П’яту частину бюджету Терешківська громада Полтавського району, яку очолює учасник АТО Віталій Турпітько, виділяє на ЗСУ. Для власного розвитку залучає інвестиції, реалізуючи найсміливіші проєкти. Тут збираються відкрити реабілітаційних центр для фронтовиків і шукають можливості залучити їх до бізнесу. Водночас роблять усе для того, щоб вони поверталися в комфортні умови життя. Нещодавно «ФАКТИ» писали про те, що у Терешках для сільських ліцеїстів обладнали незвичайне захисне укриття.
Було 16 жовтня. Того дня я приїхала знайомитися з роботою Терешківської громади Полтавського району, і так співпало, що там якраз запускали тепло в соціальні заклади. Здається, робили це першими в області.
Спочатку ми спілкуємося з головою громади Віталієм Турпітьком у його робочому кабінеті, і я звертаю увагу на фольговані екрани, вставлені за батареї — для збереження тепла. Ці екрани та ще акуратно складена купа дров на задньому дворі сільради свідчать про те, що для керівника дрібниць не існує.
— Дровами топите? — уточнюю.
— Попередня влада зробила дуже важливу річ — узаконила в багатоповерхівках, яких у Терешках немало, індивідуальне газове опалення, — каже мій співрозмовник. — Тому ми опалюємо лише соціальну сферу. В нас діє програма енергонезалежності та енергоефективності. Щоб зекономити кошти і щоб бути незалежними від нестабільних цін на ринку газу, ми майже в усіх комунальних закладах встановили піролізні твердопаливні котли. Тому опалювальний сезон у нас стартував з середини жовтня.
На будівництво котелень громада спрямувала близько 6 мільйонів гривень.
Коефіцієнт корисної дії піролізних котлів 95 відсотків, тоді як звичайних — 20−30. Там температура горіння — 1100 градусів. Кидаєш гуму, а з неї навіть дим не виділяється. Топимо дровами, пелетами, трісками, тобто, біопаливом, не завдаючи шкоди довкіллю.
Але ми пішли далі і збудували у Вацях сучасну модульну котельню, щоправда, газову. Завдяки їй забезпечуємо опалення у дитсадку і в гімназії. Котельня досить модернова і дозволяє регулювати кількість тепла з телефона керівника установи. Коли діти розходяться додому, він зменшує подачу тепла, а за три години до відкриття — збільшує.
Одна з піролізних котелень запущена в Терешківському ліцеї. Завдяки цьому, а також завдяки термомодернізації, яка незабаром завершиться, навчальний заклад споживатиме теплової енергії, вважай, удвічі менше. Оскільки громада була включена у «Програму з відновлення України», що реалізується Міністерством розвитку громад та територій України, Європейським інвестиційним банком і Програмою розвитку ООН, з місцевого бюджету на реставраційні роботи витрачено лише 20 відсотків від кошторису (загальна вартість сягає 46,8 млн грн).
До плану термомодернізації включені також усі три дитсадки у громаді.
Таким чином, ми уже приблизно втричі зменшили витрати газу. Загалом же, за попередніми підрахунками, котельні дадуть можливість економити півтора мільйона гривень щороку.
А дерев у нас вистачає. Маємо 120 гектарів самих лісопосадок, які треба регулярно проріджувати. Цим займається наше комунальне господарство. Цієї весни придбали спеціальну техніку для спилювання аварійних дерев і для подрібнення гілок. Роботи у комунальників вистачає, а нові котельні забезпечені сировиною.
Попри війну, Терешківська громада розвивається, знаходячи баланс між постійною допомогою Збройним Силам України і ремонтом доріг, утепленням соціальних закладів, закупівлею комфортабельних автобусів, будівництвом і капітальним ремонтом шкільних укриттів, впровадженням технологічних новинок…
Наразі Віталій Турпітько веде перемовини з представництвом соціально відповідального бізнесу, який займеться будівництвом реабілітаційного центру для ветеранів російсько-української війни. Для майбутнього закладу громада вже виділила велику ділянку землі.
— А ви концепцію нашої набережної бачили? — цікавиться в ході розмови Віталій Петрович. —Так от, вона стане початком унікального туристичного маршруту по археологічних та історичних точках під «культурним соусом». Колись на цій землі жили і скіфи, і сармати, і хозари, і древні слов’яни, і готи. Хочемо реконструювати їхні поселення, а поряд збудувати пару десятків хат у прапраукраїнському стилі, але з усіма зручностями, для туристів. Вони зможуть залишатися тут на відпочинок на якийсь обумовлений термін.
Загалом, концепція передбачає благоустрій набережної Ворскли від мікрорайону Левада у Полтаві до Бобрового острова у Копилах. На цьому маршруті можна буде скуштувати страви зі знаменитої «Енеїди» Івана Котляревського, зустрітися з гоголівськими персонажами, прогулятися тематичними парками, відпочити на екзотичних локаціях, покататися на човнах, посидіти у плавучому ресторані…
Це буде цікавий бізнес-проєкт, до якого ми залучимо ветеранів.
— Віталію Петровичу, я назвала б вас романтиком, якби не бачила, скільки ви вже зробили всього для громади за чотири роки. Тим паче, більшість цього часу припало на повномасштабну війну.
— Ми маємо стратегію розвитку громади, і те, про що я вам говорив, затверджено депутатами на сесії й поступово реалізується за кошти інвесторів. У нас немає інших варіантів, як продовжувати розвиток — це наш обов’язок перед прийдешніми поколіннями. Насамперед, перед учасниками цієї жорстокої війни. Вони мають повернутися у комфортне середовище.
Наразі дуже важливо знайти баланс між потребами громади і допомогою ЗСУ. Захисники — насамперед. У попередні два роки великої війни Терешківська громада займала третє і четверте місця серед 60 громад області з виділення коштів для армії у співвідношенні до розміру бюджету. Зараз ми на шостому місці. За два роки перерахували Збройним силам 35 мільйонів гривень. До кінця нинішнього або вже на початку наступного заплановано виділити додатково до цієї суми близько 20 млн грн. Тобто, це майже одна п'ята частина бюджету. Якщо порівнювати у відсотковому відношенні, скажімо, з бюджетом Полтави, то з нього треба було б виділити близько одного мільярда гривень, щоб зрівнятися з нами.
Віталій Турпітько говорить, що кожна громада складає власні пазли, аби стати успішною.
У ході розмови в мене було багато приводів дивуватися технологічним новаціям і стратегічним рішенням, які Віталій Турпітько, медик за першою вищою освітою й економіст за другою, разом зі своєю командою впроваджує у своїй громаді.
На його переконання, успіх терешківської владної команди в тому, що в ній відсутні політичні чвари: у громадах до 10 тисяч виборців депутатський корпус наразі не має політичних фракцій.
— Політика — це руйнівна сила у малих громадах, — переконаний голова. — Ми відстоюємо інтереси людей, а не політичних сил, які завжди перетягують ковдру на себе. У нас є просто депутатська більшість, без якої я нічого не зробив би. Ми виробили стратегію розвитку громади і розуміємо, куди нам іти. Заради залучення інвестицій у нас працює сектор грантової діяльності. Окрім того, у кожній галузі є люди, які займаються написанням грантових програм. Чіткі цілі допомагають нам заходити у багато бізнес-проєктів. Там радіють нашій креативності й завжди підтримують.
Ефективність залучення інвестицій найбільше помітна по місцевому ліцею, в якому навіть протирадіаційне укриття обладнане, як сучасна мінішкола. В ньому, окрім просторих кабінетів для кожного класу з мультимедійними дошками, є медичний кабінет, душ, тренажерна зала, фонтанчики для пиття води. Для людей з особливими потребами установлений підйомник і облаштований доступний туалет. Завдяки тому, що громада пройшла відбір до швейцарсько-українського проєкту «DECIDE: Відбудова» з відновлення шкіл, капітальний ремонт укриття обійшовся їй у 4,4 мільйона гривень. Стільки ж на умовах співфінансування додали міжнародні партнери.
Та найперше громада почала самостійно вкладати кошти у розвиток матеріально-технічної бази ліцею.
2021 рік у Терешківській громаді був оголошений роком освіти, який, по суті, триває й досі. На комп'ютерне обладнання кожного кабінету в ліцеї і двох гімназіях (у Вацях і Головачі) з місцевого бюджету було виділено по 550 тис гривень. Грошима підтримала також область.
Серед іншого у ліцей був придбаний телескоп.
— Електронна система телескопа підключена до всіх обсерваторій світу, — хвалиться Віталій Турпітько. — І в цьому її унікальність. Тож діти, підключившись через неї, можуть бачити під час уроку Сатурн чи Венеру з обсерваторій у США чи Аргентині, з проєкцією на шкільну дошку.
На жаль, у зв’язку з широкомасштабною війною система заблокована.
Завдяки новому обладнанню кабінет фізики Терешківського ліцею посів І рейтингове місце серед 100 кращих шкіл України у загальному заліку лайт-конкурсу «Найкращий кабінет фізики ЗСО-2023», а кабінет інформатики — ІІІ місце в цьому ж рейтингу.
У рамках цифрової освіти AR-BOOK громада відремонтувала комп’ютерні класи й закупила для ліцею та гімназії у Головачі комплекти окулярів віртуальної реальності, які використовують для навчання.
— Надіваєш такі окуляри, до прикладу, на уроці хімії й проводиш віртуальні досліди, — із захопленням пояснює Віталій Турпітько. — Береш пробірку, змішуєш кислоту з лугом. Але при цьому шкідливими випарами не дихаєш, пара не обпікає лице. Наче гра, але матеріал запам’ятовується набагато краще.
Або на уроці географії переносишся в Неаполь, бачиш, як ходять люди, як літають голуби над пам’ятниками…
Ще одне важливе шкільне нововведення — харчування дітей за новими вимогами. За рік до повномасштабної війни у Терешках і Вацях були кардинально реконструйовані харчоблоки. Тепер там м'ясо розроблять в одному цеху, а рибу — в іншому. Обидва цехи обладнані сучасною витяжкою. Кухарки отримали новенькі тістоміси, м’ясорубки, слайсери, пічки, духовки, пароконвектомати. Власне самі їдальні нагадують ресторани. Меню — по Клопотенку. Це стало реальністю завдяки тому, що народний депутат Андрій Боблях спрямував з Фонду регіонального розвитку 2,7 мільйона гривень. З місцевого бюджету було виділено ще близько 900 тисяч гривень.
Залишилося реконструювати й добудувати харчоблок у Головачанській філії, і тоді реформа харчування в окремо взятій громаді буде повністю реалізована.
Інноваційна комп’ютерна програма «Шкільна їдальня», яку розробив учитель інформатики Віталій Помаз, дає змогу батькам замовляти сніданки та обіди для своїх дітей із телефона через мобільний застосунок.
Але це тема окремої розповіді.
— У нас дитиницентрична громада, бо діти на першому плані, — резюмує голова.
Навіть якщо лише пунктирно перелічити те, що з’явилося у громаді за останні чотири роки, відколи Віталій Турпітько її очолює, це займе багато місця.
Що говорити, якщо громада придбала навіть навчальний протитанковий комплекс РПГ-7 В, який дозволяє імітувати стрільбу по танку. На ньому тренуються як дорослі, так і старшокласники.
Коли команда Турпітька прийшла до влади, бюджет власних надходжень складав лише 45 мільйонів гривень, а вже через рік він зріс майже до 64-х мільйонів. Навіть у перший рік війни бюджет перевищив попередні надходження на 4,4 мільйона. Цьогоріч у ньому вже 80,2 млн грн. А це все — розширення можливостей. Кошти вкладаються у ремонт доріг, поліпшення матеріально-технічного стану освітніх, медичних і соціальних закладів, розвиток комунальної сфери, фінансування закладів культури та спорту, підтримку відмінників і обдарованих дітей…
За умови ефективного розпорядження коштами результат очевидний. Турпітько переконаний:
— Не треба красти! Тоді на все вистачатиме. Все банально.
І підтверджує свою думку таким прикладом. Собівартість однієї зупинки громадського транспорту з полікарбонату разом з установкою і зарплатою робітникам комунального господарства у їхній громаді обійшлася у 53 тисячі гривень. В інших громадах їх установлюють за значно більші гроші.
Або взяти ремонт доріг. Щоб здешевити роботи, громада придбала інноваційний асфальтоукладач, який розігріває зрізане тверде покриття і одразу ж вирівнює ним дорогу. Ям на вулицях у громаді не залишилось, вартість квадратного метра латання асфальту значно знизилась, а місцеве населення не гробить власний транспорт.
— Ветерани повинні повертатися у нормальні умови проживання, — часто повторює голова.
Віталій Турпітько сам учасник АТО. Колишній лікар «швидкої допомоги», згодом начальник медслужби слідчого ізолятора Полтави, він з 2014 року служив начальником медичного пункту 3-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців у гарячих точках на Донбасі.
— Після повернення до мирного життя я деякий час працював у сімейній медицині, але прагнув більшого. Розумів, що потрібно змінювати країну, — розповідає сільський голова у званні майора внутрішньої служби у відставці й старшого лейтенанта у відставці. — І починати треба з себе, зі свого оточення, з невеликої території, своєї громади. Я сам родом із сусіднього села Копили. Тут моє коріння, тут енергетика мого древнього роду. До речі, досі бережу глиняну хату свого прадіда, збудовану ще в 1887 році. Хотілося б колись зробити в ній музей і передати його нащадкам.
Став депутатом районної ради, був головою комісії з освіти і медицини. Один з проєктів, який нам удалося реалізувати вісім років тому — заміна застарілого електроосвітлення у Терешківській школі. Замінили ртутні лампи на LEDівські. Отримали нормальне освітлення й економію грошей.
Мене підтримувало населення, і на виборах обрали головою.
Як стратег, Віталій Турпітько майбутнє своєї громади бачить у тому, щоб у ній були сконцентровані найсучасніші, найефективніші практики. Один з найамбітніших планів, які реалізує він зі своєю командою — створення Індустріального парку у віддаленому селі Заворскло.
— Це буде еко-індустріальний парк, тобто, він відповідатиме сучасним вимогам щодо збереження чистоти навколишнього середовища, і займатиме більш як 53 гектари, — розповідає сільський голова. — Шість гектарів ми відводимо на багатоповерхову забудову. Отож, якщо до нас приїде релокований бізнес, робітники одразу ж отримають житло. Тут знову відродяться школа, дитсадок, з’являться магазини, супутні бізнеси… А полтавським фермерам буде цікаво переробляти зерно на місці й продавати вже перероблену продукцію за кордон й отримувати прибутки на додану вартість.
За словами сільського голови, вкладатися в агропереробну промисловість наразі дуже вигідно, адже це нові робочі місця й збільшення надходжень у місцевий бюджет, щонайменше вдвічі, що є основою для подальшого розвитку.
Процес реєстрації парку запущений, але процедура не така швидка, як хотілося б.
А паралельно з цим розвивається база для освоєння мешканцями села FPV-дронів. На випадок надзвичайних подій.
— Навесні придбали для ліцеїстів навчальний дрон DJI mini 2, кошти на який вони самі зібрали під час благодійних заходів. А другий дрон виграли за грантовим проєктом. Сьогодні до всього треба бути готовим, — каже голова. — Чимало наших хлопців, які проходили вишкіл на польових зборах у громаді й отримали базові знання зі стрільби, зараз воюють.
Водночас терешківські діти багато подорожують за рахунок місцевого бюджету як по Україні, так і по зарубіжжю. Минулого року сільська делегація, до складу якої входили понад 30 відмінників і переможців олімпіад, відвідала місто-побратим Старий Сонч у Польщі.
— Мені важливо було показати підліткам Європу, «перепрошити» їхні мізки, — каже пан Віталій. — Щоб вони, закінчивши школу, не втекли до Європи, а захотіли збудувати її тут. І, ви знаєте, мені це вдалося. Коли наша делегація поверталася з Польщі, ми, перетнувши кордон, зупинилися на автозаправці. Прибиральниця спитала наших дітей, де вони були. «Що, нам так не жити?», — запитала, почувши відповідь. На що діти їй відповіли: «Та ні, ми в Терешках таке ж збудуємо, навіть ще краще!».
Я в цих дітях не сумніваюсь. Це наша майбутня еліта.
Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з наймолодшим заслуженим вчителем України Романом Романчуком, який на уроках географії з учнями часто вивчає карти бойових дій.
Фото автора, Полтавської ОВА, сайту 0532.ua, сайту Терешківської громади