Україні значно послабити російську армію — у спосіб, що відповідає інтересам американської та європейської безпеки.
Ракетний виклик, йдеться в публікації, може нарешті дати відповідь на велике запитання, якого команда Байдена уникала з самого початку конфлікту. Як виглядає перемога України? Чи хочемо ми її взагалі? Адже це означатиме, як сказав колишній прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон з притаманною йому зловтіхою, що путін програв.
«На початку війни Байден пообіцяв американську підтримку Україні „стільки, скільки буде потрібно“ і мобілізував США і союзників на надання мільярдних поставок зброї та економічної допомоги. Стільки, скільки буде потрібно для досягнення якої кінцевої мети? Як виглядатиме „перемога“ в Україні, ніколи не було чітко визначено. Найближчий переклад — „не програш“. Водночас Байден виключив певні тактичні прийоми, які могли б залишитись двозначними й змусити путіна гадати — як, наприклад, його попередня обіцянка, що жоден американець у військовій формі не ступить на українську землю для безпосередньої допомоги військовим зусиллям», — пише автор.
Меседж для росії полягав у тому, що союзники по НАТО допоможуть Україні, але не настільки, щоб справді порушити статус-кво в самій росії. Перемога, визначена як незалежна і безпечна у своїх кордонах Україна, означає, що потрібно змінити росію, яка прагне відтворити свою стару імперію. Це саме та перемога, до якої Вашингтон не прагне.
«Вони не хочуть, щоб Україна програла, і вони не хочуть, щоб росія програла. Ця позиція непримиренна», — сказав автору публікації в кулуарах YES Еерік Кросс, естонський парламентарій і колишній офіцер розвідки.
«Українці та їхні друзі роблять гучні натяки на те, що в останні чотири місяці Байден має шанс перекроїти свою спадщину. Відкиньте обережність і твердо підтримайте перемогу України, надавши їй усі інструменти, необхідні для перемоги, а не лише для того, щоб не програти, або, як фаталістично кажуть тут, на третьому році війни на виснаження, «померти повільною смертю».
Якщо ні, то Байдену доведеться закінчити своє президентство сиквелом «промови про котлету по-київськи». Але це його вибір", — резюмує Метью Камінскі.
Додамо, що 25 вересня президент України Володимир Зеленський виступить на Генеральній асамблеї ООН. Під час перебування у Вашингтоні ймовірні його зустрічі з Камалою Гарріс та Дональдом Трампом.