У вересні на Заході вийшла книга «Знай свої права», яку написала зірка Голлівуду Анджеліна Джолі. 46-річна актриса вирішила допомогти дітям в різних країнах розібратися в тому, які права вони мають і як можуть їх захищати.
Для володарки премії «Оскар» і трьох «Золотих глобусів» написання такої книги не є чимось незвичайним. Протягом останніх 20 років Джолі активно бореться за права людини. Спочатку вона була послом доброї волі ООН, потім стала представляти інтереси біженців від імені ООН. Анджеліна здійснила понад 60 виїзних місій в різних країнах, які постраждали від збройних конфліктів і громадянських воєн: Сирії, Афганістані, Іраку, Сьєрра-Леоне.
З нагоди виходу книги Джолі погодилася дати інтерв'ю британській газеті The Guardian. Актриса перебувала у себе вдома на Голлівудських Пагорбах в передмісті Лос-Анджелеса. Нещодавно вона купила там будинок за 25 мільйонів доларів. Садиба колись належала легендарному американському режисерові та продюсерові Сесілу Б. Деміллю. Однак не це цікавило Анджеліну перш за все. Для Джолі важливо було, щоб нове місце проживання її дітей було якомога ближче до будинку, де живе тепер їхній батько Бред Пітт. У всякому разі так стверджує сама Анджеліна, попри постійні повідомлення у пресі про те, що вона всіляко перешкоджає зустрічам колишнього чоловіка з дітьми.
Журналістці Мері Роцці, можливо, першою вдалося розговорити Джолі на тему її розлучення з Піттом. Вони вже більше не подружжя, але тяжба все ще не закінчена. Не розв`язано остаточно питання опіки над дітьми. Бесіда проходила в зумі. «ФАКТИ» підготували переклад цього неймовірно емоційного та відвертого інтерв'ю.
— Анджеліно, спасибі, що знайшли час поспілкуватися зі мною…
— Це вам дякую! Для мене дуже важливо, щоб якомога більше людей звернули увагу на вихід книги «Знай свої права». Вона названа так само, як пісня рок-групи The Clash, яка мені дуже подобається.
— Подобається аж настільки, що ви зробили собі татуювання з цими словами — «Знай свої права»?
— Це було давно. Так що не подумайте, що я вирішила рекламувати книгу таким чином. І хочу відразу вибачитися за гамір, який ви будете постійно чути під час нашої бесіди. Сьогодні всі мої діти вдома. А ще наш ротвейлер Дасті вирішив, що він лев, і тепер весь час гарчить, доводячи це усім (лунає гучне гарчання на доказ сказаного).
— Анджеліно, про які права йдеться у вашій книжці?
— Про ті, що є в конвенції ООН з прав дитини. Її ратифікували 196 країн світу. Я постаралася у зрозумілій формі розповісти дітям про те, що у них є право на життя, гідність, здоров'я, рівність, відсутність дискримінації, правосуддя, безпеку, свободу думки та свободу самовираження, право на мирні протести, право грати та вчитися, право на захист від фізичного насильства.
— Чому ви вирішили написати таку книгу?
— Я знаю багатьох дітей, чиї фундаментальні права порушуються щодня. Взяти хоча б жертв педофілів. І ці діти не знають, що у них є права, не знають, як захистити себе. Вони змушені боротися за те, що їм належить по праву. І це породжує в мені гнів. Я не розумію, як ми, наше суспільство, може рухатися далі, якщо дорослі відмовляються чути дітей? А ще, на жаль, я зіткнулася з тим, що мої власні діти тут, у США, теж не в змозі захистити свої права.
— Це пов'язано з вашим розлученням?
— Так. Я опинилася в ситуації, коли не можу підтримати рідних дітей у дуже важливий в їхньому житті момент. А я прекрасно розуміюся на правах дітей! Виявилося, що США досі не ратифікували конвенцію з прав дитини! І це не дозволило моїм дітям виступити в суді. Дитина в Європі має більше можливостей, у неї більше шансів бути почутою в суді, ніж у її однолітка тут, у Каліфорнії. І це відкриття багато розповіло мені про нашу країну.
— Що такого сталося з вами та вашими дітьми, що змусило боятися за їхні права?
— Вибачте, я все ще перебуваю в такому положенні, що не маю права говорити про це публічно…
— Анджеліно, за останні кілька років про вас було написано стільки всього, що дуже важко відокремити правду від вигадки. Звичайно, зустрічається відвертий нонсенс. Але є речі, в яких і я особисто, і наші читачі хотіли б розібратися. Допоможіть нам!
— Але я не маю права…
— Добре, давайте строго дотримуватися букви закону. Ви не маєте права публічно говорити або писати про деталі вашої тяжби з Бредом Піттом. Є спосіб не порушувати цей закон. Ви щойно сказали, що права ваших дітей не реалізуються в Каліфорнії. Ви говорите зараз про ваше розлучення з Бредом? Кивніть, якщо це так.
(Джолі киває)
— Йдеться про звинувачення в насильстві щодо дітей, які ви висунули проти Пітта?
(Джолі киває)
— Ви боїтеся за безпеку ваших дітей?
— До біса кивки! На це питання я відповім. Так, я боюся за безпеку моєї сім'ї. Всієї моєї родини.
— Чесно, в цю ситуацію неможливо повірити. Така особистість, як ви, яка постійно перебуває в центрі уваги, яка бореться за права дітей в усьому світі, раптом розуміє, що не в змозі захистити права своїх дітей! Це неймовірно!
— Згодна. Знаєте, часто буває так, що ми заглиблюємося в якісь глобальні проблеми та не помічаємо того, що відбувається з нами або нашими близькими. На тлі глобальних проблем все інше виглядає таким маленьким, незначним. А потім, із запізненням, ми розуміємо, наскільки ці речі взаємопов'язані… Я не належу до людей, які легко приймають рішення. Повірте, я багато раз все обміркувала, перш ніж зрозуміла, що змушена розділити моїх дітей з їхнім батьком…
— Зізнаюся, ви з Бредом виглядали ідеальною парою. Дві кінозірки, у кожного є «Оскар», найбільші гонорари в Голлівуді, секс-символи. Пітта, здається, журнал People двічі називав найсексуальнішим чоловіком у світі. Вас найсексуальнішою назвав журнал Esquire. Талановиті, красиві. А ще обидва активісти. Бред допомагав жертвам урагану «Катріна», особисто будував для них будинки в Новому Орлеані. Супроводжував вас під час ваших поїздок за дорученням ООН. Ви відкривали разом нові школи для дітей. Трьох з ваших дітей ви вивезли з країн, зруйнованих війнами. Меддокса — з Камбоджі, Пакса — з В'єтнаму, Захару — з Ефіопії. Ви створили для них всі умови, огорнули любов'ю та турботою. Ви з Бредом заснували благодійний фонд, який допомагає дітям. І раптом ця ідеальна картина розсипалася на шматочки! Рівно п'ять років тому, у вересні 2016 року, ви подали на розлучення. Сталося це після інциденту на борту приватного літака. Ви звинуватили Пітта в домашньому насильстві щодо Меддокса, якому тоді було 15 років. У листопаді 2016-го ФБР заявило, що не висуватиме звинувачень проти Бреда, оскільки для цього немає жодних підстав…
— Я вирішила розлучитися заради здоров'я моєї сім'ї. Говорила це тоді, кажу це й зараз.
Читайте також: Розлучення триває: Анджеліна Джолі здобула перемогу над Бредом Піттом
— Пітт пізніше визнав, що у нього були проблеми з алкоголем. Він після розлучення навіть відвідував товариство анонімних алкоголіків. Він також визнав, що у стані сп'яніння накричав на одного з дітей. Але він категорично заперечує, що було фізичне насильство. Ми зв'язувалися з ним та його адвокатами, але вони відмовилися від коментарів.
— Я знаю точно, що, коли дитині завдають болю, фізичного чи емоційного, або дитина стає свідком того, як комусь з улюблених людей заподіюють такого болю, це серйозно шкодить дитині. І одна з причин, чому в дітей мають бути права, в цьому й полягає: діти повинні бути захищені від небезпеки, здатної зашкодити їхньому здоров'ю.
— Ви говорите зараз узагальнено чи тут є також і особистий фактор?
(Джолі киває)
— Анджеліно, в таких сімейних позовах люди зазвичай симпатизують одній зі сторін і засуджують іншу. У вашому випадку багато хто з відомих адвокатів, і не тільки вони, критикують вас за те, що ви подбали, щоб ваші діти свідчили в суді проти свого батька. Чому ви не хочете залишити свої спроби? Ви вже розлучені.
Читайте також: «Міг не бути сиротою»: Анджеліна Джолі опинилася у центрі скандалу через старшого названого сина
— Я вважаю, що це буде з мого боку зрадою прав моїх дітей. Крім того, троє з них самі хочуть дати свідчення.
— Коли права людини стали для вас настільки важливі в житті?
— Це було вкрай важливо для моєї мами. Ні, вона ніколи не була активісткою. Але при всій її скромності не могла миритися з несправедливістю, коли бачила, як це ранить людей. Для мами це було просто. Вона була чудовою людиною. Мріяла стати артисткою, але пожертвувала власною кар'єрою заради дітей — мене та брата. Відмовившись від своєї мрії, мама виховала нас творчими особистостями. Вона все ж знайшла спосіб реалізувати в нас свої таланти. При цьому вона ніколи не тиснула на мене. Поважала мою думку. Ми з нею були дуже різні жінки.
— В якому сенсі?
— Наприклад, коли ми летіли з нею в літаку, мама щоразу просила, щоб я сіла поруч з незнайомим пасажиром. Вона була дуже сором'язливою. Я любила її м'якість, а вона любила мою силу. Мамі подобалися тиша та спокій, а мені постійно потрібен рух. Я дуже сексуальна, а вона була вихована як леді. Але мама завжди бачила мене справжню та підтримувала в усьому. І вона навчила мене робити так само щодо моїх дітей. Вони всі дуже різні. Я була ще підлітком, коли мама говорила мені, що в житті важливо бути комусь корисною. Тоді я не розуміла, про що вона. Я експериментувала з наркотиками, зокрема з героїном, пила надміру, різала себе у спробах фізичним болем перемогти відчуття внутрішньої порожнечі. Мені було 14, коли у мене з'явився перший коханець, з яким я вирішила жити разом. Мама запропонувала йому переїхати до нас, щоб ми не втекли. Визнаю, в юності я була тією ще штучкою. Ненавиділа істеблішмент, брутально лаялася, була божевільною, некерованою. Якби тоді мені сказали, що я сама стану матір'ю, буду працювати в ООН або писати книги, я б розреготалася в обличчя.
— У вас ще залишилася частинка того божевілля?
— Думаю, так. І вона допомагає мені спілкуватися з нинішніми підлітками та молоддю. Вони нагадують мені мене саму. Їм теж хочеться кинути виклик системі, повстати проти багатьох речей, які вони бачать навколо. І я розумію, що була колись права. Моє бунтарство підтримувалося хорошими речами, бажанням змінити світ на краще.
— Дивлячись на вас сьогодні, коли ви з'являєтеся на публіці, скажімо, в костюмі від Saint Laurent, важко уявити, що якихось 25 років тому ви носили шкіряні куртки та стриглися як панк.
— О, я робила й цікавіші речі. Мені було 20, коли я вийшла заміж перший раз. Це був Джонні Лі Міллер, з яким ми разом грали у фільмі «Хакери». Я носила футболку з його ім'ям, яке сама написала власною кров'ю. З моїм другим чоловіком — Біллі Бобом Торнтоном — ми обмінялися пляшечками з нашою кров'ю та носили їх на шиї. Я могла з'явитися на телебаченні в якомусь шоу та всю передачу демонстративно крутити в руці ножа-метелика. А чого ви ще від мене хотіли? Я ж виросла в Голлівуді. А це місце вселяє в душі тільки занепокоєння.
— Що найбільше завдавало вам болю у дитинстві?
— Біль, який відчувала моя мама. У батька (відомий актор Джон Войт. — Ред.) була коханка. Він судився, не бажаючи платити аліменти. Потім у мами померли батьки. Ця втрата її підкосила. Я намагалася допомагати їй, як могла. Саме бажання допомогти мамі підштовхнуло мене до того, щоб почати кар'єру в шоу-бізнесі. Всі навколо говорили, що я можу стати моделлю чи актрисою. Зауважте, не режисером, юристом, ні. Саме моделлю. Тобто у дівчини з привабливою зовнішністю існує тільки один шлях заробити! Впевнена, коли б я була хлопчиськом, можливостей було б набагато більше. Мама не заперечувала, щоб я спробувала зробити кар'єру в шоу-бізнесі. Але вона відразу підкреслила: головне, щоб я залишилася особистістю, щоб зберегла власний голос, щоб його почули інші. Вже тоді я розуміла, як вона має рацію. Людина, що має голос в суспільстві, на багато що здатна. Як хороше, так і погане. У батька був голос. І суспільство сприймало тільки його версію, голос мами ніхто не чув. Батько й сьогодні намагається використовувати свій голос, але вже для інших цілей. Він у нас затятий прихильник Дональда Трампа. І сурмить усюди, що вибори були нечесними, що демократи розкололи Америку, що це найглибший розкол з часів громадянської війни. Думаю, тепер ви розумієте, чому у мене з батьком такі складні стосунки. Дивлячись на маму, я дала собі слово, що мій голос буде звучати завжди, я нікому не дозволю змусити мене замовкнути. Впевнена, щойно ваш партнер починає повністю контролювати ваші фінанси, контролювати, що пишуть і говорять про вашу сім'ю, тому що він або ви є публічними особами, ви самі опиняєтеся під його абсолютним контролем.
— Ваші права завжди поважали інші, як вважаєте?
— Звучить, як питання під час візиту до психотерапевта! Мама доклала чимало зусиль, аби переконати мене, що мої права дотримуються. Так вона вселяла у мене впевненість. Однак я почала працювати в юному віці. Прагнула допомогти мамі оплачувати рахунки. І я тоді багато чого ще не розуміла. Зокрема, того, що навіть у неповнолітньої дівчини, яка сунулася в шоу-бізнес, є права. Тоді я швидше діяла на інстинктивному рівні. Якщо мені щось або хтось не подобалися, я випускала голки.
— Коли вперше вам довелося сказати «відвали», тому що ви відчули неповагу?
— Думаю, моя відповідь не стане несподіванкою. Це був Гарві Вайнштейн. А мені тоді був 21 рік. Я знімалася у фільмі «Мінливості любові», який продюсувала його компанія Miramax.
— І що сталося?
— Знаєте, я не хочу, щоб хтось потім сказав, що я просуваю свою книгу для дітей, розповідаючи брудні історії про Гарві.
— Але це була спроба зазіхнути на ваші права?
— Так. Це була спроба з його боку зайти далеко, і мені довелося рятуватися втечею. Думаю, багато хто з жінок мене зрозуміє. Такі ситуації виникають часто. Ви опиняєтеся в кімнаті з чоловіком. Він починає приділяти вам увагу, стає наполегливим, і ви йдете. А потім мучитеся, розмірковуючи: чи ви все правильно зрозуміли? Це було домагання з його боку чи ні? У моєму випадку я впевнена, що вчинила правильно. І я більше ніколи не працювала з Вайнштейном, хоча пропозиції були. І дуже привабливі. Я відмовилася зніматися в «Авіаторі», коли дізналася, що там бере участь Гарві. До речі, коли стався той інцидент, я про все розповіла Джонні, моєму першому чоловікові. І він повівся чудово. Він розповів про те, що трапилося, всім друзям і знайомим і порадив їм ніколи не залишати своїх дівчат наодинці з цим негідником. А ось Бред повівся інакше. І мені було дуже боляче.
Читайте також: Анджеліна Джолі звинуватила Гарві Вайнштейна у домаганнях — він різко відповів їй з в'язниці
— Можна докладніше?
— У 2009 році Квентін Тарантіно запропонував йому зіграти у фільмі «Безславні виродки». Я була проти, тому що продюсував стрічку Вайнштейн. Через три роки Пітт знову вирішив співпрацювати з ним. Тоді знімали трилер «Пограбування казино». Для мене це було як особиста образа. Адже мій чоловік чудово знав, що ця людина намагалася вчинити сексуальне насильство щодо мене. Проте він прагнув цієї співпраці. Попри мої прохання. Звичайно, це завдало мені болю. Це була зрада.
— У 2013 році ви опублікували в New York Times відкритий лист, в якому розповіли, що зробили превентивну мастектомію — операцію з видалення молочних залоз. Ви зважилися на це, тому що були носієм генної мутації BRCA1, яка викликала рак грудей у вашій матері та стала причиною її смерті. Через два роки ви знову публічно розповіли про те, що видалили собі яєчники та Фаллопієві труби з тієї ж причини. Це було нечувано: зірка Голлівуду першої величини публічно повідомляла про такі інтимні речі. Багато хто й сьогодні не схвалює вашу відвертість. Є навіть ті, хто вважає це новим видом піару.
— Я розповіла про це щиро не заради самореклами. Все просто. Я подумала, якби моя мама знала, що подібні операції можуть врятувати її, продовжити їй життя, вона б зробила їх? Впевнена, що так. Мою маму вже було не врятувати. Її вже не було на цьому світі. Але своєю відвертістю я могла врятувати матір іншої людини! Так чому я повинна приховувати таку важливу інформацію?! Впевнена, що вчинила правильно. Мене можна назвати божевільною за багато інших моїх вчинків, але тільки не за це.
— Ви маєте рацію. Лише через рік після того, як ви повідомили, що зробили мастектомію, Міністерство охорони здоров'я Британії констатувало стрімке зростання генетичних тестів у нашій країні, які зробили жінки, побоюючись ризику захворіти на рак грудей. Анджеліно, ви змінили правила гри, і багато жінок вам вдячні за це…
Раніше «ФАКТИ» повідомляли, що Бред Пітт і Анджеліна Джолі витратили на своє розлучення вже по мільйону доларів.
Читайте також: Анджеліна Джолі зустрілася з гимнастками, що стали жертвами сексуального насильства з боку лікаря
Переклад Ігоря КОЗЛОВА, «ФАКТИ» (оригінал Mary Rozzi/The Guardian)