Після скандалу зі скасування мобілізації колишнього голови Фіскальної служби Романа Насірова, якийза митьдо судового вироку, щоб уникнути відбування покарання, відома волонтерка Діана Макарова порушила питання подвійних стандартів у мобілізації та службі в армії, а також несправедливості у застосуванні законів. Діана Макарова критикує ситуацію, коли одні громадяни стикаються з жорсткими умовами служби, тоді як інші отримують привілеї, навіть у час війни.
«Корупціонер і злодій Насіров йде служити до армії. Але з підвивертом, — пише Діана Макарова. — Насіров йде служити до елітного підрозділу, що дислокується в Києві. Народ обурюється.
Якби Насіров йшов воювати у піхоту, куди реально відправляють підсудних, — народ обурювався б менше. В піхоті люди потрібні. Але ні, Насіров йде служити з дому додому. Тому народ обурений. За обуренням народу пильно слідкують, наші пости читають, аналізують. Тому швиденько скасовують наказ про служивого Насірова.
— А шо, так можна було? — дивується народ.
Ні, так не можна було, адже наш суд чітко висловився про помилкову мобілізацію, див. скрін.
— Помилкова мобілізація не звільняє від служби. — каже суд.
Але не щодо Насірова. Помилкова мобілізація Насірова таки звільняє Насірова від служби і від обурення народу. Та що ж таке!
Пацана, сироту з добрячими психічними порушеннями і з відсутністю брюшної стінки, було мобілізовано в стилі — за шкірку і без ВЛК до армії. Лікарі не дивлячись на діагнози і не побачивши самого реципіента, підмахнули всі папери. Ми рік добивались звільнення цього каліки з армії. Він пройшов кілька стаціонарів, він пройшов ВЛК. За рік нарешті звільнили.
Насірова звільняють за добу. Наказом.
— Ой, ми помилились…
Тобто, в нас є мобілізовані — а є мобілізованіші. В нас є біленькі — а є ще біліші.
В нас DURA LEX, SED LEX щодо одних — і «закон як дишло, куди повернеш, туди й вийшло» щодо інших.
Чому це взагалі можливо? Де справедливість?
О, я відповім. Це просто. Справедливість в нас самих.
— Ви знаєте, скільки в нашій армії «мертвих душ»? Тих, що числяться, отримують зарплатню, але насправді не служать.
— Так, знаємо. Наприклад, Славко Вакарчук. Він числиться на службі, тому ТЦК його вже не наздожене. Він отримує зарплатню військового і напрацьовує воєнну пенсію. Але. Не. Служить.
— Виніпонімаєтєетодругоє. І взагалі, Вакарчук числиться психологом. Тому його концерти, що він дає по всій країні, можна прирівняти до роботи психолога! І взагалі, ЦЕ Ж ВАКАРЧУК! Ви знаєте, скільки грошей він вклав у ЗСУ!
— Ми знаємо немолодих людей, які служать на фронті. У них часто передінсультний тиск, в них передінфарктний стан. Але за ВЛК вони звільнитись не можуть.
— Так, ми в курсі. Тим часом опальний генералітет Залужний, Шаптала, Остащенко, молоді, в принципі, люди, звільняються за липовим висновком ВЛК.
— Виніпонімаєтєетодругоє! Ви знаєте, як складно генералу звільнитись з армії, та ще й під час війни. А генералам же теж треба якось жити. Вони не можуть піти на посаду, меншу, ніж була. І взагалі, руки геть від Залужного!
Обидва приклади про те, що є біленькі, а є ще біліші.
Що узаконене порушення закону, вибачте за тавтологію — сприйметься народом з меншим обуренням, якщо порушення застосовано до ще білішого.
— Я знаю сержантів без зубів, хребет давно посипався в труси, вік чималий, з усіма віковими болячками. Чим вони гірші за Залужного?
— Ну, ви зрівняли! Якогось сержанта і самого Залужного!
— А чом би не зрівняти? Обидва в армії, але сержант ще й на десяток років старший і на кілька метрів медичних документів хворіший. Обидва також громадяни України. То чом би не зрівняти?
— Виніпонімаєтєетодругоє!
— Ну, ви зрівняли! Якусь коханку командира, влаштовану на липову військову посаду, — і самого Вакарчука!
— А чом би не зрівняти? Обоє громадяни України. Обоє — «мертві душі» у війську. Обоє фактично дурять народ і армію.
— Виніпонімаєтєетодругоє!
Тому все просто, братця. Доки ви толеруєте біленьких і ще біліших, доти й буде можливим відкрите порушення закону. Бо дура в нас не лекс. Бо закон як дишло, куди повернеш, туди й вийшло. А повертати це дишло допомагаємо самі ми. Авжеж?"
Фото із соцмережі
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
