Семья погорельцев, которая вновь обрела крышу над головой благодаря «ФАКТАМ», обживается на новом месте
На днях в редакцию «ФАКТОВ» пришло письмо от героев нашей публикации — семьи Семеновых, которым в сентябре нынешнего года наша газета подарила дом. После того как у Татьяны и Олега и их пятерых детишек сгорел дом на Полтавщине, семья осталась без крыши над головой. Женщина получила сильнейшие ожоги, ей чудом спасли жизнь. Накануне
Добрий день, шановний Олександр Юхимович!
Найщирiшi вiтання i низький Вам уклiн з мальовничого села над Остром — Липiв Рiг вiд сiм’ї Семенових.
Здається, зовсiм недавно ми з сiм’єю поселилися в незнайомому селi на Нiжинщинi, а час так невпинно бiжить, а слiв подяки Вам i Вашому колективу, i всiм небайдужим до чужого горя людям я ще так i не написала. Хоча, дивлячись на своїх дiтей, як вони бiгають по хатi, по двору, радiють осiнньому сонечку, новим друзям, здається, що потрiбно матерi для повного щастя. Плачу вiд щастя i згадую Вас, завдячую Вам, шановний Олександр Юхимович, за Вашу людянiсть, небайдужiсть до людських проблем, за добре серце. Адже нiхто з нас нiколи не знає, що чекати вiд завтрашнього дня, якi миттєвi випробування потрiбно буде долати на тернистiй життєвiй стежинi.
I дуже добре, що свiт не без добрих людей. Ми потрошку вже обживаємося. Пробурили скважину, купили пральну машину, холодильник. Газ пiдведений до газової плити, а будинок з пiчним опаленням, заготовляємо дрова на зиму. Плануємо влiтку добудувати кухню, ванну кiмнату. Адже життя продовжується, i нам є для кого жити. Всi негаразди залишилися в минулому, будемо починати все з чистого листа.
Оформлюємо Ксюшу i Ваню у дитячий садок, який працює у сусiдньому селi. В нашому селi теж планують у
Село нам подобається, всi вулицi асфальтованнi. І чотири магазини, школа, сiльський клуб, фельдшерський пункт, поштове вiддiлення, гарне транспортне сполучення. Ми купили велосипед, так що й ми тепер на колесах.
Люди як i в кожному селi, але бiльшiсть добрi, поряднi. Багато хто допомагає — хто картоплею, хто молоком.
Можливо, тiльки тепер я зрозумiла, як мало потрiбно людинi для повного щастя. Добре слово, привiтна посмiшка, щира порада — i хочеться жити, творити добро.
Шановний Олександр Юхимович, я добре розумiю, що Ви дуже зайнята людина, i можливо у Вас не вистачає часу, щоб прочитати мою писанину, але, повiрте, Ви для нашої родини стали найрiднiшою людиною, яка подарувала нам нове життя, дала нам можливiсть повiрити в себе i долати нелегкi сходинки сьогодення.
Шановний Олександр Юхимович, наша родина завжди буде молитися за Вас, просячи у Господа Бога здоров’я, благополуччя, щастя i достатку i многих Вам лiт життя. А коли у Вас буде можливiсть, ми дуже будемо Вам радi, як Ви завiтаєте до нас у гостi.
Я сподiваюсь, що нива, засiяна зернами, дасть дружнi сходи.
З повагою до Вас i Вашого колективу, всiх читачiв газети «ФАКТИ» сiм’я Семенових з Липового Рогу.