Військовий аналітик, ексрадник міністра оборони України Олексій Копитько розповів, як путін зі своїми амбіціями «випустив ядерного джина з пляшки»
«Про ядерну бімбу. Бо якось не помічають очевидного, — пише Олексій Копитько. — Після того, що сталося з Україною, всі, хто раніше сумнівався, тепер гарантовано вирішили отримати свою ядерну зброю.
Заявляти про це ніхто не буде, але робитимуть зусилля. І, напевно, вже це роблять. Жодних аргументів проти отримання власної ядерної зброї різними країнами більше не існує, є лише момент здатності реалізувати задум та питання динаміки цього процесу.
Аргументів немає — бо немає альтернативи. Немає способу забезпечити свою безпеку, крім створення непомірних ризиків для тих, хто не готовий їх прийняти.
Ця нехитра думка доноситься до наших партнерів із лютого 2022 року. А до лютого наголошували, яка виникне ситуація, якщо на росію не вплинуть. І ситуація виникла. Більше того. Взимку 2024 року штатний вісник апокаліпсису Сергій Караганов висунув ідею: росія має роздати ядерну зброю лояльним країнам. Контрольоване поширення ЯО — це цукерка, яку кремль має, а Захід — ні. Одна з іпостасей БРІКС — клуб незахідних власників та претендентів на ядерну зброю.
Зупинити цю пошесть може лише одне: показова розправа над ядерним терористом путіним та його посібниками, і навіть встановлення міжнародного контролю над ядерним арсеналом росії. У Вашингтоні та світових столицях це чудово усвідомлюють. Іншого шляху немає!
Зараз різні голови, що говорять на Заході, можуть почати ганьбити Україну за позначення вилки «НАТО або ЯО». Хоча жодного аргументу, чому Україна не має так ставити проблему, у них немає.
Якщо обсмикнути жертву агресії (і, тим більше, якщо шантажувати припиненням допомоги) — це не допоможе, а навпаки — лише підштовхне зусилля претендентів на ЯО.
У НАТО не можна, ЯО не можна, можна лише героїчно вмерти — це дуже неприваблива модель.
Не бачу нічого поганого, що ЯО позначили як можливу (підкреслюю — не обов'язкову, а можливу) політичну мету для України. За умови національного консенсусу та послідовного вкладення зусиль не при цьому президенті, то за наступного чи через одного, Україна точно зможе це завдання вирішити.
Тепер це буде частиною політичної дискусії не у нас. І знаєте, що найдраматичніше для партнерів? Якщо Україна програє і виникне якась підконтрольне росії утворення, воно аж бігом стане номінально ядерним за допомогою москви.
Тобто, мова вже давно не про нашу країну. Ядерного джина з пляшки випустили. Щоб його контролювати, потрібні адекватні дії.
Але сама думка, що доведеться вирішувати такі справді глобальні питання, викликає нервове тремтіння у тих, кому це належить за статусом. Це видно. Тепер це їхнє питання, не України. Ми можемо або допомогти, або посилити їхнє становище. Нехай щось пропонують, бо дивиться весь світ".
Фото з відкритих джерел
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.