— Я ще років з тринадцяти, як виявилося, готувався встановлювати рекорд з відтискання на брусах, — усміхається 45-річний Юрій Балясний з села Петрівка-Роменська Миргородського району. — У мене завжди був удома турнік, гантелі, я бігав, присідав, відтискався… Тільки не знав, що то все називається воркаут… З самого дитинства мріяв володіти гарним тілом. Проте ні в спортзалі, ні на спортивному майданчику ніколи не займався. Тепер у мене є і тренажери на подвір’ї, і турнік у хаті. Отож роками вже щодня зранку і ввечері — хай там дощ чи мороз — в одних шортах, кепці та як коли спеціальних рукавичках загалом півтори години займаюсь силовими вправами.
Раніше «ФАКТИ» розповідали читачам про Василя Шевчука, який 6 лютого 2022 року увійшов до Національного реєстру рекордів. На жаль, пан Василь загинув під Бахмутом.
Майстер дільниці контрольно-вимірювальних приладів і автоматики нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» Юрій Балясний був найстаршим у команді з восьми спортсменів, котрі 23 листопада минулого року встановили у Дніпрі новий рекорд України. Протягом дванадцяти годин вони по черзі безперервно відтискувалися на брусах. За цей час спортсмени сумарно відтиснулись 51 537 разів!
Це перший такий рекорд в Україні.
Його ідея належить старшому лейтенанту ЗСУ, неодноразовому переможцю найпрестижніших турнірів з воркауту 25-річному Дмитру Косатому з Житомира, який наразі служить в Оперативному командуванні «Схід» й відповідає за фізпідготовку військових. Рекорд мав посвяту Герою України, молодшому сержанту 60-ї бригади сухопутних військ ЗСУ Ігорю Височенку з Новомосковського району Дніпропетровської області, який загинув у серпні 2022 році на Харківщині, та всім захисникам, які віддали своє життя за незалежність України.
.jpg)
— Це грандіозний силовий рекорд наших мужніх хлопців. Їх мало бути більше, але дехто відправився на лінію фронту захищати нас від безглуздого звіра, — зауважила керівниця Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова, подякувавши за партнерство і організацію встановлення рекорду Федерації воркауту України (street workout, вуличне тренування — масовий рух, заснований на заняттях фізичною культурою із застосуванням тренувального обладнання в громадських об'єктах: шкільних дворах, парках, спортивних майданчиках в міській забудові — Авт.), Оперативному командуванню «Схід», Силам спеціальних операцій.
— Якщо професійний атлет приходить на майданчик і робить 300−400 відтискань, то це дуже добре. 500 — це вже стеля! А під час установлення рекорду кожен атлет зробив у середньому 520 підходів і 6250 відтискань! — сказав віцепрезидент федерації воркауту Гауранітай Шуліка. — Це максимально екстремальне випробування як для тіла, так і морального стану учасників.
Початково спортсмени планували зробити 50 тисяч відтискань за 12 годин. Боячись не вкластися у визначений час, вони до мінімуму скоротили відпочинок. І чотири години поспіль працювали без перерви. Загалом за пів доби зробили лише три вільні п’ятихвилинки. Ще кожен спортсмен мав 20−30 секунд перепочинку, доки очікував свого підходу. У підсумку перевищили заплановану кількість відтискань на 1537 разів.
На п’ятій годині троє учасників вибули з турніру із-за різних травм, і для тих, хто залишився, завдання ще більше ускладнилось. Але бруси не відпочивали!
Окрім Дмитра Косатого, до команди ввійшли ще троє армійців: 24-річний киянин капітан Олександр Рева, 40-річний військовослужбовець 4-го полку «Рейнджер» ССО Олександр Тітенко з Кропивницького та його 38-річний земляк Олександр Стасенко. А також цивільні — Юрій Балясний, 40-річний тренер з воркауту Ігор Бабков (Кривий Ріг), 19-річний харків’янин Арман Маргарян та наймолодший з учасників 18-річний киянин Михайло Бурлака.
Під час заходу було проведено збір коштів на придбання станції РЕБ для захисників, які виконують бойові завдання на одному з найгарячіших напрямків.
Юрій Балясний пригадує, що за два тижні до визначеної дати установлення рекорду йому зателефонував Ігор Бабков. «Скільки разів ти можеш відтиснутися на брусах за годину?» — запитав.
— Я не знав відповіді, — знизує плечами Юрій. — Тому наступного дня почав відтискатися на час. У мене вийшло 1260 разів. «А за дві години 2000 разів зможеш відтиснутися?» — спитав Ігор, дізнавшись про моє особисте досягнення. Я спробував — зміг. І тільки тоді він «розкрив карти», сказавши, що, згідно з умовами встановлення рекорду, відтискання триватиме… дванадцять годин поспіль.
— Це вас не злякало?
— А я з дитинства дуже впертий, бо Овен за гороскопом. «Умри, але зроби», — мій девіз по життю. Над однією вправою можу працювати хоч місяць, хоч три, доки не досягну бажаного. Інакше не заспокоюсь. Хоч, може, це й не завжди правильно. Бо, дотримуючись цього девізу, колись потягнув зв’язки на лівій руці, й тепер при навантаженні доводиться її бинтувати.
Та, каже Юрій, якби не син Владислав, то його особисті досягнення у легкій атлетиці й досі були б лише особистими, адже він завжди займався спортом не заради піару, а заради підтримання фізичної форми. Але син, підрісши, почав робити фото та відео татових тренувань й показувати друзям. Ті на все дивились із захопленням і говорили, що це дуже круто. Зрештою, Владик запропонував батькові зареєструватися у соцмережах, щоб викладати туди короткі ролики
Та, каже Юрій, якби не син Владислав, то його особисті досягнення у легкій атлетиці й досі були б лише особистими, адже він завжди займався спортом не заради піару, а заради підтримання фізичної форми. Але син, підрісши, почав робити фото та відео татових тренувань й показувати друзям. Ті на все дивились із захопленням і говорили, що це дуже круто. Зрештою, Владик запропонував батькові зареєструватися у соцмережах, щоб викладати туди короткі ролики
