Артилерія ЗСУ під час війни з російськими окупантами перевершує артилерію останніх завдяки більш далекобійним системам. Причому в бойових умовах українські артилеристи змогли вразити ціль на відстані 70 км, що є світовим рекордом.
Про це йдеться у матеріалі польського видання Defence24, присвяченому використанню у ЗСУ польської самохідної установки «Краб». Судячи з дальності, досягнутої в ході стрільби, для ураження використовувався високоточний дальнобійний снаряд сімейства «Вулкано».
Польська САУ «Краб» створена на базі південнокорейського САУ K9 Thunder. А башта гармати виготовлена на базі британської САУ AS-90. При вазі 48 тонн і екіпажі з 5 осіб установка має гармату з довжиною ствола 52 калібру, що дозволяє навіть звичайними снарядами бити на дальність до 40 км. Також САУ може стріляти чергами з трьох пострілів протягом 10 секунд або вести інтенсивний вогонь по два постріли за хвилину, а максимальна скорострільність — до шести пострілів за хвилину. Боєзапас гармати — 40 снарядів.
Щодо керованих далекобійних снарядів сімейства «Вулкано» військовий експерт Андрій Харук пише, що такі снаряди були обіцяні Україні ще в серпні 2023 року, але офіційних даних про їхнє застосування поки що не було. За його словами, снаряди «Вулкано» — це ціла родина боєприпасів різних калібрів — 76, 127 та 155 мм, розробка яких розпочалася у 1999 році, а перші дослідні партії зроблено у 2011-му.
Сенс проєкту полягав у прагненні збільшити дальність і точність боєприпасів. Зростання далекобійності полягало у створенні підкаліберних снарядів меншого діаметру і маси. Щоправда, і потужність через меншу кількість вибухівки теж знижувалася. Також дальність досягалася обертанням снаряда в польоті й оперенням. У керованих варіантах снаряда оперення закріплене на кільці, що вільно обертається, — це знижує аеродинамічний опір, що генерується оперенням, під час зміни кутів атаки й пікірування.
«Точність у керованих снарядах забезпечується інерційно-супутниковою системою наведення. Вона може бути доповнена напівактивною лазерною системою — такий снаряд позначається GLR-SAL. Застосування його потребує підсвічування цілі — наприклад, з безпілотника. Є варіанти й з інфрачервоною системою наведення на кінцевій ділянці траєкторії, але це протикорабельні 76-мм та 127-мм снаряди для морської артилерії», — наголошує Андрій Харук.
Незалежно від варіанта, «Вулкано» комплектується програмованим підривником з трьома режимами вибуху: дистанційним (на певній висоті над ціллю), ударним та ударним із уповільненням. Програмування траєкторії польоту снаряда (як і режиму роботи підривника) виконується перед пострілом, який вимагає застосування спеціального пульта.
Ще однією перевагою «Вулкано» є його дешевизна на 30−40% порівняно з іншими високоточними снарядами, наприклад, «Екскалібур» коштує близько 110 тисяч доларів. Також хоча «Вулкано» має порівняно невелику масу вибухівки — близько 7,5 кг у некерованому та недальнобійному варіанті, це компенсується потужністю.
Раніше «ФАКТИ» повідомляли про те, що ЗСУ активно застосовують високоточні боєприпаси. Зокрема, було зафіксовано такий випадок на початку наступу в Курській області.
Фото mil.in.ua