Президент США Джозеф Байден ініціював телефонні переговори з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним, які відбулися 13 квітня. В ході переговорів американський лідер закликав господаря Кремля знизити напруженість на кордоні України, де Москва концентрує військові сили, а також запропонував провести зустріч. Своєю пропозицією Путіну Байден просто дав Україні декілька місяців (а може, і років, хто знає) відпочинку. Тепер питання в тому, як ми цим шансом скористаємося. Про це в своєму блозі на сайті «Еспресо» пише політичний аналітик Віталій Портніков.
«Пропозиція президента США Джозефа Байдена російському президенту Володимиру Путіну провести у найближчі місяці саміт в одній з третіх країн — сильний дипломатичний хід нового господаря Білого дому, — пише Віталій Портніков.
Ми навіть не знаємо, чи відбудеться ця зустріч і коли саме — на графіки лідерів може вплинути не тільки пандемія коронавірусу, але і темпи роботи чиновників, які будуть готувати цю зустріч. Але тепер російсько-американський порядок денний буде визначатися саме можливістю майбутнього саміту. Саміту, який потрібен Путіну набагато більше, ніж Байдена. Тому що з точки зору російського президента підкреслить його статус гравця світового масштабу. І навряд чи Путін вирішить перевернути гральний столик до цієї зустрічі.
Остерігатися якоїсь дипломатичної катастрофи для України в разі того, якщо зустріч відбудеться, я теж не став би. Позиція американського президента щодо російсько-української кризи є добре відомою і не раз висловлювалася — в тому числі і під час останньої розмови президентів Байдена і Путіна. Немає ніяких підстав вважати, що ця позиція зміниться на переговорах із Путіним. Більш того, у Путіна немає ніяких аргументів, щоб вплинути на цю позицію Байдена. Реальний предмет переговорів — це питання про готовність або неготовність Росії відмовитися від подальшої агресії і питання ціни, яку Росія заплатить за це продовження. Вважати, що саміт вплине на саму кризу, було б наївним. Путін не збирається йти з Донбасу і вже тим більше з Криму, а у Байдена немає інструментів для того, щоб його звідти викурити. Але можливості стримати новий наступ Путіна, попередити про його наслідки у Байдена є. Ось ці попередження і будуть озвучені. Хоча і Путін, без сумніву, озвучить свої попередження, наприклад, про наслідки вступу України в НАТО. Але це теж не є таким вже й важливім, оскільки поки що такий вступ — швидше питання теорії, а не практики.
Своєю пропозицією Путіну Байден просто дав нам кілька місяців — а, може, і років, хто знає — перепочинку. Тепер питання в тому, як ми цим шансом скористаємося, що буде відбуватися — зміцнення демократії або популістського авторитаризму, посилення армії або витрати грошей на нові безглузді проекти заради рейтингу і самозамилування. Досі Україна відрізнялася здатністю регулярно пропускати всі надані їй історією або окремими політиками історичні шанси — цілком можливо, що і зараз ситуація може повторитися".
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.