«Весь світ — театр, і всі ми у ньому актори», — писав Шекспір. Минають віки, а театральне мистецтво не втрачає своєї привабливості. Невипадково театр порівнюють з храмом, де очищується людська душа. І це очищення навіть має спеціальну назву — катарсис.
Талановита гра акторів на сцені змушує нас пережити чимало драматичних моментів, відкриває палітру наших емоцій. Театр — мистецтво особливе, вишукане.
У інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про роботи українських фарфористів, присвячені театру та п’єсі «За двома зайцями», яка за кількістю постановок вважається рекордсменом української сцени.
— Роботи, присвячені театру, — справжні раритети, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Одна із кращих робіт на цю тему — кавовий сервіз Миколи та Валентини Трегубових «Театральний», створений на Коростенському фарфоровому заводі у 1984 році. Поверхня предметів кавового сервізу «Театральний» стилізована під театральну завісу, яка зазвичай відділяє глядацький зал від сцени. Ліловий тон, поєднаний із золотом, створює відчуття особливої атмосфери, яку відчуваєш у театрі, тільки-но переступивши поріг. До того ж ліловий асоціюється з таємничістю.
— Здається, що цей сервіз оксамитовий, як театральна завіса.
— Форми кожного предмету дуже витончені. Цим сервізом можна милуватись нескінченно. Сервіз для кави «Театральний» став одним зі створених Миколою та Валентиною Трегубовими шедеврів, за які вони були відзначені Шевченківською державною премією в 1986 році. Ще один дуже гарний столово-чайний сервіз Миколи Трегубова та Наталії Галушко-Аксьоненко — «Прем'єра». Поєднання блакитно-синьої палітри із золотистою створює особливий святковий настрій. Відвідування театру для багатьох з нас і є справжнє свято.
— Пригадую, як один дипломат розповідав мені таку історію. Певний час він працював у посольстві Японії. Якось з дружиною вони купили квитки до театру, які були досить дорогі. Але дружина раптово захворіла. Чоловік, який чекав її біля театру, вирішив подарувати квитки комусь з перехожих. Проте всі відмовлялися від подарунка. Він був вражений, адже віддавав дорогі квитки абсолютно безплатно. Наступного дня колеги у посольстві йому пояснили: для японців похід до театру — особлива подія, до якої вони готуються заздалегідь. Спонтанність тут недоречна.
— Нещодавно я прочитала про цікавий факт. Доведено, що після вистави глядачі відчувають бадьорість, приплив сил та емоційне піднесення. Творчим особистостям на думку навіть починають спадати оригінальні ідеї. До речі, автори фарфорових робіт, присвячених театру, зазвичай, театрали.
Читайте також: «Мати „Червону Шапочку“ Валентини Покосовської було моєю мрією, адже це раритет із раритетів», — Людмила Карпінська-Романюк
— Чи створювались роботи, присвячені окремим театрам?
— Саме таким є комплект колекційних наперстків, присвячений Київському національному театру оперети. Цей набір був створений підприємством «Аlіs-К» під керівництвом Сергія Воронова. Все почалося з його колекціонування наперстків виробництва різних країн світу. Проте у цій колекції, на жаль, не було виробів українського виробництва, і Сергій Воронов ініціював їх створення. Під його керівництвом на базі Довбиського фарфорового заводу у 2010 році вперше в Україні була випущена партія порцелянових наперстків. До співпраці зі створення сучасної артмініатюри були залучені талановиті митці — Віктор Максимець, Олена Жернова, Анастасія Медведкова-Панчук, Людмила Райковська, Яніна Баргилевич…
Наперстки, присвячені театру, мають вигляд капелюха з ліпним декором або розписом за мотивами відомої п'єси «За двома зайцями», де розповідається про цирульника Свирида Голохвостого, який намагається розбагатіти, одружившись із багатою міщанкою Пронею Сірко, і водночас залицяється до бідної дівчини-красуні Галі.
— До речі, не всі знають, що знаменитий твір «За двома зайцями» створено Михайлом Старицьким за мотивами комедії Івана Нечуя-Левицького «На Кожум'яках». Михайло Старицький ставив її під двома іменами: Нечуй-Левицький та Михайло Старицький. Працюючи над твором, Старицький радився з Нечуєм-Левицьким. Проте, коли Нечуй-Левицький побачив кінцевий варіант, він свій твір практично не впізнав. Отож наполягав, щоб Старицький вказував лише своє авторство. Однак Старицький, який поставив український театр на професійний рівень, продовжував вказувати його ім'я на афішах поруч зі своїм.
— Це дійсно цікава історія. Відомо, що на прем'єрі був аншлаг. Ця п’єса у всі часи — одна з улюблених у глядачів. Дуже відомим став і однойменний фільм, знятий на кіностудії імені Олександра Довженка, у якому блискуче зіграли ролі Маргарита Криницина, Олег Борисов, Микола Яковченко та інші відомі актори.
— На театральній сцені роль Проні зіграла неймовірно талановита народна артистка України Тамара Яценко. Мені пощастило з нею спілкуватись. Вона розповідала, що у Київському молодіжному театрі постановка «За двома зайцями» йшла 800 разів, а вона у ній грала головну роль понад 700 разів. Поява Тамари Яценко на сцені завжди була і є для глядачів справжнім святом. А хто, на вашу думку, найкраще втілив образи героїв знаменитої п’єси у порцеляні?
— Легендарні фарфористи Валентина Трегубова (фото роботи у заголовку) та Владислав Щербина. У порцеляновому мистецтві вони такі ж яскраві зірки, як знамениті актори на сцені та на екрані. Фарфорові Проня та Голохвастов — мрія багатьох колекціонерів.
Раніше колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповіла про сервізи та фігурки, створені українськими митцями за мотивами казок Андерсена.
Читайте також: «Українські митці відтворили музику у фарфорі. Чимало сервізів мають музичну назву», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку В. Трегубова. «За двома зайцями». Коростенський ФЗ. 1984