Війна в Україні стала платформою для демонстрації співпраці між росією, Китаєм, Іраном та Північною Кореєю, які поділяють антипатію до США та міжнародного порядку. З моменту вторгнення росія отримує безпілотники та ракети з Ірану. У жовтні США запровадили санкції проти китайських компаній за співпрацю з російськими фірмами у виробництві безпілотників. За словами американських чиновників, Китай також надає росії важливі компоненти для підтримки її військової машини. Нещодавно до росії прибули північнокорейські війська, які, як вважають українські чиновники, готуються приєднатися до сил вторгнення. Міністр оборони США Ллойд Остін заявив, що їхня участь у війні буде «дуже серйозною проблемою» з можливими наслідками як в Європі, так і в Азії.
Однак така співпраця приховує розбіжності між найбільшими автократіями світу, пише видання The Atlantic. росія, Китай, Північна Корея та Іран не завжди погоджуються щодо шляхів досягнення спільної мети — протистояння американському домінуванню. путін обрав експансіоністську війну, а Північна Корея та Іран, ізольовані від Заходу, мало що можуть втратити, допомагаючи росії. Водночас розрахунок Китаю складніший: його бажання змінити світовий порядок обмежується залежністю від цього самого порядку.
Китайський лідер Сі Цзіньпін обережно підходить до своїх глобальних амбіцій. Хоча він прагне зберегти глобальну стабільність для захисту китайської економіки, він також поглиблює відносини з росією та Іраном. Вашингтон тисне на Пекін, щоб той обмежив співпрацю Північної Кореї з росією, але Сі не виявляє особливого бажання використовувати свій вплив для стримування своїх автократичних друзів.
Китай не лише дозволяє, але й опосередковано фінансує ці порушення. США наклали санкції на росію, Іран і Північну Корею, що змусило їх залежати від Китаю. У 2023 році товарообіг між Китаєм і росією сягнув рекордних 240 мільярдів доларів. Китай купує майже весь іранський експорт нафти і має 90% зовнішньої торгівлі з Північною Кореєю. Підтримка Пекіна допомагає цим країнам продовжувати свої агресивні дії.
Однак дестабілізаційна діяльність інших автократій може обернутися проти Китаю. Наприклад, ширша війна на Близькому Сході може негативно вплинути на енергетичні ринки та економіку Китаю. Розгортання північнокорейських військ у росії загрожує ескалацією війни в Україні: президент Південної Кореї попередив, що у відповідь Сеул може надати Україні наступальну зброю. Така ситуація може призвести до посилення санкцій проти Китаю з боку західних країн.
Китай прагне одночасно перевернути міжнародний порядок у довгостроковій перспективі та зберегти його у короткостроковій. Сі бачить вирішення цієї проблеми в зменшенні залежності Китаю від США та глобальної системи. Він прагне до самодостатності і заохочує тісніші торговельні та інвестиційні зв'язки з країнами Глобального Півдня, щоб зменшити залежність китайської економіки від західних технологій і ринків. Тоді Китай матиме більше свободи для підтримки автократій, таких як росія, Іран і Північна Корея, в їхній дестабілізуючій діяльності.
Наразі Сі готовий терпіти світ у вогні, сподіваючись, що Китай не обпечеться. Але підживлюючи напруженість у відносинах із Заходом, він може завдати шкоди економіці Китаю і ускладнити його геополітичні амбіції. Що робитиме китайський лідер, якщо ця гра не піде йому на користь? Маючи таких друзів, він може не потребувати ворогів.
Раніше «ФАКТИ» писали проте, що на думку аналітиків, Захід повинен дати Зеленському свободу дій після того, як Північна Корея вступила у війну.