29 листопада прем'єр-міністр Шмигаль за поданням міністра оборони Умєрова ухвалив унікальне рішення: Державна прикордонна служба отримала 23 мільярди гривень Міноборони для закупівлі зброї для … Міноборони! Про це вперше заявив військовий експерт та журналіст Сергій Згурець.
Автор проєкту «Наші гроші» Юрій Ніколов називає це найбільшою «одноразовою» аферою року.
«Це про «распіліть і сваліть» плюс «а це на вибори, вдруг виграєм», — написав він.
Журналістка «Ценозор.НЕТ» Тетяна Ніколаєнко дослідила, чому так швидко уряд вирішив перекинути гроші з Міноборони в ДПСУ.
«Варто розібратись з наступним логічним питанням: а хто постачатиме для ДПСУ? Контракт на постачання отримає польська компанія „PHU Lechmar“. Поляки запропонували прикордонникам купу снарядів, мін і боєприпасів для реактивної артилерії. У поляків немає ніякого свого виробництва. Це чисті „купи-продай“ до того з уже зашквареною репутацією через зрив поставки саме Україні під час війни», — пише Юрій Ніколов.
«І в цьому місці, — наголошує журналіст, — у Міноборони мав спрацювати рефлекс — віддати питання на опрацювання власній „Агенції оборонних закупівель“. Вона взагалі існує саме для того, щоб купувати зброю у великих обсягах, віджимати ціну вниз, перевіряти з ким мають справу — з проходимцями чи чесною пропозицією наявної зброї. Ну і потім передавати її для ЗСУ».
«Запропоновані від польського посередника ціни є більшим за певними номенклатурами, ніж ті що закуповувались Україною до цього часу. Дивною є вимога здійснення попередньої оплати у 100% - не тільки для наявних боєприпасів, але навіть для тих, які планується поставити у 2025 році з виробництва», — пише Сергій Згурець.
«Ради виводу 23 мільярдів гривень на сумнівних поляків Умєров попросив забрать гроші з власної „Агенції оборонних закупівель“, створеної саме для відсікання сумнівних постачальників», — говорить Ніколов.
Тому, вся ця історія, на думку Ніколаєнко, залишає дуже суб’єктивне враження.
«Великі гроші треба було передати під конкретну структуру, плюс дуже хотілось вкотре показати неефективною «Агенцію оборонних закупівель», — підсумовує у своїй статті Тетяна Ніколаєнко.