Сегодня в «Уроках украинского» мы поговорим о прилагательных. Доктор филологических наук, заведующая кафедрой языка и стилистики Института журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, профессор Наталия Шумарова объяснит соотношения прилагательных с предлогами и расскажет, как образуется степень сравнения некоторых из них. Кроме того, Наталия Петровна, как всегда, акцентирует внимание наших читателей на распространенных ошибках в разговорном, деловом и даже научном украинском языке.
— Наталіє Петрівно, минулого разу ми згадували розмовні «слівця», поширені в шкільному середовищі, — математичка, фізичка, хімічка. І не згадали слова завучка. Воно теж перебуває за межами літературної мови?
— Безперечно. Слово цікаве ще й тому, що утворене, як би сказати, неправильним способом.
— Як це?
— Це складноскорочене слово, що розшифровується як «завідувач учбовою частиною». Але слова «учбовий» в українській мові немає. Воно з’явилося під впливом російського слова «учебный», яке в свою чергу виникло з іменника «учеба». В українській мові натомість функціонує слово навчальний, і саме воно входить до абревіатури ВНЗ (веензе), що розшифровують як «вищий навчальний заклад».
— Часто його ще називають вуз…
— Так, і помиляються. Ці два слова «вуз» і «завуч» — яскравий зразок негативного впливу іншої мови, від чого необхідно позбавлятися.
— Найсильніше цей вплив виявляється на рівні слів?
— Безумовно, і це зрозуміло. Але в мовленні можемо спостерігати вплив і на рівні граматики.
— Наприклад?
— Наприклад, при творенні вищих і найвищих ступенів прикметників. Їхня модель дуже прозора. Аналітичні форми, тобто ті, що складаються з двох слів, творяться в такий спосіб: до форми прикметника чи дієприкметника при вказівці на вищий ступінь додають «класифікатори» більш або менш (більш високий, більш важливий, менш сприятливий), а при вказівці на найвищий ступінь — найбільш або найменш (найбільш високий, найменш сприятливий). Але досить часто можна почути «самий високий», «самий важливий». Це неправильні форми. До речі, мовознавці зазначають, що складену форму краще вживати з дієприкметниками в науковому чи офіційно-діловому стилях (більш вихований, менш закомплексований), а прикметники щонайліпше гармоніюють із синтетичною, тобто простою, формою: не більш високий, а вищий, не більш важливий, а важливіший. Але граматично обидва варіанти є рівноправними. Синтетичні форми найвищого ступеня утворюються за допомогою префікса най-: важливий — важливіший — найважливіший. А можна й підсилити: якнайважливіший, щонайважливіший.
— Чи є труднощі в сполучуваності цих форм?
— Загалом ступені порівняння творяться з потреби порівняти ознаки когось чи чогось. А тому словосполучення з прикметниковими формами вищого ступеня мають містити прийменники від, за, над, проти з відповідними формами іменників. Наприклад, вищий від мене, старший за нього. Можливе вживання сполучників як і ніж: добріший, як його брат; безпечніший, ніж інший автомобіль. Але не можна будувати висловлення за допомогою сполучника чим. Це безумовна помилка.
— Інколи доводиться задумуватися, як правильно утворити форму вищого ступеня, наприклад, товщий чи товстіший?
— Деякі прикметники можуть утворювати дві форми того чи того ступеня, наприклад, старий — старший і старіший, гладкий — гладший і гладкіший, товстий — товщий і товстіший. Наведені форми мають значеннєві відмінності. Старший — назва посад чи військових звань: старший інженер, старший лейтенант. А говорячи старіший, порівнюємо вік двох людей, тварин, рослин, якихось предметів. Водночас, називаючи дітей у родині, говоримо старший син. Гладкіший — більш угодований, а гладший стосується і вигляду людини, і характеру поверхні. Товщим чи товщою можна назвати як предмет, так і людину, а товстішою — тільки людину.
— Але ж не всі якісні прикметники можуть мати ступені порівняння.
— Правильно. Якщо якась людина сліпа, лиса, боса чи гола, то ця ознака вже виражена повністю і не підлягає ступенюванню. Не мають ступенів порівняння і деякі прикметники на позначення «приблизних» кольорів — чорнуватий, білуватий, зеленуватий, світло-рожевий, а також прикметники з підкреслено вираженою ознакою — страшенний, худющий, ріднесенький. Те, що чогось багато, вже виражено в лексичному значенні слова.
Читатели «ФАКТОВ», которые хотят предложить свою тему в рубрике «Уроки украинского» или задать Наталии Шумаровой вопрос о правильном употреблении слов и выражений в украинском языке, могут присылать их в редакцию по адресу: Киев, улица В. Василевской, 27/29, с пометкой «Уроки украинского» или по электронному адресу pressochka@gmail.com. Ответы мы будем публиковать в следующих выпусках.