Последние два месяца нашу рубрику «Уроки украинского» вела Наталья Дзюбышина-Мельник — кандидат филологических наук, доцент кафедры украинского языка Национального университета «Киево-Могилянская академия». Мы искренне благодарим ее за помощь нашим читателям в овладении украинским языком, за разъяснения особенностей употребления сложных слов и выражений, за интересные ответы на вопросы. И приветствуем вернувшуюся с летних каникул профессора Наталию Шумарову — нашего постоянного консультанта, заведующую кафедрой языка и стилистики Института журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко.
— Наталіє Петрівно, вітаю вас із поверненням із відпустки. Осінь почалася…
— Так. Для освітян вона почалася Днем знань. На першій лекції з української мови ми, наприклад, розповідаємо про місце української мови серед інших мов світу.
— Я пам’ятаю, викладачі говорять про її походження, розвиток…
— І функціонування. Завжди, коли йдеться про долю, можливості мови, її життєдайність, соціолінгвісти говорять про її демографічну та функціональну потужність, тобто про кількість людей, що спілкуються тією чи іншою мовою, та кількість сфер, у яких її вживають.
— І як виглядає в такому разі українська?
— Дуже пристойно, хоча й не потрапляє до таблиць.
— До яких таблиць?
— Для наочності в підручниках із соціолінгвістики часом мови представляють у таблицях і ділять на дві групи. До першої належать мови, якими спілкуються понад 100 мільйонів осіб, до другої — ті, якими послуговуються понад 50 мільйонів. Мови з незначною кількістю носіїв у такі таблиці не потрапляють. Українська мова «не дотягує» до другої групи, але при цьому вона побутує в усіх найважливіших сферах життєдіяльності суспільства — виробничій, адміністративно-діловій, науковій, у сфері освіти, культури тощо.
— А що заважає їй бути в такій таблиці?
— Тих, хто розмовляє українською, менше ніж 50 мільйонів. Але справа не лише в кількості носіїв мови. Наприклад, у першій групі чільне місце посідають китайська, англійська, німецька, французька, у другій — корейська, італійська, турецька. Але поряд із ними записано й такі мови, про які більшість людей і не чули ніколи. Наприклад, мова ву. Вона поширена в Китаї, нею спілкуються приблизно 66 мільйонів осіб.
— Чи є різниця між поняттями «українська мова» і «сучасна українська мова»?
— На побутовому рівні це часто взаємозамінні поняття, а от у науковій літературі їх необхідно подеколи розрізняти. Відлік сучасної мови ведуть від творів Івана Котляревського й Тараса Шевченка, а поняття «українська мова» вміщує всі форми мови з того часу, коли з’явилися тексти, написані саме нею, тобто тексти з українською лексикою та граматикою. На жаль, ми не можемо прослідкувати за усним мовленням, хоч історики мови намагаються робити певні реконструкції.
— Ми започаткували рубрику «Уроки української», щоб навчити мовців говорити правильно, дотримуватися мовних норм. Знаю, що в університеті викладають окремий курс «Культура мовлення».
— Так. Про норми говоримо впродовж усіх років викладання української мови, але цей курс щонайпильнішу увагу приділяє нормам і усному мовленню, вчить спілкуватися, використовувати лексичне багатство української мови, а також допомагає майбутнім журналістам у їхньому професійному становленні. Як на мене, такий курс мав би стати в пригоді в будь-якому виші. Він учить не лише правильно й гарно говорити, він допомагає порозумітися. Саме порозуміння часом не вистачає в суспільстві і приватному житті.
— Поговоримо — і проблеми зникнуть?
— Поговоримо — і проблеми стануть зрозумілими. І тоді з ними легше боротися. Особливо це важливо в особистісному побутовому спілкуванні, в родині, між людьми, що кохають одне одного.
— Часто говорять про унікальність тієї чи іншої мови. А в чому полягає ця унікальність?
— У мові відображений погляд на світ конкретного народу, як кажуть, його світобачення. Це відображено в певній лексиці, наприклад, у назвах родичів чи кольорів, в образності, що лежить в основі переносних значень слів, у фразеологізмах, про які ми вже не раз говорили й говоритимемо ще, у порівняннях, в емоційних слівцях, навіть у лайливій лексиці.
— І з цього боку українська мова теж відрізняється від інших?
— Так. Питома українська лайка не така груба, як у деяких інших народів світу. Українці згадують чорта, дідька, а брутальні вислови вони, на жаль, запозичили в інших народів. А нині запозичують і не найкращі жести.
— Це змінює мову?
— Це насамперед знижує культуру — й мовну, й загальну. Недаремно ж говорять «Культура мови — культура нації». Дбаймо про них!
Читатели «ФАКТОВ», которые хотят предложить свою тему в рубрике «Уроки украинского» или задать Наталии Шумаровой вопрос о правильном употреблении слов и выражений в украинском языке, могут присылать их в редакцию по адресу: Киев, улица В. Василевской, 27/29, с пометкой «Уроки украинского» или по электронному адресу pressochka@gmail.com. Отвечать на вопросы мы будем в следующих выпусках газеты.