6 серпня потужне українське механізоване угрупування прорвало російську оборону вздовж українсько-російського кордону і, швидко рухаючись в обхід російських окопів, швидко захопило частину Курської області росії. Як вдалося так швидко захопити стільки російської землі, стає все менш загадковим. Це не обов'язково був брак сил, який прирік би російську оборону в Курську. Це був брак розвідки та координації. Розповісти цю історію допомагає карта, яку український солдат захопив у російського солдата під час боїв у Курську. За день до того, як перші українські війська прорвали кордон, російський гарнізон у Курську мав 18 ракетних установок БМ-21, 98 одиниць трубчастої артилерії та 71 міномет, пише Forbes.
«Це величезна кількість, — зазначив український оператор безпілотника, який бачив захоплену карту. - Вогнева міць була на російському боці».
Ця кількість артилерії, застосована проти українських військ, що прорвалися на відкриту місцевість у Курську, могла б стати вирішальною для росіян.
«При хорошій координації ви робите будь-який прорив майже неможливим», — пояснив оператор БПЛА.
Але артилерія не була розгорнута належним чином, значною мірою через погану розвідку з боку росіян та припущення, що українці ніколи не атакують через кордон Курщину.
«На жаль, угруповання військ, що охороняло кордон, не мало власних розвідувальних засобів», — написав у соціальних мережах Андрій Гурульов, російський генерал у відставці й член нижньої палати російського парламенту.
Тому пускові установки, гармати й міномети не були націлені на обстріл найімовірніших маршрутів вторгнення — не кажучи вже про зміщення їхнього прицілу для ураження українських військ, які просувалися територією, яку росіяни ніколи не очікували захищати. Українці просувалися швидше, ніж погано підготовлена російська артилерія могла адаптуватися. Крім того, українці глушили радіозв'язок, заповнювали повітря над Курськом безпілотниками і вели вогонь з власної артилерії, в тому числі з найкращих високомобільних артилерійських ракетних систем американського виробництва.
Вперше у війні, яка здебільшого характеризується виснажливими окопними боями, під Курськом українці мали перевагу в мобільності — принаймні, спочатку.
«У перші години й дні Курської наступальної операції вони змогли проникнути вглиб російської території, — написали Майкл Вайс і аналітик Джеймс Раштон у журналі New Lines у перші дні серпневого вторгнення. — У багатьох випадках вони не витрачали час на атаку російських ліній окопів та інших підготовлених бойових позицій; вони просто об'їжджали їх. Безперешкодні наземні шляхи дозволили Україні просунутися на багато кілометрів за лічені години».
У ті перші кілька днів російські й українські війська змішувалися в постійно мінливому клаптиковому полотні невеликих, рухливих позицій. За таких обставин важко було обстрілювати нападника, не влучивши при цьому у власні війська, що оборонялися.
Одним словом, росіяни мали вогневу міць для захисту Курська, але не мали розвідки чи координації. Українці, до їхньої честі, знехтували очевидною артилерійською перевагою росії в Курську, правильно припустивши, що спантеличені артилеристи — нікчемні артилеристи.
Можна з упевненістю припустити, що російська артилерія в Курську зараз належним чином прицілюється і координується, йдеться у публікації. Тож, якщо українці збираються повторити свій успіх в захопленні російської території, їм доведеться робити це деінде, але не під Курськом.
Раніше аналітики зазначали, що прорив ЗСУ у Курській області мав шокуючий вплив на росіян. Внаслідок цього ставлення до путіна у рф почало різко змінюватися.