Зростання цiн, що вiдбувається в останнi мiсяцi, примушує оцiнити цю проблему у всiй її складностi. Рiвень iнфляцiї перевищив прогнози, що будувалися на початку року. Але на початку року в своїх прогнозах ми не враховували тiєї дестабiлiзацiї внутрiшньої полiтичної ситуацiї в країнi, яку спровокували популiсти i полiтики вiд опозицiї. У зв'язку з цим прогноз виявився неточним. Так само, як i прогноз багатьох мiжнародних органiзацiй разом з Мiжнародним валютним фондом включно. Але ми бачимо, що цiни на продукти харчування зросли практично в усьому свiтi. В Нiмеччинi, економiка якої зараз розвивається достатньо успiшно, цiни на хлiб i молоко пiшли рiзко вгору, те саме вiдбувається у Францiї. Згiдно з прогнозами аналiтикiв, подальший рiст iнфляцiї i рiзке зниження купiвельної спроможностi може призвести до зниження темпiв економiчного росту в усiх країнах ЄС.
Як i в Українi, головною причиною iнфляцiї у наших захiдних сусiдiв стало пiдвищення цiн на продукти харчування, що в свою чергу є наслiдком посухи (а в Українi — плюс полiтична криза), а також зростання цiни на енергоносiї та змiни у полiтицi субсидiювання виробникiв. Так, наприклад, якщо кiлька мiсяцiв тому цiна за тонну продовольчої пшеницi складала 110 доларів США, то сьогоднi вона виражається у цифрi 350 доларів США.
Те, що Уряд обмежив експорт зерна, принесло бажаний ефект, але — недостатнiй. Слiд брати до уваги i високу енергозатратнiсть української економiки, i зростання заробiтної плати та пенсiй та iншi негативнi фактори, найбiльшу вагу з яких має нестабiльнiсть, до якої призвели позачерговi вибори, про що ми попереджали ще навеснi цього року, намагаючись звернути увагу на небезпеку впливу полiтичної нестабiльностi на економiчнi процеси.
Iнша рiч, що частка витрат на харчування в доходах пересiчного громадянина високорозвинутих держав не є такою високою, як в Українi, i це слiд визнати.
На жаль, антикризових та антиiнфляцiйних заходiв, якi Уряд проводив починаючи з 2006 року, було недостатньо, щоб знiвелювати негативний вплив дестабiлiзацiї, пов'язаної з виборами. Тепер треба виходити з ситуацiї. Ми повиннi, насамперед, усвiдомлювати, що свiт об'єктивно входить в епоху дорогих енергоносiїв та дорогого i дефiцитного продовольства. Вже найближчими роками продовольча безпека стане для свiту такою ж гострою та актуальною проблемою, як нинi — енергетична.
Однак за цими об'єктивними факторами проглядаються й деякi суто українськi тенденцiї. Українською специфiкою iнфляцiї є й неефективнiсть виконавчої вертикалi — своєрiдний дуалiзм влади. Маю на увазi конфлiкт повноважень як на нацiональному, так i на регiональному рiвнi. Бiльше того, виявилося, що органи мiсцевої влади та мiсцевi адмiнiстрацiї некомпетентнi щодо своїх функцiй та прямих обов'язкiв. Зростання цiн носить нерiвномiрний, часто економiчно необгрунтований характер. Годi дивуватися, що рiзниця в цiнах мiж регiонами по одному виду продукцiї становить 1,5-2 рази. Так, на жаль, ми платимо дуже високу цiну за незбалансованiсть системи державного управлiння.
Однiєю з глибинних причин зростання iнфляцiї стала незавершенiсть та зволiкання з продовженням реформ в Українi. Частковi реформи лише посилюють хронiчнi хвороби української економiки. Ми лишаємося заручниками високого рiвня енергоспоживання пiдприємств та комунального сектору. Невирiшенi соцiально-економiчнi негаразди вже стали системними. Помноженi на «буксуючi» реформи, вони дають вiдчутний кумулятивний ефект. Зокрема — високий рiвень iнфляцiї.
Для того, щоб не дати можливостi розвиватися цим негативним процесам, Уряд визначив для себе ключовi прiоритети.
По-перше, ми будемо використовувати весь арсенал заходiв з метою недопущення пiдриву темпiв економiчного зростання пiд тиском iнфляцiйних факторiв. Поетапний план дiй дасть нам можливiсть спочатку загнати iнфляцiю в так званий коридор безпеки, а потiм усунути економiчнi диспропорцiї та немонетарнi фактори iнфляцiї.
По-друге, ми сподiваємось, що нам вдасться оптимiзувати характер та структуру державних витрат, не вiдмовляючись при цьому вiд державних зобов'язань щодо захисту соцiально вразливих верств населення. Ми не допустимо, щоб iнфляцiйний тягар лiг на плечi лише найбiльш малозабезпечених громадян, на представникiв малого та середнього бiзнесу.
По-третє, з огляду на загострення продовольчої безпеки у свiтi, ми готуємо превентивнi дiї. Не дивлячись на те, що Україна має порiвняно високий запас мiцностi та рiвень самозабезпечення населення продовольством, ми зробимо переоцiнку нашої полiтики щодо забезпечення продовольчої та енергетичної безпеки.
Першочерговi кроки, спрямованi на забезпечення цiнової стабiльностi, Уряд вже запровадив. Зокрема, вiдбулася низка переговорiв з суб'єктами ринку, якi визначають цiнову стабiльнiсть на зерновому, продовольчому, бензиновому ринках України.
Опрацьована та запроваджується низка заходiв, якi покликанi забезпечити контроль цiн з використанням ринкових заходiв. Мова йде про товарнi iнтервенцiї та зниження iмпортних та пiдвищення експортних тарифiв на окремi групи продовольчих товарiв та сировину.
Безумовно, необхiдна консолiдована позицiя Уряду та НБУ в частинi фiнансової, грошово-кредитної та цiнової полiтики на наступний рiк. З нашої точки зору, саме збалансована фiнансова та грошово-кредитна полiтика покликана якщо не повнiстю приборкати, то принаймнi запровадити соцiально та економiчно прийнятний коридор для iнфляцiї.
Розглядаються питання щодо можливостi корекцiї експортної моделi та удосконалення зовнiшньо-економiчної моделi України. Ми прагнемо убезпечити нацiональну економiку вiд iмпорту iнфляцiї та економiчної нестабiльностi, яку можуть породжувати мiжнароднi фiнансовi, енергетичнi та товарнi ринки.
Уряд розпочинає системний перегляд та уточнення економiчних та фiнансових розрахункiв та прогнозiв, що використовуються при пiдготовцi бюджету на 2008 рiк.
Розробляється комплекс заходiв, спрямованих на консолiдацiю та нарощування державних резервiв. Вiдбувається перегляд методiв роботи Аграрного фонду, джерела та можливостi нарощування енергетичних резервiв України. Україна має переглянути державнi прiоритети щодо розвитку АПК з огляду на потреби забезпечення продовольчої безпеки та самодостатностi. Примiром, на сьогоднi регiональнi запаси зерна забезпечують тримiсячну потребу. Активiзовано закупiвлю зерна до Державного продовольчого та матерiального резервiв. Для повноцiнного використання сiльськогосподарського потенцiалу необхiдно провести системи управлiння зерновим ринком. У нас є план антиiнфляцiйних заходiв, що передбачає також вдосконалення нормативно-правового поля щодо встановлення тарифiв на житлово-комунальнi послуги.
I все ж, оцiнюючи причини iнфляцiї, слiд сказати, що значну кiлькiсть економiчних проблем породжують полiтичнi ризики. Замiсть вирiшення гострих та системних економiчних проблем полiтики займаються полiтиканством. Постiйнi виборчi перегони та полiтичнi конфлiкти чинять вплив не лише на пересiчних громадян, але й на пiдприємцiв, якi враховують полiтичнi ризики пiд час цiноутворення та планування своєї економiчної дiяльностi.
«Сьогоднi все частiше говорять про стабiльнiсть. Я, мабуть, виправдано побоююсь, що ця тема ще довго буде залишатися на порядку денному, щонайменше до того часу, поки ми будемо застосовувати це поняття лише до нашої економiки i валюти, надаючи, однак, мало уваги моральнiй стабiльностi як засобу загального взаєморозумiння бiльш високого порядку». Це слова з промови вiдомого нiмецького державного дiяча Людвiга Ерхарда, яку вiн виголосив на вiдкриттi сесiї Бундестагу у груднi 1976 року.
Екстраполюючи цю думку на українську реальнiсть, слiд зазначити, що, можливо, саме вiд «моральної стабiльностi» сьогоднi залежить те, наскiльки нам вдасться опанувати небезпечнi процеси, про якi йшлося вище.
Я неодноразово говорив, що полiтику в принципi не можна будувати на пiдкресленому несприйняттi своїх полiтичних опонентiв, на провокуваннi настроїв, якi схиляють народ до думки, що причина усiх iснуючих проблем — у безпорадностi дiючої влади. Що от, мовляв, змiнимо владу — i всi проблеми зникнуть самi: цiни знизяться, а зарплати i пенсiї зростуть.
Нiчого цього, звичайно, не трапиться, якщо будувати полiтику на короткострокових вузькопартiйних iнтересах, не намагаючись мобiлiзувати на боротьбу з небезпечними процесами в економiцi увесь нацiональний потенцiал, включаючи потенцiал полiтичних суперникiв.
Погляньмо на країни Європейського Союзу, на Росiю. Попри те, що там також має мiсце полiтична боротьба, вона нiколи не переходить межу, за якою полiтичне суперництво може негативно вплинути на економiчну безпеку.
У нас це стало нормою. Одначе потрiбно розумiти, що хто б не прийшов до влади завтра, вiн не зможе самотужки впоратися з викликами, породженими складною ситуацiєю в свiтовiй економiцi. Слiд пам'ятати, що вiдповiдальнiсть у полiтицi означає, в першу чергу, вiдповiдальнiсть перед народом за те, що ти зробив для об'єднання зусиль перед обличчям серйозної загрози, а не для здобуття влади за будь-яку цiну.
Критика влади, навiть якщо вона будується на полiтичнiй кон'юнктурi, не повинна вестися за принципом «назло кондуктору пiду пiшки». Той таки Людвiг Ерхард казав, що не можна застуду лiкувати самогубством.
Тим часом в нашiй полiтицi «суїциднi» настрої є очевидними. Замiсть того, щоб думати над тим, як спiльними зусиллями поставити заслiн iнфляцiї, ми бачимо, як дехто з полiтикiв використовує цю проблему для боротьби проти своїх полiтичних суперникiв. I те, що завтра вони змушенi будуть пояснювати своїм спiввiтчизникам, що зростання цiн — явище свiтове, а не суто українське, — їх не зупиняє.
Я думаю, що, якби нинiшнi негативнi процеси у свiтовiй економiцi не збiглися у часi з так званою полiтичною кризою, українськi громадяни не так болiсно вiдчули б iнфляцiйнi процеси.
Тому замiсть полiтики пошуку винних потрiбно консолiдувати зусилля виконавчої вертикалi, Верховної Ради, Президента та Уряду щодо подолання iнфляцiйних загроз. Зниження полiтичних ризикiв може стати вкладом українських полiтикiв в подолання iнфляцiйних очiкувань та забезпечення економiчної стабiльностi.
Нинi нашi опоненти, що насправдi спричинили цю цiнову нестабiльнiсть, намагаються зробити «крайнiм» Уряд — мовляв, на ньому лежить уся вiдповiдальнiсть за подорожчання. Проте найзавзятiшi критики часто оперують не фактами та економiчними розрахунками. На жаль, ними керує лише бажання за будь-що взяти владу, а не усвiдомлення того, що вивести Україну на шлях сталого економiчного розвитку можна лише спiльними зусиллями.
Тому, визначаючи наявнiсть проблеми iнфляцiї, закликаю спiвгромадян розумiти, де — справжнi причини iнфляцiї, а де — полiтичнi спекуляцiї. Адже саме вiд цього залежить те, наскiльки швидко та ефективно ми разом впораємося з проблемами, з якими стикається сьогоднi економiка держави та кожна українська родина.