Слідом за появою в росії солдатів з КНДР у лавах російських окупантів стали помічати північнокорейську зброю, а також зразки озброєння, яких у рф не має бути. Це може свідчити про проблеми у країни-терориста зі зброєю.
Так, як пише військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко, у Курській області «засвітився» незвичайний зразок ЗРК «Тор-М2КМ», але не на гусеничному шасі МТЗ, а на колісному — «КамАЗ». Такі зразки «Тора» виготовлялися спеціально лише для однієї країни — Вірменії у 2019 році.
Як пише експерт, можливі два варіанти:
- Вірменія, що здійснює контрабанду для рф мікроелектроніки, мікрочіпів, мікросхем та іншої продукції, продала назад ЗРК, які під час війни 2020 року в Карабаху показали себе не з кращого боку;
- це може бути ЗРК, який виготовили на замовлення Вірменії, але так і не передали через зіпсовані відносини Єревана й москви, то це стає черговим фактом використання росією експортного озброєння у війні проти України.
Причому останнє відбувається вже не вперше. Так, військовий експерт Андрій Харук згадує танки Т-90С в індійській комплектації, іракські комплекси «Панцир-С1Е» та ПТКР «Корнет-ЕМ» у експортному виконанні. Також він підкреслює, що «Тор-М2КМ» є модульною системою і може використовуватися стаціонарно, з гусеничного або колісного шасі, а також з корабля.
Ще раніше росіяни «засвітили» на озброєнні північнокорейський кулемет «Тип 73», який через живлення від 30-зарядного магазину, розташованого зверху, має досить екзотичний вигляд. Це пояснюється тим, що при його створенні використовувалися технології, що існували ще до Другої світової війни, які використовувалися при створенні кулеметів чехословацьких серії Vz, а також англійського «Брен».
Як зазначає військовий експерт Андрій Харук, по суті, «Тип 73» є сумішшю технологій чеських Vz і радянського кулемета Калашнікова. Однак насправді така сполука показала себе погано, і навіть в армії КНДР була замінена на «Тип 82», що є, по суті, «клоном» ПКМ.
Проте «Тип 73» був куплений Іраном під час війни з Іраком у 1980-му році, оскільки країна потребувала будь-якої зброї. Є навіть версія, що в Ірані налагодили виробництво копій кулемета з КНДР.
Андрій Харук нагадує, що подібні кулемети з 2016 року перехоплюються серед зброї, яку Іран контрабандою відправляє до Ємену для хуситів, був він помічений і під час громадянської війни в Сирії.
Автомат Ніконова зразка 1994 року, він же АН-94, свого часу позиціонувався як заміна АК, проте в результаті був забутий. Однак його продовжують використовувати російські окупанти, оскільки зброя засвітилася в їхніх руках.
Як пише Андрій Харук, ще 1978 року у СРСР перейнялися поліпшенням стрілецької зброї та захотіли замінити АК зброєю з вищими бойовими якостями.
Після майже 10-річної роботи такий автомат було створено — його особливістю стала підвищена порівняно з АК точність. Досягалося це тим, що при стрільбі рухається не тільки ствольна коробка автомата, а й сам ствол, що дозволяє знизити віддачу та зробити постріли точнішими.
Розвал СРСР затримав прийняття на озброєння автомата Ніконова, що сталося лише у 1997 році, щоправда, назву він отримав як АН-94, або «Абакан». Але головне — так і не став заміною АК, оскільки виявився надто дорогим та складним у виробництві та навчанні, і у 2008 році був знятий з виробництва.
«У 1980-х роках оптимістично планувалося повне переозброєння армії автоматами Ніконова, — зазначає експерт. — Але реалії виявилися зовсім іншими. АН-94 має дуже складну конструкцію: при розбиранні він ділиться на 13 деталей, серед яких дві пружини, трос та ролик. Якщо на навчання розбирання-складання АК відводиться не більше 10 годин, то для „Абакана“ потрібні тижні. Така складність завадила масовому впровадженню АН-94 у війська, посольку суттєво ускладнювала освоєння його призовниками».
Як результат, підкреслює Андрій Харук, АН-94 потрапив на озброєння лише окремих підрозділів, переважно різного роду спецпризначенців, для яких важлива точність, а підготовка бійців набагато краща, ніж у пересічних призовників.
«І ось цей привіт з 90-х докотився до фронту. Наскільки ефективним він виявиться у бою? Думаю, не дуже, тому що переваги АН-94 виявляються там, де важлива не висока щільність вогню, а висока точність (при обороні позицій та різних спеціальних операціях). У властивому російсько-українському фронту ближньому штурмовому бою він не матиме жодних переваг порівняно з традиційними «калашами», — резюмує експерт.
Раніше «ФАКТИ» повідомляли про те, що нещодавно в росії похвалилися бронетранспортером для ВДВ, в якому можна з літака десантувати десант та екіпаж. Однак на цьому його плюси закінчуються, оскільки машина незручна для десанту, має слабке озброєння та броню.