У жовтні на брифінгу після виїзного засідання фракції «Слуги народу» в Трускавці Зеленський сказав, що не потрібно шукати зради там, де її немає, маючи на увазі скандал з «вагнергейтом». «Моє обговорення з Лукашенком телефоном було після того, як ці люди заїхали автобусом на територію Білорусі», — розповів він журналістам. Не уточнивши, чи було це до затримання білорусами бойовиків, яких намагались виманити українські спецслужби, чи після.
Ці слова ще більше впевнили опонентів Зеленського в тому, що зрада все ж була. Тим більше, що раніше президент України вже розказував про розмову з білоруським колегою: «Коли „вагнерівці“ були на території Білорусі, я подзвонив Олександру Григоровичу, я сказав йому, я його попередив». Після чого раднику очільника Офісу президента Михайлу Подоляку довелось уточнювати, що розмова відбувалася вже після затримання найманців. Тому не могла бути «зливом». Та дату цієї розмови так ніхто й не вказав.
Крапки над «і» вирішила розставити Тимчасова слідча комісія Верховної Ради, яка увечері в понеділок оприлюднила проміжний звіт про свою роботу. Де вказала: «ТСК підтверджено, що розмова президента України з очільником Республіки Білорусь Лукашенком О. Г. відбулася після затримання 33 найманців білоруськими спецслужбами, а саме — 05.08.2020».
Що зʼясувала Тимчасова слідча комісія Верховної Ради, а що не змогла, та чому їй терміново довелось публікувати «сирий» звіт з фактичними помилками, читайте у матеріалі «Вагнергейт»: розслідування Bellingcat опоненти Зеленського зможуть використати для розхитування ситуації