Один из наших читателей написал в «ФАКТЫ» письмо с предложением посвятить следующие «Уроки украинского» числительным. Сегодня кандидат филологических наук кафедры украинского языка Национального университета «Киево-Могилянская академия» Наталья Дзюбышина-Мельник расскажет нам, как соединять числительные с существительными и почему в русском языке приблизительное время определяется против часовой стрелки, а в украинском — по часовой.
— Пані Наталю, почнемо із запитання, яке дуже люблять ставити школярі: чому два поверхи, але шість поверхів?
— У давніші часи українська мова мала не дві, а три форми числа іменників. Іменники мали окрему форму, так звану двоїну для позначення двох предметів. Поступово ця форма занепала. В сучасній українській мові є лише однина та множина іменників. Проте у деяких іменників двоїна існує і досі: один віз, два вози, п’ять возів. Це форма іменників у поєднанні з числівниками «два, три, чотири». Наприклад, два (три, чотири) поверхи, поети, троянди. Частина іменників мають подвійний наголос, залежно від того, це множина чи колишня двоїна. Брати, книжки, міста. Але два брати, три книжки, чотири міста. У діалектному мовленні чуємо: дві кімнаті, три хаті, два відрі. Це — архаїчні, тобто застарілі форми у іменниках жіночого та середнього роду.
— Часто люди плутають, як правильно казати: два директора чи два директори?
— Іменники на кшталт селянин, громадянин, боярин, містянин (житель міста), поєднуючись із числівниками, не втрачають свого суфікса «-ин», до того ж мають закінчення «—а». Тому слід казати: два боярина, три селянина, чотири громадянина. Так само уважними треба бути із закінченнями у множині деяких іменників: директори (а не директора), бухгалтери (а не бухгалтера). У поєднанні з кількісним числівником іменники лишаються у такій самій формі, змінюється лише наголос: два бухгалтери, чотири директори.
— Як узгоджувати з іменниками неповні числа — з третинами та половинами?
— Іменник узгоджується з цілою частиною числа. Два з половиною кілограми (а не кілограма, тому що два кілограми), п’ять з чвертю літрів (а не літра, бо п’ять літрів).
— А що ви скажете про збірні числівники: чи можна казати семеро гномів, двоє хлопців, троє лікарів?
— Це цілком нормативні словосполучення. Більше того, коли йдеться про тварин, однозначно надаємо перевагу збірним числівникам: четверо корів, восьмеро кроленят. Згадаймо казкових персонажів: троє поросят, троє ведмедів, семеро козенят. Деякі мовознавці пропонують вживати збірні числівники у словосполученнях з назвами осіб жіночої статі: троє школярок, четверо доярок. На мою думку, це небажано. Так само, як небажано вживати їх на позначення іменників — назв значущих посад та наукових звань: краще казати не «троє професорів» і «четверо президентів», а «три професори» і «чотири президенти».
— Як поєднувати іменники з числівником півтора?
— Такою формою є родовий відмінок однини. Мої студенти колись сказали, що знайшли спосіб, як не плутатись. Треба думати про... цукерку. Тобто, якщо ви не знаєте, як правильно — півтора кілограми чи півтора кілограма, півтора тижня чи півтора тижні, скажіть про себе: «півтори цукерки». Півтори тут можна замінити питанням: немає чого? Цукерки. Це і буде правильно форма: півтори цукерки. Відповідно: немає чого? Року, місяця, кілограма, тижня. Значить, півтора року, місяця, кілограма, тижня тощо.
— А як не заплутатись у часі? Одні кажуть «о третій годині», інші — «в три години»...
— Для позначення часу вживаємо тільки порядкові числівники — третя година (російське — три часа), о десятій годині (в десять часов). Декого це бентежить: мовляв, шоста година позначає не рівну годину, а приблизний початок наступної, як у російській — шестой час, тобто декілька хвилин по п’ятій. Але це логічна помилка: якщо у називному відмінку правильно «о шостій», то звідки ж тоді взятися кількісному числівнику шість? Звісно, слід казати: шоста година, десять хвилин. Приблизний час українською мовою передаємо теж за допомогою порядкового числівника: по шостій, по десятій. Коли на годиннику 7:02, українською мовою це — по сьомій, а російською — восьмой час. Як ви помітили, українці приблизний час визначають за попередньою годиною, а росіяни називають наступну.