Пʼятий випуск популярного романтичного реаліті «Холостяк» (СТБ) залишила арттерапевтка Вероніка Дорошко. Попри романтичне побачення у потязі та сеанс малювання, за визнанням обох особливий зв'язок між ними не виник.
В ексклюзивному інтервʼю «ФАКТАМ» Вероніка розказала про найважчий період на проєкті, стосунки з дівчатами та перебування в окупації.
— Вероніка, на четвертому тижні проєкту у вас було дуже романтичне побачення в потязі. Але наступного тижня щось пішло не так.
- Кожен відкривається у своєму темпі. Я не була готова до зближення, якого очікували. Я багато чого переживаю всередині, але не завжди готова це показувати. Тим паче коли бачу, що і людина не готова сприймати мої слова. Можливо, йому здалося, що я недостатньо щира чи не до кінця зацікавлена, або йому допомогли зафіксуватися на моїх негативних сторонах, і він вже мав упереджене ставлення. Але я на пʼятому тижні вже розуміла, що ми не підходимо один одному та й те, що його серце зайняте.
Читайте також: «Я тут, щоб це довести»: Холостяк звернувся до мережі
— Чи шкодували ви, що покидаєте проєкт?
— Ні, не дивлячись на те, що проєкт став важливою частиною мого життя, я пішла вчасно. Я говорила та говорю чесно і вважаю, що все відбувається так, як має бути. Чи могла я ввімкнути «жіночі чари» та організувати більш романтичне побачення, щоб не покинути проєкт? Так, але це було б нечесно. Ні по відношенню до своїх почуттів, ні по відношенню до Олександра. Але судити вам і глядачам про мою щирість.
— Відомо, що ви були знайомі з Олександром ще до «Холостяка». Але тоді, після першої зустрічі, не проявили ініціативу.
— В моїй роботі є етичні норми: зі своїми клієнтами будувати тільки робочі стосунки. З того часу як я провела консультацію з арттерапії Олександру, пройшло два місяці та тільки в травні дізналась, що він буде Холостяком. Отже я вирішила познайомитись з ним в інших умовах, для того щоб ми могли дізнатись один одного та зрозуміти чи підходимо для серйозних стосунків.
— Чи змінилась ваша думка про Сашка за часів участі у проєкті?
— Так. На проєкті я відкрила його вразливість, сміливість, доброту і його цінності. Це змусило подивитися на нього зовсім по-іншому.
— Були моменти незручності під час спілкування з Холостяком, враховуючи його фізичний стан?
— Такі моменти були, але вони завжди ставали нагодою для щирості. Іноді він був втомлений або замкнений, але це лише доводило, що він теж людина зі своїми переживаннями. Я намагалася підтримувати та бути відкритою наскільки могла в той момент.
— Як складалися ваші відносини з учасницями проєкту?
- Стосунки були різними. Зі всіма спілкувалась нейтрально. З тими, з ким ближче спілкувалась, з тими спілкуюсь і досі. Я не романтизувала стосунки з дівчатами, бо досвід, знання та тверезість не дозволяють це зробити.
Читайте також: «Дівчата щотижня думали, що я покину проєкт»: найзагадковіша учасниця «Холостяка» про залаштунки реаліті
Єдине в що я вірила, що жіноча конкуренція буде красива та гідна. Хотілось це прожити, не переходячи на особистості, не кажучи за спиною те, чого ніколи не скажу в обличчя, не насміхаючись, не підставляючи одна одну і так далі.
Але дружба можлива, хоча це залежить від багатьох чинників. Проєкт відкриває як найкращі, так і найгірші сторони людей.
Я впливаю на трансформацію людей, але це не всі відслідковують та розуміють. Хтось бачив у мені тільки негативні якості, і це добре, бо вони могли б зробити свою внутрішню роботу та подумати, чому мене вона так бісить, тригерить, та деякі її слова мене зачіпають. Але, на жаль, до цього вони не були готові. Не всі. Бо все-таки дехто довірився мені та брав індивідуальні психологічні консультації, хтось під час проєкту, хтось після.
— Що було для вас найтяжчим за час проєкту?
- Графік. Поєднання емоційної напруги та незвичних умов. Щодня ти намагаєшся бути найкращою версією себе, але це неможливо (сміється — Авт.). Ще важко було перебувати у стані постійного очікування, що буде далі.
— Що довелося поставити «на стоп» задля участі у проєкті?
— Я залишила свої справи і звичний ритм життя, щоб повністю зануритися у цей досвід. Це стосувалося як роботи, так і особистих планів. Але я не шкодую, адже це був шанс відкрити нову грань себе.
Я довірила команді та Олександру своє життя — це виклик для мене, бо я звикла контролювати його сама. Але це також навчило мене цінувати кожен момент і не сприймати життя як належне.
— Відомо, що ви були в окупації в рідному Херсоні. Що було найстрашніше за той час?
— Відчуття безсилля, коли ти не знаєш, що буде далі, і чи буде взагалі можливість вибратися. Постійний страх за себе і близьких просто паралізував. Перші тижні в мене була реакція «завмри», бо я залишилась сама та не знала, що робити далі. Страх того, що ти незахищений ні українською владою, ні поліцією, ні судом, ні своїм чоловіком та сімʼєю перед війною. Залишитись наодинці в окупації — як факт було страшно, але надало мені багато екзистенційних запитань.
— Як вам вдалося поїхати з Херсону?
— Мені знадобилось більше місяця для того, щоб ухвалити рішення про виїзд — це було найстрашніше для мене. Бо в той період було багато випадків, коли на виїзді (це була сіра зона) людей розстрілювали, ґвалтували та не давали виїхати окупанти. Але коли я наважилась, я знайшла людину, яка допомога мені виїхати на її машині разом з іншою сімʼєю. Отже завдяки допомозі людей, 90-му псалому, валерʼянці та бажанню жити — я виїхала. Це був небезпечний шлях, але бажання бути вільною перемогло страх.
— Рідні залишились у Херсоні?
— Так, деякі рідні залишилися, бо їм важко залишити дім і своє життя. Наш будинок постраждав, але найважливіше, що всі залишилися живими. Частина моїх рідних наразі знаходиться під окупацією росії (на лівому березі Херсону, у місті Каховка).
Читайте також: Роздирають на шматки: Холостяк Олександр «Терен» звернувся до мережі
— Вероніка, чи досі ви вірите, що можна зустріти кохання на проєкті «Холостяк»?
- Так, якщо це справжнє кохання, воно може народитися будь-де. Головне — бути готовим до нього.
Раніше в ексклюзивному інтервʼю «ФАКТАМ» сомельє Аліна розповіла про вихід з проєкту.