У неділю, 22 вересня в Києві планується провести масштабний фестиваль ветеранської культури «Коло ветеранів». Одним з його учасників буде подружжя Олександра і Яни Ткачук. Олександр — ветеран АТО, колишній співробітник СБУ. Яна — веб-дизайнер. В перші місяці повномасштабної війни вони буквально з нуля започаткували бізнес зі створення дизайнерських вишиванок. Власне виробництво сімейна пара розпочала на початку 2023 року. Відтоді збільшила продажі аж в п’ять разів. Прибутки дозволили створити підприємство з розробки та випуску безпілотників для фронту — коптерів та літаків.
- В 2014 році, коли путінська росія розв’язала гібридну війну проти України, я служив в СБУ, — розповів «ФАКТАМ» Олександр Ткачук. — Як і переважна більшість колег, написав тоді рапорт про згоду брати участь в антитерористичній операції. В той період на Донбасі багато місцевих (зокрема, й ті, хто під час Революції Гідності брав участь в так званому, антимайдані) приходили до нас, щоб добровільно воювати за цілісність України. У відрядження в зону бойових дій я їздив до 2018 року включно. Того року завершився мій контракт з СБУ, і я вирішив спробувати себе в ІТ-сфері (сфері інформаційних технологій — Авт.).
— Чим конкретно зайнялись?
— Системами «розумний будинок». Коли почалася велика війна, я очолював компанію, яка розробляла такі системи і почала їх виготовлення. На ринок (як український, так і зарубіжний) ми вийшли незадовго до повномасштабного вторгнення — у 2021 році. Більша частина наших виробничих потужностей знаходилась біля Києва в місті Ірпені, яке в перший місяць великої війни було епіцентром запеклих боїв. На превеликий жаль, наше виробництво було тоді зруйновано. Тож ця компанія призупинила роботу. Відроджувати її почнемо, можливо, у 2026-му.
Читайте також: «Ми можемо перемагати будь-яку армію світу»: доброволець про танковий обстріл, важке поранення, чмобіків та бізнес після ампутації
— Чим займалась до великої війни ваша дружина?
— Була веб-дизайнером, спеціалізувалась на веб-візуалізації. Через повномасштабне вторгнення міжнародні компанії перестали замовляти такого роду послуги в Україні, бо, на їх погляд, це пов’язано з ризиками.
— Як на початку повномасштабної війни у вас з дружиною виникла ідея започаткувати бізнес з розробки та виробництва дизайнерських вишиванок?
- Ідея з’явилась з бажання дарувати вишиванки іноземцям, які допомагали Україні. Розповім трохи детальніше. В перші дні після незабутнього 24 лютого ми несли службу на блокпостах в Києві. Згодом перед нашим блокпостом з’явилися інші. Тож ми зайнялися волонтерством. Отоді у нас й виникла ідея дарувати вишиванки іноземцям, які надавали різноманітну підтримку Україні. Виявилось, що вибір не надто вже й великий, а вишиванок великих розмірів фактично не пропонувалося. Виробники казали: можете замовити, але виготовлення доведеться почекати 1,5−2 місяці. Виникла ідея самим зайнятись виробництво вишиванок. Ми не мали в цій справі досвіду, але у нас було велике щире бажання втілити задум.
— З чого почали?
— Зі створення інтернет-магазину — щоб розібратись, який взагалі попит на вишиванки. Виявилось, що багато людей хочуть їх мати. Тож ми вирішили організувати власне виробництво. До того ж дружина взяла на себе розробку дизайну вишиванок. Вона створює ескізи, а машина під управлінням комп’ютера вишиває їх на наших виробах.
— Ви мали стартовий капітал на придбання обладнання?
- Потрібної суми ми не мали. Тому я подав заявку на грант по програмі «Варто» Українського ветеранського фонду. Якщо чесно, не надто сподівався, що цей бізнес отримає фінансування, адже, як я вже сказав, ми з дружиною не мали тоді досвіду виробництва вишиванок, до того ж наш проект був зовсім новим, а не вже існуючим. Але бізнес-план, який я подав, переконав журі, що маємо реальні шанси досягти успіху. Нам виділили грант один мільйон гривень. Це доволі вагома для нас сума. Плюсом являється й те, що цей грант не передбачає додаткових умов, як наприклад, обов’язково працевлаштувати певну кількість осіб або повернути згодом кошти податками.
Дуже приємно, що зараз створюється багато програм для підтримки ветеранського бізнесу. На цьому шляху Мінветеранів та Український ветеранський фонд рухаються прискореними темпами. Окрім прямої підтримки коштами, УВФ надає можливість навчання (або перекваліфікації), співпрацює із бізнес-школами для надання консультацій ветеранському бізнесу. Опіка ветеранів повертається державі багатократно, адже не має ветеранського бізнесу, який не допомагав би фронту, побратимам.
— Вам вистачило гранту на придбання необхідних машин?
- Немає такого бізнесу, власники якого можуть сказати, що грошей вистачає на все. Але мільйона було достатньо для формування початкового ядра нашого виробництва. Окрім того, ми подали заявку ще й на значно менший грант по програмі «єРобота», за якою в разі отримання коштів, маєш працевлаштувати певну кількість людей. Ми отримали й це фінансування.
Власне виробництво ми відкрили в січні 2023 року в Івано-Франківську. З того часу збільшили його приблизно в п’ять разів. Також маємо у Львові свій онлайн-магазин. А в Канаді відкрили представництво. Плануємо виходити на інші зовнішні ринки.
— За рахунок чого вдалося досягти таких показників?
— Наш бізнес не про гроші, а, в першу чергу про задоволення потреб клієнтів. Ми постійно проводимо опитування, тож розуміємо, що їх цікавить. Під запити людей створюємо та модернізуємо продукцію. Це ефективний підхід: бізнес, який виходить з потреб клієнта, не може не бути успішним.
Від прибутків, які маємо з виробництва вишиванок, відшиваємо для війська флісові куртки, різні вузькопрофільні елементи військової форми (як, наприклад, підсумки), прапори.
А з нинішнього року ми займаємося дронами — знову ж таки за рахунок наших прибутків. Мова йде не тільки про квадрокоптери, але й крилаті дрони (безпілотні літаки — щоб збільшити дальність бойової роботи — Авт.). Тепер дрони — окремий напрямок нашої діяльності. Ми вже створили виробництво з їх виготовлення. Наш інженер пройшов очне навчання в Києві. Також ми вчилися онлайн.
— Маєте готові до застосування на війні безпілотники власної розробки?
- Так, маємо. Випробовуємо їх за допомогою друзів, які воюють на фронті. А також ветеранів, які в одному з міст на заході країни виготовляють системи РЕБ — тестуємо на них наші дрони на здатність протидіяти РЕБам. Методом проб і помилок ми створили власний модельний ряд безпілотників.
— Вже налагодили їх серійне виробництво?
— Ні. Випускається поки що поштучно. Але ми в процесі підготовки до серійного виробництва. Розпочнемо його протягом найближчих кількох місяців.
— Повернемося до вишиванок. Відтворюєте в них стародавні зразки української вишивки?
— В декількох моделях, які ми пропонуємо, дружина повністю відтворила сімейні вишиванки, що зберіглися в родинах наших замовників. Тобто люди зверталися до нас, маючи вишивки своїх бабусь, прабабусь. Ці замовники дали згоду на відтворення і поширення їх сімейних вишивок. Так вироби з цими вишивками стали частиною асортименту нашої продукції. Решта зразків являються або повністю авторською роботою Яни, або частково авторські — коли деякі елементи дружина бере зі старовинних вишивок (багатьох випадках вона осучаснює ці орнаменти).
Десь відсотків 20−25 людей, які до нас звертаються, просять зробити вишиванки в одному стилі для всіх членів родини. Часто буває, що люди купують одну вишиванку для себе. А потім замовляють для всієї сім’ї.
Також часто люди просять відтворити на вишиванках стародавні вишивки за фотографіями або зразками, які мають родини. Зауважу, що саме вишиванок в сім’ях зберіглося мало. Але багато залишилось подушок і рушників з вишивками. Саме ці вишивки переносимо на вишиванки, які замовляють люди.
— Пропонуєте сорочки, сукні з вишивками регіонів України?
— Так. Проте це непроста робота, адже слід заглиблюватися в масу різних нюансів, щоб не наробити помилок. Відтворення регіональних вишивок ускладнюється тим, що зараз поїхати в етнографічні музеї деяких областей фактично неможливо. В наших планах створити власну колекцію регіональних вишивок, адже на них є попит.
— Залучаєте як консультантів етнографів, народних майстринь?
— Ми спілкуємося з деякими фахівцями. Але є певні проблеми: точки зору спеціалістів не завжди співпадають. А це означає, що на значну кількість питань немає усталеного всіма визнаного погляду.
Читайте також: «На передовій була 5 разів, якось потрапила під обстріл»: 65-річна пенсіонерка з Буковини волонтерить вже десять років
— Які тканини використовуєте?
— Десь 90 відсотків наших виробів пошиті з фабричної української тканини. Також працюємо з імпортними. Всі вони повністю натуральні — льон з бавовною. Щодо домотканного полотна, то ми поки що не знайшли майстрів, які б виготовляли його в потрібних нам об’ємах.
— Працюєте з замовниками онлайн?
— Приблизно з 95 відсотками онлайн. Показуємо замовникам ескізи. Потім — відео вишитих зразків. За потреби вносимо корективи. Десь 99 відсотків замовників задоволені зразками, що ми їм пропонуємо.
Вхід на фестиваль безкоштовний, але з міркувань безпеки потребує обов’язкової попередньої реєстрації, після чого гостям стане відомим час та місце події.
Раніше «ФАКТИ» писали, що у пам’ять про єдиного сина мама облаштувала студію звукозапису.
Фото надано Олександром Ткачуком